«Усі великі статки здобуті найнечеснішим шляхом!» — гласить відомий вислів із «Золотого теля». Звичайно, не варто всіх гребти під одну гребінку. Але чимало українських багатіїв, які розповідають байки про те, як вони почали з нуля кропіткою працею, насправді дійсно є крадіями й шахраями. Яскравим прикладом цього служить історія одеського сімейства Ставніцерів, що контролює найбільший в Україні приватний портовий термінал «ТІС».
Останнім часом вони витратили чимало зусиль та грошей для того, щоб створити собі імідж «потомствених бізнесменів», «єврооптимістів» та сучасних ефективних менеджерів світового рівня — завдяки чому його голові Андрію Ставніцеру вдалося отримати прихильність президента Зеленського, ставши його «помічником по Одесі». Але яка правда ховається за цими замовними репортажами та оплаченими інтерв’ю?
Бізнес і коронавірус
У березні 2020 року, коли COVID-19 стрімко поширювався Європою, а перші хворі вже з’явилися і в Україні, абсолютно не готовій до такого виклику, в ЗМІ з’явилися оптимістичні новини про одну «ініціативу українських інноваторів». Йшлося про якусь компанію Revel Laboratory з Одеси, яка заявила про намір розпочати виробництво на 3D-принтерах особливих клапанів для апаратів штучної вентиляції легень (ШВЛ), що дозволяють підключати до нього одразу двох пацієнтів. У надзвичайних умовах на кшталт пандемії, коли ШВЛ катастрофічно не вистачає (особливо в Україні), таке нехитре пристосування дозволяє врятувати життя багатьом пацієнтам. Обнадійливу новину розтрубили по всіх українських телеканалах з тим же ентузіазмом, з яким раніше показували картонні танки хлопчика-конструктора Ростика Абрамова, але потім так само швидко про це забули.
Але більшість українських ЗМІ подавала цю новину в скороченому вигляді. Наприклад, лише коротко і мимохідь згадували, що автором цих клапанів була італійська компанія Isinnova. Коли італійські лікарі зіткнулися з гострою нестачею ШВЛ та витратних матеріалів до них, то їхні інженери запропонували надрукувати необхідні пластикові деталі на 3D-принтерах, чим і зайнялась Isinnova. При цьому просто скопіювати оригінальний одиничний клапан не можна було через позов фірми-виробника ШВЛ, тому вирішили друкувати подвійні клапани власної конструкції, на які інженери Isinnova оформили відкритий і безкоштовний для всіх патент.
Трохи технічних подробиць: на заводі такі деталі виготовляють методом лиття у формах-матрицях на спеціальному пресі, тому без такої форми їх не зробити (а форму не виготовити без дюжини металообробних станків), але й для друку на 3D-принтерах спочатку необхідно створити цифрову модель. Так от, Isinnova створила такі цифрові моделі для цих клапанів, також надавши їх безкоштовно всім охочим — адже йшлося про допомогу вмираючим. Чим і скористалася українська компанія з Одеси Revel Laboratory. Втім, компанія — це дуже голосно сказано! Як виявилося насправді, Revel Laboratory — це просто студія 3D-друку, що розпочала свою роботу кількома днями раніше, в тому ж березні 2020 року. Вона розташовується в підвальному приміщенні старого двоповерхового будинку №55 на Великій Арнаутській (добре, хоч не на Малій!), де раніше був склад магазину тканин. У базах даних підприємств ТОВ або ПП з такою назвою немає, мабуть, це просто вивіска студії, а тому, на яку юридичну особу записана Revel Laboratory, поки невідомо. Зате відомо, чим вона займається! У народі це називають непристойним словом на букву «Ф», і це сильно нагадує захоплення «геніального» хлопчика Ростика Абрамова.
На цьому відео ви бачите свого роду «ерзац-ШВЛ», зібраний нашвидкуруч інженерами Revel Laboratory. На їхню думку, це геніальний винахід може замінити собою справжній апарат — і теоретично це можливо, якби тільки він працював так, як належить апарату ШВЛ, а не ривками стискав «грушу», викликаючи у пацієнта то гикавку, то агонію. А нижче ви бачите диво-респіратор багаторазового використання, в якому як змінний фільтр використовується… складена в кілька шарів одноразова медична маска. Тож зовсім незрозуміло, у чому ж сенс цієї «інновації»?!
