Проєкт “Хочу жити” представив унікальну історію 20-річного вірменина Арутюна Монголовича Арутюняна.
Згідно з даними проєкту, Арутюна призвали на строкову службу у збройних силах рф, де його переконали підписати контракт на участь у війні. На фронті з молодим хлопцем не церемонились і відправляли у найжорсткіші бої у Роботіному та Кринках. У лютому 2024 року Арутюн вже був під Авдіївкою, де потрапив у полон за дуже незвичайних обставин.
Арутюн із напарником зачищали українські окопи та взяли в полон двох українських солдатів. По рації командир наказав “обнулити” військовополонених ЗСУ – розстрілювати полонених солдатів, що є звичайною практикою в російській армії. Але Арутюн завагався, почав вагатись і не виконав наказ. Менш ніж за годину це рішення врятувало йому життя.
Протягом менш ніж години ЗСУ контратакували, і вже Артуюн із товаришами опинилися у складній ситуації. Більшість групи загинули або були поранені, сам Арутюн отримав серйозне поранення в груди і, захлинаючись кров’ю, впав у бліндаж до військовополонених українців, прохаючи їх про допомогу. І вони йому допомогли. Військовослужбовці ЗСУ зупинили кровотечу і надали медичну допомогу. За кілька хвилин Арутюн сам став військовополоненим – до їхнього бліндажа підійшли солдати ЗСУ, і ті українці, яких Арутюн раніше взяв у полон і не розстріляв, вивели його та передали медикам.
Що було б, якби він виконав злочинний наказ командира і розстріляв українських солдатів? Арутюн не сидів би перед камерою живий-здоровий. Він би загинув із тавром воєнного злочинця, позбавивши життя інших і себе.