Ухилення від мобілізації може призвести не тільки до накладання штрафу. В окремих випадках суд може зобов’язати людину відбути кілька років у в’язниці.
В яких ситуаціях порушення правил мобілізації може призвести до реального тюремного ув’язнення, у коментарі РБК-Україна пояснили юридичні експерти.
Коли ухилення може привести до в’язниці
Попри те, що адміністративна відповідальність, така як штраф, є основною мірою покарання за порушення мобілізаційного законодавства, певні дії можуть призвести до тюремного ув’язнення, говорить радник юридичної фірми Gracers Сергій Савинський.
"Мова йде, зокрема, про свідоме ухилення від мобілізації або фальсифікацію документів для отримання відстрочки. Якщо, наприклад, людина надає підроблені медичні довідки або інші документи, це може бути класифіковано як кримінальне правопорушення", – зазначає він.
Судова практика показує, що в умовах війни суди зазвичай суворо ставляться до таких правопорушень.
"Засудження до тюремного ув’язнення в таких випадках не рідкість, адже такі рішення покликані не лише забезпечити законність, але й зупинити інші спроби ухилення. Так що фальсифікація документів чи ігнорування мобілізаційних вимог можуть мати серйозні наслідки", – підкреслює Савинський.
Кримінальна відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до пʼяти років передбачена ст. 336 ККУ за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, коментує партнерка Attorneys at Law "Leshchenko, Doroshenko & Рartners" Лідія Карплюк.
Вона аналізує наявну судову практику.
Експертка говорить: до кримінальної відповідальності за цією статтею може бути притягнутий військовозобов’язаний, який пройшов медичний огляд і за результатами якого ВЛК його визнали придатним до військової служби та вручили повістку з визначеним терміном прибуття для вирядження до ЗСУ ("бойову" повістку або мобілізаційне розпорядження), але він без поважних причин не зʼявився. І, відповідно, умисно ухилився від призову.
Які покарання найчастіше призначають
Щодо покарань у таких справах, то зараз переважно людей засуджують до реальних строків ув’язнення, частіше мінімально визначених санкцією статті 336 КК України – трьох років позбавлення волі, зазначає Лідія Карплюк.
"У багатьох справах можна побачити, що навіть якщо в суді першої інстанції людину засуджено до позбавлення волі, але звільнено від відбування покарання з випробувальним строком (так зване "умовне засудження"), то вже суд апеляційної інстанції скасовував такий вирок в частині звільнення від відбування покарання і визначав строк реального позбавлення волі, і такі висновки підтримувалися і судом касаційної інстанції", – зазначає вона.
Фахівець наводить кілька прикладів таких судових справ. В одному з випадків суд першої інстанції засудив чоловіка за ст. 336 КК України до 3 років позбавлення волі, але звільнив його від відбування покарання з випробувальним строком 1 рік на підставі ст. 75 КК України (умовне засудження). Апеляційний суд скасував це рішення щодо звільнення з випробуванням і ухвалив новий вирок, призначивши 3 роки позбавлення волі без умовного звільнення.
Верховний Суд у постанові від 24.10.2024 року підтримав висновки апеляційного суду, зазначивши, що захист Вітчизни, незалежності й територіальної цілісності України є конституційним обов’язком громадян.
"В умовах збройної агресії з боку іншої держави, захист Вітчизни набуває особливого значення. Тому наслідки ухилення від військової служби в цих умовах через покарання повинні досягати такої мети, яка зможе запобігти вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами", – пояснює співрозмовниця.
Якщо буде доведено, що від призову на військову службу ухилялися навмисно, то за результатами розгляду кримінального провадження в суді, найімовірніше, винного засудять до реального строку позбавлення волі, зазначає Лідія Карплюк.