Дитя похмурого генія інженерів Revel Laboratory
А ще Revel Laboratory запропонувала українським медикам перехідник-розгалужувач для підключення до ШВЛ одразу чотирьох пацієнтів! Це просто чудово, але чому тільки 4, а не 6 чи 8, або вже всі 10?! І що, цікаво, їм відповіли лікарі? Можливо, ввічливо порадили вивчити принцип дії та ТТХ апаратів ШВЛ, які просто фізично не можуть качати повітря одночасно у чотири легені (у дві ще можна), не кажучи вже про те, що апарати налаштовуються індивідуально під параметри та стан кожного пацієнта.
Напевно, Revel Laboratory варто було б просто надрукувати деякий запас подвійних клапанів, але тут виникла проблема. Значна частина ШВЛ в Україні — або старі моделі, або дешеві китайські. І їхні клапани дещо відрізняються від тих, що стоять на сучасних апаратах у лікарнях Італії, для яких розробила 3D-моделі компанія Isinnova. Взяти в італійців безкоштовно програму й надрукувати трохи клапанів для нових ШВЛ студія Revel Laboratory змогла, а от самостійно розробити 3D-моделі для старих апаратів не вийшло. Спробували попросити італійців (у ЗМІ було повідомлення про «переговори з італійськими колегами»), але ті відповіли їм, мовляв, «хлопці, ви що, самі не можете?». Після чого тему клапанів було закрито.
Адже цього і слід було очікувати після того скандалу, який спалахнув у Revel Laboratory буквально напередодні, на самому початку березня. А сталася там типова для Одеси, та й усієї України, історія — рейдерське захоплення. Справа була така: співвласниками Revel Laboratory є молоді люди Іван Чеботарьов і Давід Ставніцер, але фактичним творцем був одеський інженер Василь Тимощук, якому належало обладнання студії. Спочатку все було добре, але потім Давід Ставніцер раптом поїхав до Лос-Анджелеса (фактично він живе за кордоном), а на Тимощука різко «наїхав» Чеботарьов, який привів на «розборки» свого фізично міцного друга Олексія Копишинського. Той бив Тимощука по обличчю, погрожував йому молотком і змусив його віддати своє обладнання (3D-принтери, сервери, паяльну станцію на загальну суму 30 тисяч доларів), плюс - автомобіль Mazda MX. Тимощук написав заяву, Чеботарьова та Копишинського заарештували (Чеботарьова одразу випустили під заставу), так що перші дні роботи Revel Laboratory проходили на тлі судових засідань та зустрічей зі слідчими.
Ви запитаєте, до чого вся ця довга історія? А до того, що Давід Ставніцер — син Андрія Ставніцера. І тато постарався, щоб цей скандал ніяк не торкнувся їхнього прізвища. Скандал не просто швидко загасили, тут використали фірмовий метод Ставніцерів — «забілити» весь негатив якимись надпозитивними новинами, а потім стверджувати, що просто якісь недоброзичливці розпускають брехливі чутки про «успішних бізнесменів, що допомагають місту та країні». Втім, у даному випадку вдалося не тільки врятувати імідж Ставніцера-молодшого, але й, за підрахунками SKELET-info, непогано заробити на його «успішному стартапі».
Давід Ставніцер (зліва) і його батьки Діана та Андрій Ставніцери
І ось буквально за кілька днів Давід Ставніцер знайшов в Італії колег по бізнесу і взяв у них 3D-моделі для клапанів ШВЛ. Залишилося тільки надрукувати кілька штук, запросити журналістів і влаштувати пишну презентацію з окозамилюванням. От тільки втративши тямущого інженера Тимощука, Revel Laboratory вже не могла сама створювати 3D-моделі навіть таких простих деталей, тому почала займатися різними дурницями, імітуючи активну участь у боротьбі з коронавірусом. Але навіть на цьому вона змогла заробити, дійсно ставши «успішним стартапом».
