У Києві дюжина спортсменів, що вийшла на фотосесію до будівлі Київради й банера, присвяченого полоненим з Азовсталі, спровокувала цілу суспільну дискусію. Чи морально хизуватись струнким підкачаним тілом у момент, коли хтось у значно гіршій фізичній кондиції виконує бойові завдання "на передку". І чи правильно з точки зору суспільства вимагати чогось від юних хлопців - судячи з фото, деяким із учасників фотосесії ще немає й 20 років.
Про це повідомляє Інформатор.
Парад обмежено придатних
Суперечка у соцмережах виникла після того, як завірусилося відео з дюжиною молодих хлопців, спортсменів-бодібілдерів. Оголившись вище пояса, зранку у вівторок, 29 липня, уся компанія вирушила на фотосесію на Хрещатик. Знімки робили просто навпроти будівлі КМДА - а оскільки на її фасаді висить величезний банер, присвячений полоненим з Азовсталі, то він також потрапив у кадр.
Погравши м’язами у різних ракурсах під дощиком, що накрапав ще з ночі, хлопці поїхали геть. А в киян, які невдовзі побачили відео, виникло чимало запитань - і роздратування їхньою поведінкою. Найперша ж претензія: хлопці робили світлини й відео на фоні того-таки банера, навіть не підозрюючи про його існування й важливість для родин полонених. Все це відбулося ще й після третіх роковин теракту в Оленівці, де загинула частина військовополонених захисників, що додало моральної ваги коментаторам.
"Кращої локації й обрати не могли. Подивіться на фон, якщо не засліпило", - коментує киянка з ніком Shapka. "Там позаду банер, нікчемний, маленький - для галочки", - продовжує галичанин, додаючи декілька міцних слівець. А один з користувачів додав до коментаря "тег" МВС і попросив "ретельно перевірити" учасників фотосесії: мовляв, чи в усіх військово-облікові документи в порядку.
З цього випливає претензія друга, причому, висловлена вже значно потужніше. Хлопці мають чудову фізичну кондицію, відтак, повинні були б не розминати трицепси на Хрещатику, а тримати в руках кулемети на передовій. Причому такий меседж звучить часто від коментаторів з "військовими" ніками, схожими, радше, більше на позивні, ніж на мережеві нікнейми.
"Неважко ж ідентифікувати тіпів. Буде файне поповнення комусь у інженерний взвод", - зауважив коментатор з ніком "Комбатант". "Цікаво, по якій статті ВВК вони непридатні до служби", - закидає ще один киянин. А Андрій Макаренко додав класичний аргумент, що обурює українське суспільство та слугує "паливом" для будь-якої мережевої сварки: мовляв, всі хлопці, напевно, мають документи про інвалідність, тому й не можуть захищати "своїх жінок і дітей".
"Нам і ворога не треба"
На захист молоді стала приблизно третина коментаторів. Очевидці фотосесії зауважили - усі чи майже усі її учасники мають надто юний вік - від 19 до 23-24 років (відтак, ані жінок, ані дітей, аби їх захищати, ще не мають). Киянка з ніком "Перезріла Помідорка", зокрема, пригадала, що таки бачила хлопців на Хрещатику, і вони здалися їй вчорашніми випускниками-школярами.
"Бачила декількох з них, якщо то вони, - то максимум перший курс універу", - зауважила "Помідорка" у коментарі.
Ще один аргумент - закиди щодо неповаги до банеру та, відповідно, полонених захисників неприйнятні у даному випадку - хлопці просто раділи життю й знімкувалися на людній вулиці так, щоб у кадр потрапила будівля КМДА (масивна й громіздка, але на її тлі рельєфні м’язи грають геть іншими фарбами).
"Тло вони обрали дуже невдало. Дуже. Але підозрюю, що вони й не помітили. А як помітили, - то не зрозуміли", - пише одна з коментаторок. А Бодя Злидник зауважив, що хлопці просто вийшли на зйомку, і у будь-якому випадку нарвалися б на хейт з боку киян. "В інших цивілізованих країнах це в порядку речей, а наші люди - зразу в армію. Нам і ворога не треба, щоб ми самі себе загробили", - пояснив свою думку коментатор.
Культуристичний фронт
Зауважимо, що палка дискусія у соцмережах підсвічує новими фарбами суспільний діалог на тему: "чи морально радіти життю в тилу, коли хтось помирає на фронті". Різницю між двома станами найпершими підмічають ВПО та захисники, що приїздять до мирних міст, і Києва зокрема, у відпустку. Надто вже розслаблена й млосна столиця дисонує з напівзруйнованими містечками прифронтової зони.
У Києві складається чітке враження: столиця живе у власній, відірваній від іншої, воюючої, країни, реальності. Тут відповідь на питання "штурмувати Instagram чи посадку?" однозначне. І, не зважаючи на посилені мобілізаційні заходи, відсутність чоловіків на вулиці ще не впадає в око - на відміну від західноукраїнських міст та містечок, де ТЦК та СП вже майже не мають роботи.
Також до дискусії додається несприйняття молодого покоління, яке у масі своїй не надто заглиблене у новини. Ба більше, намагається абстрагуватися від війни та всього, що з нею пов’язане - наскільки це, звісно, дозволяють нічні повітряні атаки ворожих БпЛА та ракет. Це, до речі, добре ілюструють соцмережі самих учасників фотосесії: хейтери швидко встановили, що юні бодібілдери спілкуються російською, а цікавляться передовсім крутими автівками й музикою.
Де шукати підґрунтя такої поведінки - питання риторичне. Зважаючи на юний вік бодібілдерів з Хрещатика, можна сміливо валити все на систему освіти й батьків: і одна, й інші, напевно, не надто глибоко переймалися патріотичною складовою в освіті хлопців. А можна спробувати копнути глибше. Туди, де з 2023-го року сховалися аргументи частини суспільства про потужний "культурний фронт", "котел айтішників", чи й "економічну лінію бойового зіткнення". І хтозна, чи не там знайдуться причини такої двоякої реакції суспільства на цілком тривіальну подію.