У Франції у віці 89-ти років помер кінорежисер Отар Іоселіані. Він виїхав з СРСР до Франції через цензуру й працював там багато років. Проте завжди лишався одним із найяскравіших представників грузинського кіно як режисер з яскравим власним почерком та творчою манерою.
Отар Іоселіані народився 2 лютого 1934 року в Тбілісі, Грузія. У 1965 році закінчив режисерський факультет ВГІКу (майстерня Олександра Довженка).
У 1962 році Іоселіані поставив короткометражну стрічку «Квітень», а в 1964 році зняв документальний фільм «Чавун», показавши у ньому один день роботи металургійного заводу. Вже для цих фільмів був характерний оригінальний режисерський стиль, який яскраво проявився в його першій повнометражній картині «Листопад» (1966 рік), яка була відзначена в Каннах і отримала нагороду ФІПРЕССІ та Жоржа Садуля за найкращий дебют. У 1971 році на екрани вийшов фільм «Жив співучий дрізд», а в 1976 році режисер поставив «Пастораль», яка отримала приз ФІПРЕССІ на Берлінському фестивалі.
З початку 1980-х років Отар Іоселіані працює у Франції, там він зняв декілька документальних і короткометражних картин: у 1984 році фільм «Фаворити Місяця», нагороджений на Венеціанському кінофестивалі Спеціальним призом журі. Цією ж премією були відзначені ще два фільми Іоселіані— «І стало світло» (1989 рік) і «Розбійники. Глава 7» (1996 рік). У 1999 році на екрани вийшов новий фільм Отара Іоселіані, у якому він зіграв одну з головних ролей, «Прощавай, рідний дім».
У 2010 році на Каннському фесивалі був представлений його фільм «Шантропа», де одну з ролей зіграв Богдан Ступка.
Вибрана фільмографія:
Акварель (1958 рік) Квітень (1961 рік) Листопад (1966 рік) Жив співучий дрізд (1970 рік) Пастораль (1975 рік) Фаворити Місяця (1984 рік) І стало світло (1989 рік) Полювання на метеликів (1992 рік) Розбійники. Глава 7 (1996 рік) Прощавай, рідний дім (1999 рік) Ранок понеділка (2002 рік) Сади восени (2006 рік) Шантрапа (2010 рік) Зимова пісня (2015 рік)