У боях за Україну загинув воїн з Кривого Рогу Сергій Антоненко. До повномасштабного вторгнення він працював на підприємстві "АрселорМіттал Кривий Ріг", а з травня 2024 року долучився до лав українського війська.
Чоловік, якого, за словами колег, "був професіоналом і запалював енергією", прийняв свій останній бій 30 грудня 2024 року на Сумщині. Про це повідомили у корпоративному виданні "Металург".
У повідомленні зазначено, що криворіжець Сергій Антоненко став на захист України у травні 2024 року. До цього він працював механіком дільниці з ВПМ і маслозмащування рудозбагачувальної фабрики № 2 гірничого департаменту "АрселорМіттал Кривий Ріг": відповідав за подачу мастила на основне устаткування фабрики – млини, класифікатори, вакуум-фільтри, дешламатори, конвеєри. Усі ці агрегати потребують постійного змащування, а збій у роботі системи, що його забезпечує, може призводити до зупинки усього виробництва.
І саме Сергій Антоненко, за словами заступника начальника РЗФ-2 з механічного устаткування Віталія Ратушного, забезпечував безперебійну подачу мастила на агрегати, а також відповідав за потужні електромостові крани та інші вантажопіднімальні механізми, без яких не обходився жоден серйозний ремонт устаткування фабрики.
"Сергій Антоненко вміло керував дільницею, що добре справлялась зі своїми завданнями. Він відмінно розбирався в устаткуванні. А ще Сергій добре організовував роботу свого чималенького колективу, куди входили ремонтні бригади, чергові слюсарі-ремонтники, машиністи кранів. Він сам був чоловіком енергійним і запалював своєю неймовірною енергією колег. Цілеспрямований, відповідальний, сумлінний, Сергій був прикладом. Якщо він брався за справу, навіть найскладнішу, то завжди доводив її до завершення. А його гумор розряджав гострі моменти, якщо такі й виникали. Страшна звістка про загибель нашого захисника приголомшила кожного, хто знав цю чудову людину", – цитує видання слова Ратушного про загиблого на фронті колегу.
Криворіжець Андрій Мажара написав, що Сергій Антоненко був людиною з "золотими руками та відкритим серцем".
"Його знання, енергія, працьовитість та гумор надихали колег, а відповідальність і цілеспрямованість робили його справжнім прикладом для наслідування. Побратими, друзі та колеги згадують Сергія як професіонала та майстра на всі руки, а також відкриту людину, з якою хотілося разом працювати та дружити", – зазначив Мажара.
Свій останній бій Герой прийняв 30 грудня 2024 року у селі Олександрівка Охтирського району Сумської області – населений пункт розташований на кордоні з Росією.