На концерті Кобзона, який відбувся в Донецьку, був присутній громадянин Данії, відомий в Україні як Полубатко Володимир Олексійович, виходить, він знову при справах. Після того, як він активно фінансував напівтерористичні організації та їхні акції в Луганській області, а його «бойовики» з місцевих банд постійно нападали на українських силовиків, солдатів, офіцерів.
Він вирішив уже не ховатися, а відкрито очолити "ЛНР". Про це повідомив у своєму інсайді сайт ЛЮСТРАТОР.
Полубатко відомий правоохоронним органам ще з 90-х років, з тих самих «лихих 90-х». Тоді він був відомим місцевим кримінальним авторитетом. І зараз він продовжує свою незаконну і часто бандитську діяльність, хоча й встиг стати громадянином Данії.
Припинити зараз протиправну діяльність Полубатка можливо лише шляхом позбавлення його данського громадянства, а також заморозивши його фінансові активи. З весни 2014 року громадянин Полубатко неодноразово свідомо організовував і продовжує це робити, а також фінансує нескінченні терористичні акції бойовиків "ЛНР" проти силових структур України. Війну він та його пособники вже розв’язали. Але це пора зупинити! МВС уже встановило, що до організації фінансування диверсійних груп, які діють у південно-східних регіонах України, причетний громадянин Полубатко, відомий як кримінальний авторитет на прізвисько «Футболіст».
“У Луганському регіоні відомо, що кримінальним бізнесом керує Сохранний Леонід Степанович (Білорус), права рука донецького смотрящого з Алчевська Полубатка Володимира Олексійовича ("Футболіст"), менеджерами у них числяться Рисухін В.В. і Петров В.К. Цим колективом у регіоні проведена величезна робота з фарбування області в блакитний колір, включаючи залякування, погрози, підпали, побиття молотками і битами прихильників Ющенка В.А. (інформація про фарбування Рисухіна В.В. сайт донецьких).
Як було. Починаючи з періоду Грека, Сивого, Доброслава і "Футболіста" – зазначені "смотрящі" контролювали весь бізнес у регіоні, а через своїх менеджерів – в Алчевську. Це Рисухін В.В., у Луганську — Данилов А.М., його вели. У сферу бізнесу входили – рекет, металургія, вугільна промисловість, включаючи «копанки», ПДВ, торгівля, наркоторгівля, щомісяця гроші з общака відраховувалися на «зони» — 50-100 тис. грн для 15-ї, 13-ї і Чернухинської.
У багатьох підприємствах Рисухіна і Петрова і на сьогодні числяться Полубатко Володимир Олексійович, Рисухін або Петров, а також родичі мера міста Алчевська, (голови «Партії регіонів» і затятого сепаратиста) – Кириченко Н.Є. Під їхнім контролем стали можливими такі одіозні призначення 1994 року, як призначення мера Луганська з освітою – ветеринарний технікум.
Усі пам’ятають ті часи, коли рекет став законом. Рисухін В.В. чесно, для ІСД, відпрацював банкрутство Алчевського меткомбінату. За липовою довіреністю "Донбастрансгазу" (матеріали в генпрокуратурі та в прокуратурі м.Луганська) він обікрав усіх кредиторів, вручивши їм «ляльки» з липових акцій. Рисухін В.В. і "Футболіст" сьогодні спільно будують газову заправку на виїзді з Луганська в бік Станції Луганської. Щоправда, "Футболіст" здійснює контроль із Данії (йому там подобається), а сюди приїжджає щомісяця у двадцятих числах прийняти звіт у менеджерів – Петрова, Рисухіна, ну і, мабуть, тепер у Данилова.
Справа в тому, що за свого життя Ахать Брагін так і не зміг підкорити собі «єнакієвську братву». Остаточне вирішення єнакієвського питання взяв на себе його наступник – Рінат Ахметов.
Єнакієвська ОПГ складалася з бізнес-ланки, яку представляли грузини брати-Долідзе, і бойової ланки, яку очолював Юрій Іванющенко (він же «Юрець Малий», «Юра Єнакієвський», 111 номер у списку «Партії регіонів». У бойовій ланці, окрім Іванющенка, з відомих особистостей був кум Віктора Федоровича Януковича на прізвисько «Зуй» (Зуєв А.П.), штатні кілери Салаватов Рафаїл Тахірович «Салават», Влад Пеньковцев, хтось Гончаров на прізвисько «Чиж». У бізнес-ланці також були початківці-валютники, панове Юрушев і Фролов. Леонід Юрушев зараз відомий як голова правління банку «Форум».
