Хоч військові й обрали бойові платформи американського виробництва, винищувач Kfir — це взірець невгамовного духу Ізраїлю в галузі авіаційних інновацій.
Бойовий літак Kfir ізраїльських ВПС, плід життєвої необхідності та революційних інновацій, вийшов із тіні Dassault Mirage 5 французької розробки. Після Шестиденної війни та війни Судного дня залежність Ізраїлю від французьких літаків заклала основу для розробки вітчизняного винищувача із чудовими характеристиками.
Фокус переклав статтю Майї Карлін про ізраїльського винищувача Kfir, якого боялися усі сусідні країни.
Kfir, розроблений для протидії передовим радянським літакам противників Ізраїлю, оснащувався турбореактивним двигуном General Electric J79, що стало значною модернізацією порівняно з початковою силовою установкою Mirage. Маючи максимальну швидкість 2446 км/год, дальність польоту 767 км і практичну стелю в 17,7 тис. метрів, Kfir був до зубів озброєний гарматами і ракетами, розробленими компанією Rafael, що робило його грізним "бомбовозом". Поступивши на озброєння в середині 1970-х років, Kfir спочатку грав головну роль у ВПС Ізраїлю.
Поява американських F-15 Eagles невдовзі змінила його статус. Незважаючи на те, що його затьмарили новіші винищувачі, Kfir брав участь у бойових діях у Лівані в 1980-х роках і з тих пір експлуатується кількома іноземними арміями, ставши взірцем неприборканого духу Ізраїлю в галузі авіаційних інновацій.
Ізраїльський винищувач Kfir: інновації у повітряному бою
Бойовий літак Kfir ізраїльських ВПС був створений на основі літака Dassault Mirage 5 французької розробки. У перші роки після свого заснування єврейська держава переважно покладалася на французьку платформу. Ізраїль був чи не найактивнішим оператором Mirage III поза французькими ВПС. Цей потужний літак зробив свій внесок у перемогу Ізраїлю над Йорданією, Єгиптом та Сирією під час Шестиденної війни 1967 року. Платформа також поповнила свій бойовий послужний список участю у війні Судного дня 1973 року. У цей період Франція та Ізраїль підтримували тісні відносини, і Mirage IIIC був спеціально розроблений для задоволення особливих оборонних потреб єврейської держави. Хоча цей винищувач був наріжним каменем ЦАХАЛ протягом багатьох років, ізраїльські чиновники шукали більш далекобійну платформу для наземних атак. Винищувач Цахала Kfir повинен був задовольнити цю потребу.
Kfir став зразком неприборканого духу Ізраїлю в галузі авіаційних інновацій
Огляд винищувача Kfir
У 1960-х роках, до появи американських літаків Douglas A-4 Skyhawk та McDonnell Douglas F-4 Phantom II, ВПС Ізраїлю в основному залежали від Mirage IICJ.
Примітно, що ця платформа стала першим літаком зі швидкістю 2 Маха (вдвічі вище за швидкість звуку), закупленим Ізраїлем на той час. Незабаром ізраїльська влада спонукала французьку компанію Dassault розпочати проектування наступного варіанту Mirage 5. Будучи модифікованою версією Mirage IIIC, нова платформа зберегла багато подібностей зі своїм попередником.
Однак авіоніка, розташована за кабіною пілота у попередній моделі, була прибрана, що дозволило збільшити запас палива та знизити витрати на обслуговування. Інакше кажучи, Mirage 5 був, власне, версією Mirage III для наземних штурмів.
До кінця десятиліття компанія Dassault завершила будівництво 50 літаків Mirage 5, закуплених Цахал. Однак єврейська держава так і не отримала їх після того, як Франція запровадила ембарго на постачання зброї.
Ізраїльські інженери заповнили цю прогалину в можливостях, випустивши власну неліцензійну копію Mirage 5 - Nesher, що скопіювала технічні характеристики французької платформи, які придбали ізраїльські шпигуни.
У спробі створити більш грізний варіант Нешера народилася програма Kfir. Тим часом сусіди, які оточували Ізраїль, до зубів озброювалися передовими платформами радянської розробки.
ЦАХАЛ, стурбований тим, що літаки Mirage, які вже були в арсеналі, не зможуть протистояти цим досконалим платформам, потребував поліпшеного винищувача. Ізраїльські інженери розглядали можливість встановлення двох різних двигунів на новий планер Kfir – турбореактивного J79 від General Electric та турбогвинтового Spey від Rolls-Royce.
Оскільки США вже ліцензували для Ізраїлю виробництво двигуна J79 для Douglas F-4 Phantom II, Цахал вибрав саме цю силову установку. J79 забезпечував потужнішу тягу і форсажну тягу, ніж оригінальний французький Atar 09, що використовувався для Mirage.
Максимальна швидкість літака Kfir становила 2446 кілометрів на годину. Його бойова дальність польоту досягала 767 кілометрів, практична стеля – 17,7 тис. метрів, а скоропідйомність – майже 14 тис. метрів за хвилину. Що стосується озброєння, то Kfir оснащувався парою 30-мм гармат DEFA 533 розробки Rafael із 140 снарядами кожна, а також набором некерованих ракет класу "повітря-земля".
Крім того, на планер можна було встановити цілу низку ракет, включаючи AIM-9 Sidewinder, Shafrir AAM, Shrike ARM та AGM-65 Maverick. З корисним навантаженням понад 6 тонн Kfir був непоганим бомбовозом.
Винищувач Kfir - історія експлуатації
Перші "Кфіри" надійшли на озброєння ВПС Ізраїлю в середині 1970-х років і були приписані до 101 першої винищувальної ескадрильї. Планувалося, що ця платформа на довгі роки залишиться основою ізраїльської переваги у повітрі, але поява американських F-15 Eagle змінила ці терміни. До 1976 року перші закуплені Ізраїлем F-15 прибули в країну і швидко стали платформою ЦАХАлу.
Перші "Кфіри" надійшли на озброєння ВПС Ізраїлю в середині 1970-х років
Єврейська держава продовжувала використовувати винищувачі Kfir у бойових діях, зокрема у Лівані наприкінці десятиліття. Коли Ізраїль вторгся до Південного Лівану в 1982 році під час операції "Світ для Галілеї", F-15 Eagle та F-16 Fighting Falcon вже були найкращими винищувачами ЦАХАЛу. У ході цього конфлікту "Кфірам" дісталося завдання ударів без супроводу.
Єврейська держава продовжувала використовувати винищувачі Kfir у бойових діях, у тому числі в Лівані наприкінці десятиліття
Фото: IDF
До кінця 1990-х років флот Kfir почали виводити на пенсію. Однак кілька іноземних замовників, включаючи Еквадор, Шрі-Ланку та Колумбію, все ще експлуатують цю ізраїльську платформу.