Операція України в Курській області РФ спровокувала значний резонанс у Москві. Кремль вже почав підготовку свого населення до ймовірного затяжного вторгнення.
Про це зазначає в колонці для The Telegraph виконавча директорка Товариства Генрі Джексона, трансатлантичного аналітичного центру з питань зовнішньої політики та національної безпеки Альона Гливко.
"Проте важливо усвідомити, що військовий успіх операції все ще залишається під загрозою. Хоча є свідчення про те, що певні російські підрозділи перекидаються з України для протидії вторгненню, наступ Росії на Донбасі триває; селище Нью-Йорк – символічно, беручи до уваги мляву підтримку США Києва на початку року – було захоплене. Це тривожний сигнал, оскільки стратегічна дестабілізація є ключовою метою України", – йдеться в статті.
Тиск з боку Росії на сході України зростає, тому час для Києва є критично важливим, щоб досягти значного прогресу на Курщині, який зможе зупинити Москву на самій території України.
З політичної точки зору, від успіху цієї операції залежить багато для Зеленського. Це ризикована гра з великими ставками. Він може спробувати використати захоплених російських призовників як важіль для звільнення українських військовополонених. Що ще важливіше, утримання Курська може суттєво вплинути на можливість переговорів з Росією. Перші ознаки цього можуть з’явитися під час візиту до Києва прем’єр-міністра Індії Нарендри Моді, який раніше побував у Москві і позиціонував себе як потенційний посередник у конфлікті.
"Усе це підкреслює невідкладну необхідність для Заходу діяти активніше. Протягом 2024 року, враховуючи обмежені ресурси Заходу та падіння морального духу всередині України, країна покладалась на винахідливість, щоб залишатися в боротьбі. Це призвело до розгортання безпілотників дальнього радіусу українського виробництва і знищення російських ланцюгів постачання, аеродромів та нафтобаз у глибині Росії. Деякі джерела в Україні вважають, що це найкращий шанс закінчити війну на виснаження – ситуацію, що виникла через російську нерозсудливість і нерішучість Заходу – та змусити Росію сісти за стіл переговорів на умовах України", – пише Гливко.
Авторка вважає, що утримання Курська і, можливо, навіть Брянська чи Бєлгорода в найближчому майбутньому може стати вирішальним козирем, якщо це спрацює.
"Знову ж, це були б досягнення, яке сталося всупереч, а не завдяки підтримці Заходу. Той факт, що вторгнення досі не спонукало такі країни, як Велика Британія, погодитися на подальшу передачу зброї, наприклад, ракет Storm Shadow, викликає подив і розчарування, враховуючи роль Великої Британії у формуванні політики інших держав НАТО. Адже Курська операція фактично підриває аргумент, що Росія застосує ядерну зброю, якщо буде перейдено певну межу. Але Захід досі вагається", – зазначається в матеріалі.
Тим часом у самій Росії наратив змінюється, навіть у пропагандистських колах, оскільки зростають сумніви в міцності режиму. Повідомлення про тактику безпредметних, хаотичних бомбардувань найбільш густонаселених районів Курської області викликають масове невдоволення. Не буде дивним, якщо це українське вторгнення спровокує виникнення нової фігури на російській військово-політичній сцені, подібно до Євгена Пригожина.
"Отже, наступний логічний крок очевидний: Захід має надати Україні більше зброї та дозволів. Якщо Курська операція не досягне поставлених цілей, а Москва продовжить просуватися в Україні, це навряд чи принесе позитивні результати. Дуже багато залежить від найближчих днів. Велика Британія і Захід повинні діяти до того, як з’явиться можливість її втратити", – підкреслила Гливко.