Як? Дуже просто: адже Ставніцер Андрій Олексійович, з благословення президента Зеленського, з 16 березня по 5 травня очолював Антикризовий штаб Одеської області, створений як об’єднання бізнесменів і волонтерів для допомоги медикам. В основному збираючи гроші (вдалося зібрати 135 мільйонів гривень) та закуповуючи на них різне обладнання та матеріали — в тому числі респіратори (так-так, ті самі!) та клапани з розгалужувачами, що друкуються в Revel Laboratory його синочка Давіда. Закупівлі здійснювалися через групу компаній «Інфомір», також пов’язану зі Ставніцерами. Тому, яку би дурницю не друкували на 3D-принтерах у підвалі на Великій Арнаутській, її оголошували геніальними інноваційними рішеннями, архінеобхідними для боротьби з коронавірусом, і Антикризовий штаб купував її не шкодуючи. Як кажуть, кому пандемія — а кому і бізнес!
Андрій Ставніцер
Одеса пам’ятає!
Однак основною метою Андрія Ставніцера було не «заробити» на коронавірусі (хоча і не без цього теж), а міцно заасфальтувати протоптану доріжку до Офісу президента, що відкрило для нього головну перспективу — стати «наглядачем» по Одесі від самого Зеленського (або когось із ближніх бояр). І це не вигадка якась, оскільки Андрія Ставніцера в бізнес-колах і чиновницькому середовищі вже називають «помічником президента по Одесі», з широкими неофіційними повноваженнями. На це він не шкодує жодних «інвестицій», перерахувавши солідну суму в один з президентських фондів — офіційно, звичайно ж, дітям, точніше - на боротьбу з коронавірусом!
А знаєте, як він взагалі став вхожим до Зеленського? Тут свою роль зіграли одразу кілька факторів. По-перше, сім’я Ставніцерів здавна дружила з Едуардом Гурвіцем, а в Одесі входити до числа «гурвіцевських» означало мати певні зв’язки у владі, політиці, бізнесі, тіньовому корупційному світі. З цих зв’язків склалося нинішнє оточення Андрія Ставніцера: за даними SKELET-info, в його приятелях ходять Сергій Лещенко, Мустафа Найєм, Єгор Фірсов, Максим Нефьодов, Андрій Мотовиловець, Володимир Шульмейстер, Ігор Смілянський. Тобто ті, кого називають «соросята» і «єврооптимісти», — а саме з таких було складено уряд Гончарука, багато їх і в оточенні президента. Та й у самого Зеленського є своєрідне бачення світу через лінзу чи то «єврооптимізму», чи то «лібертаріанства», чи то хаотичного набору фетишів сучасного західного світу. Як Ющенка можна було привести до захвату глиняною свистулькою, так і Зеленського зараз — хіпстерським виглядом, пересипанням мови англійськими словами й проєктами «успішних стартапів», як тепер модно називати в Україні бізнес-проєкти.
Олексій Федоричев
Чи є такими Ставніцери? Давід Андрійович вже точно, цей молодий мажор багато років навчався за кордоном (Дубай, Каліфорнія, Малайзія), а тепер постійно живе в США і тільки зрідка навідується в Україну. Щодо його батька, то Андрій Ставніцер, за відгуками його знайомих, просто грає роль. Він одразу зрозумів, що цей спектакль – така сама перепустка до нової влади, якою за Порошенка були вишиванка під камуфляжем і «волонтерська допомога армії». Ось чому, зокрема, Ставніцери зараз постійно використовують це слово, чому вони вдають із себе таких собі чесних бізнесменів-д’Артаньянів, які титанічними зусиллями піднялися та вистояли в жахливо корумпованому світі, шалено бажають побудувати в Україні «європейське суспільство». Ну і найголовніше – навряд чи для такої ролі підходить той, хто вже багато років є, по суті, керівником бізнесу корумпованого російського олігарха Олексія Федоричева. Адже саме Федоричев є головним власником «Трансінвестсервісу» ("ТІС"), яким так любить хвалитися голова його правління Андрій Ставніцер. Але найцікавіше - це те, що багато одеситів називають "ТІС" вкраденим портом! І зараз ви дізнаєтеся, чому…
Сергій Варіс, для SKELET-info
Далі буде...