Вишгородський районний суд Київської області скасував арешт майна родичів колишнього міністра енергетики Едуарда Ставицького.
Про це повідомляє «Судовий репортер».
З-під арешту звільнені квартири, земельні ділянки, повертаються ювелірні вироби в загальному обсязі 270 позицій. Сину експосадовця Станіславу Ставицькому скасували арешт із шести квартир, пʼяти машиномісць і двох гаражів.
У дружини експосадовця Олени Ставицької знято арешт із чотирьох квартир. Їй також мають повернути 24,7 тис. доларів та численні ювелірні прикраси і біжутерію, які були визнані речовими доказами і передані до державного сховища.
З-під арешту звільняється майно, зареєстроване на тещу Валентину Ушакову, — квартира, земельна ділянка, котедж, шість машиномісць. Їй повертають численні прикраси, включаючи три чоловічі годинники — це, нібито, памʼять від покійного чоловіка.
Батьку Ставицького повертають 20 наручних годинників і 14 запонок, два нагрудні знаки — з Ярославом Мудрим та Георгієм Побідоносцем, вилучені в березні 2014-го. Хоча відомо, що батько Ставицького зберігав у квартирі за місцем обшуку значно більше майна — 4,8 млн доларів та кілограми золота в злитках. Але ця частина майна під арешт не потрапила, і її місцезнаходження невідоме.
Майно родини Ставицького з 2014 року було арештоване у справі про заволодіння об’єктами комплексу відпочинку «Пуща-Водиця» урочища «Межигір’я», де розташувалася резиденція експрезидента України втікача Віктора Януковича.
21 червня 2024 року Вишгородський райсуд звільнив Ставицького та приватного нотаріуса Юлію Ткаченко від кримінальної відповідальності за строками давності. Це стало можливим після того, як Ставицький зі своїм адвокатом узяли участь у судовому засіданні по відеозвʼязку за допомогою системи EasyCon.
Останні 10 років Ставицький був оголошений у розшук, а розслідування стосовно нього проводилося заочно.
Адвокат пояснював суду, що Ставицький ще у 2014-му разом із сімʼєю виїхав на постійне проживання в Ізраїль, і це прокуратурі добре відомо. Ставицький не перебував у міжнародному розшуку, але стосовно нього отримали дозвіл на спеціальне досудове розслідування, і заочно було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Підставою для закриття справи стало те, що з моменту вчинення злочину минуло 15 років.
Оскільки звільнення від кримінальної відповідальності у звʼязку із закінченням строків давності є нереабілітуючою підставою, закон надає право обвинуваченим заперечувати проти такого рішення. У такому випадку судовий розгляд триває у загальному порядку. Однак Ставицький і нотаріус Ткаченко не заперечували проти закриття справи. Окрім участі по відеозвʼязку, суд також отримав письмову згоду Ставицького на звільнення від кримінальної відповідальності.
У рішенні зафіксовано, що прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання обвинувачених у повному обсязі та просив їх задовольнити, тобто закрити справу.
Цікаво, що через два тижні прокуратура подала апеляцію на це рішення. У скарзі йшлося про те, що Ставицький переховувався від слідства і суду останні 10 років, а отже, перебіг строків давності зупинявся.
Однак апеляційний суд скаргу прокуратури не задовольнив і зіслався на постанову Великої палати Верховного суду, згідно з якою, якщо з моменту вчинення особливо тяжкого злочину минуло більше пʼятнадцяти років, обвинувачений підлягає звільненню від кримінальної відповідальності, навіть якщо в цей період ухилявся від досудового розслідування та суду.
Обвинувальний акт у справі «Межигірʼя» було скеровано до суду в 2018 році. Святошинський районний суд Києва повернув його прокуророві, оскільки копії обвинувального акту не були вручені Ставицькому та ще одному обвинуваченому, які перебували за кордоном.
У 2020-му справу повторно передали до суду, але вже у Вишгородський. У 2021 році колегія суддів знову повернула обвинувальний акт прокуророві, зіславшись на те, що фактичні обставини обвинувачення, нібито, викладені непослідовно, не вказано мотиву та мети злочину, а також не визначено предмет злочину. Крім того, суд не переконався, що Ставицький і ще один обвинувачений, які перебувають за кордоном, обізнані про предʼявлені їм обвинувачення і що їм надіслано копії обвинувального акту в порядку міжнародної правової допомоги.
Апеляційний суд це рішення скасував. Копії обвинувального акту під розписку вручалися адвокатам обвинувачених та надсилалися за останнім відомим місцем проживання, до того ж розслідування велося заочно, тож суд визнав це достатнім.
У травні 2021 року обвинувальний акт повернувся у Вишгородський районний суд і його розподілили на суддю Ірину Котлярову. Однак за наступні роки підготовче засідання так і не було завершено.
Окрім Ставицького і Ткаченко, був ще третій підозрюваний — ексдиректор ТОВ «Медінвесттрейд» Павло Литовченко. Він, як і Ставицький, не зʼявлявся до суду, оголошений у розшук і, за останніми даними, проживав у Росії. У червні 2024 року, коли суд мав закрити справу проти Ставицького і Ткаченко, матеріали стосовно Литовченка вирішили виділити в окреме провадження, оскільки не вийшов на звʼязок із судом.
Нагадаємо, що, за версією обвинувачення, Межигір’я було виведено з державної власності ще у 2007 році, за президентства Віктора Ющенка. Організаторами оборудки вважалися голова правління НАК «Надра України» Едуард Ставицький, а також ексдиректор ТОВ «Медінвесттрейд» Павло Литовченко і нотаріус Юлія Ткаченко.
Спочатку майно, вартістю понад пів мільярда, було вилучено з управління Державного управління справами з подальшою передачею до статутного капіталу НАК «Надра України», а пізніше його обміняли під виглядом рівноцінного на майно ТОВ «Медінвесттрейд», вартістю близько 33 млн грн. Потім фактичним власником «Межигір’я» став Віктор Янукович, який, ставши президентом, розбудував там свою приватну резиденцію. Своєю чергою, Ставицький у часи президентства Януковича обіймав посаду міністра енергетики та вугільної промисловості.