На особистості Рафаїла Тахіровича Салаватова, на прізвисько «Салават», варто, мабуть, зупинитися докладніше. «Салават» ще на початку 90-х був визнаний особливо небезпечним рецидивістом, який практично все своє життя аж до перебудови провів у в’язницях. Однак, якщо до перебудови він промишляв переважно розбоєм, то після неї став спеціалізуватися на вимаганні, бандитизмі та замовних убивствах. І що дивно, більше його вже не саджали. І не тому, що «Салават» був невловимим, а скоріше тому, що донецька міліція з укріпленням місцевої мафії перетворювалася лише на один із її підрозділів.
До 1994 року «Салават» входив до угруповання братів Долідзе, яке діяло в Єнакієві, Шахтарську, Кіровську, Дебальцевому, а також у Луганській області. Луганські кримінальні лідери «Білорус» (Сохранний Леонід Степанович) і «Футболіст» (Полубатко Володимир Олексійович) діяли вже тоді під «донецьким дахом». Цікаво, до речі, що «Футболіст» і зараз фактично контролює Луганську область, хоча постійно живе в Данії. Там, знаєте, дуже лояльне законодавство.
Але раз на місяць приїжджає до Луганська, щоб «зняти касу» і «порішати» накопичені питання.
Займався «Салават» також організацією масштабних розкрадань з єнакієвських заводів. У 1994 році, коли почалася війна між угрупованнями Аліка Грека і братів Долідзе, після вбивства ряду людей Долідзе, зокрема Абраміцького, Кравчука і Івченка – Іванющенко («Юрець Малий») виходить із угруповання Долідзе і забирає з собою Зуєва («Зуй») – кума Віктора Януковича і «Салавата».
Коли брати Долідзе зрозуміли, що Грек, а після його загибелі Ахметов ведуть війну на їхнє повне знищення, вони намагалися чинити опір. Зокрема, викрали «Салавата». Однак тому через деякий час вдалося втекти. А 2 лютого 1998 року біля будівлі Донецької прокуратури «Салават» вбиває Григорія Долідзе. З цього моменту в Донецькій області єдиним реальним лідером стає Рінат Ахметов. Із найбільш відомих «соратників» нинішнього фактичного лідера «Партії регіонів» варто назвати Олександра Морозова, свого часу за наказом Аліка Грека саме він застрелив Яноша Кранца, а в угрупованні Ахметова очолив службу безпеки. Поруч із Ахметовим був і Гіві Немсадзе, який контролював Пролетарський район Донецька. Уже в наш час, коли Ахметов усіляко намагався легалізуватися, некерований Немсадзе став незручним для Ріната Леонідовича, і його просто здали російським правоохоронним органам. Разом із Ахметовим були й такі відомі люди, як «Міша Косий» (Михайло Ляшко), майбутні народні депутати України від Партії регіонів Чертков Юрій Дмитрович («Чорт»), Кій Сергій Вікторович («Кій»), Аркалаєв Нуруліслам Гаджиєвич («Нурік»), вищезгаданий нами Юрій Іванющенко («Юрець Малий»), ну і, звісно, начальник УВС Донецької області Володимир Малишев як «смотрящий» за міліцією.
Із заяви «Правого сектора»: «На сьогоднішній день поряд із відкритою агресією Росії активізувалася внутрішня контрреволюція. Її авангардом є реваншистські сили МВС, у тому числі на високих посадах. Очолює бандитсько-міліцейське угруповання сепаратистський поплічник і московський ставленик генерал Євдокимов».
Генерал Володимир Євдокимов — перший заступник глави українського МВС. У місцевій пресі його звинувачують у корупції, мовляв, у державного службовця навіть є 23-метрова яхта, і в зв’язках із кримінальними кланами південного сходу країни помічений, зокрема, з донецьким авторитетним бізнесменом Володимиром Полубатком на прізвисько "Футболіст".
У «Правому секторі» вважають, що Євдокимов причетний до вбивства їхнього активіста Олександра Музичка (він же Сашко Білий), який довгий час із автоматом напереваги тероризував усю Західну Україну і був застрелений під час спроби чинити опір міліції. Відтоді нібито з подачі Євдокимова на «Правий сектор» почалися повсюдні гоніння.
Як писало видання “Обком”, посилаючись на статтю в “Гранях+” від 26 квітня 2004 року, Євдокимов у 1995-1998 роках працював начальником управління по боротьбі з організованою злочинністю в Луганській області. У цей час у коридорах МВС говорили про нетрадиційні зв’язки Євдокимова з одіозними особистостями на кшталт донецького авторитета Володимира Полубатка на прізвисько “Футболіст”.
Журналісти писали, що міністр МВС Микола Білокінь (а Білокінь був одним із небагатьох керівників МВС із чистою совістю і руками, відданим Україні...) звільнив Володимира Євдокимова тоді “за дуже сумнівну репутацію” і зв’язки з кримінальним світом, у тому числі і з Володимиром Полубатком.
Автор: Ольга Сергєєва