Вже майже три роки, як я майже кожен день відвідую могилу свого сина Руслана на Липівському кладовищі. І досі не можу зрозуміти та прийняти цю жахливу втрату. Мій син Руслан Семінько, сержант Державної прикордонної служби України, загинув 26 лютого 2022 року, зупиняючи ворогів на Сумщині. Посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
Біль, який щоденно розтинає моє серце, не можна порівняти ні з чим. Руслан загинув у 24 роки. 25 січня цього року йому б виповнилося 27 років... День його народження був днем мого щастя, а без нього — день смутку і відчаю. Звісно ж, що і я, й інші члени нашої родини цього дня були з ним тут, на могилі. Залишили квіти, стрічки, свічки, цукерки. Наступного дня я знову поїхала до сина. Хотіла поправити все після вітру, поговорити. Та моєму відчаю не було меж. Хтось усе чисто забрав з могили! І це не вперше! До різдвяно-новорічних свят я прикрасила синову могилу ялиночками, свічками та віночками. Це моє право — прикрашати могилу сина так, як хочу я. Але коли приїхала наступного дня до могили, там не було жодної з прикрас! ЗАБРАЛИ ВСЕ! Не можу збагнути куди, навіщо і хто несе речі з могили? Кому вони на користь? Куди, окрім кладовища, їх можна застосувати?
Звернулася із заявою до правоохоронних органів. Вирішила звернутися до свідомості земляків через журналістів. Можливо, хтось бачив ту людину, яка на кладовищі у Липовому обкрадає могилу мого сина. Повідомте мене, хоч анонімно. Хочеться вірити, що ця людина таки несповна розуму. Бо свідомо обкрадати могилу Захисника України — занадто!