Масштаби дискредитації парламентаризму в Україні продовжують вражати та «наближати» нас до демократії та ЄС.
І роблять це не якісь руки Кремля, а наші рідненьки чиновники. Сьогодні в парламент було викликано Генпрокурора Костіна зі звітом про «економічні здобутки та витрати» його заступника Дмитра Вербицького.
Але Костін на виклик нардепів відверто забив, продемонструвавши нікчемність головної гілки влади в державі.
Це дуже небезпечний шлях.
Страшно уявити, що, надивившись на нехтування парламенту прокурорами, громадяни почнуть ігнорувати прийняті парламентом закони.
А що?
Чим 226 голосів за якийсь закон відрізняються від 226 голосів за доповідь Костіна? Нічим.
І те, і те – рішення вищого законодавчого органу. Ще й в умовах воєнного стану.
Виходить, що немає в країні інструменту впливу на збагачення прокурорів під час війни? Виходить, що ні.
Де-юре, ми – парламентсько-президентська республіка, з претензією на клуб демократичних країн.
Де-факто, ми – понятійно-кримінальна країна ручного керування, але з тією самою претензією на клуб демократичних держав. Але з таким підходом, претензія на демократію перетворюється на недосяжні мрії.