19 вересня під час виконання бойового завдання загинув воїн та ексспівробітник фонду "Повернись живим" Тарас Шпук із позивним Череп. Йому було 34 роки.
Про це повідомили у фонді.
Тарас розпочав роботу у "Повернись живим" у 2019 році. Саме тоді у фонді вирішили створити ветеранський відділ, першим працівником якого став Тарас Шпук. Саме він ініціював розвиток ветеранського спорту та показав його ефективність в адаптації військових після поранень.
"Ми шукали когось із бездоганною репутацією, свого у ветеранській спільноті, хто не крав би гроші. У самій ветеранській спільноті одноголосно рекомендували Тараса. У нього дійсно була бездоганна репутація, адже він був дуже чесним. Шпук був фанатом своєї справи. Іноді це могло здаватися нездоровим, але мені особисто це дуже імпонувало: якщо любов, то навічно, якщо робота, то з головою", — згадує екскерівниця комунікаційного відділу "Повернись живим" Ольга Омелянчук.
Тарас дуже переймався проблемами учасників російсько-української війни, адже і сам був ветераном. Під час АТО він захищав Україну у складі одного з добровольчих батальйонів, а до цього брав участь у Революції Гідності.
Фото: Фонд Повернись живим"Тарас буквально був "директором України". Він знав усіх, його знали всі. Він вирішував будь-які питання, завжди втілювався і був генератором ідей. Він займався розвитком ветеранського спорту в Україні і був душею Invictus Games. На ньому трималася велика частина операційної роботи, команда і їхній моральний стан. Він був символом, талісманом і серцем Invictus Games та ветеранського спорту ще до повномасштабного вторгнення. Він не керував цими процесами, але реально виконував всю роботу", - говорить директор фонду "Повернись живим" Тарас Чмут.
У лютому 2022-го, коли Росія почала другий етап війни проти України, вся команда фонду активно включилась у процес забезпечення війська необхідним. Тарас став військовим менеджером - займався комунікацією з підрозділами та доставляв майно.
"Тарасу було соромно відмовляти, тому він завжди всім допомагав і в цілому був добряком. Міг розчаруватися в чомусь, але ніколи не конфліктував. Приймав усі запити з інфолінії у лютому-березні 2022-го, коли потрібно було кудись когось забрати, відвезти, зустріти, коли ніхто інший не міг в це включитися, бо всі були зайняті", - згадує Анна Колеснікова.
Фото: Фонд Повернись живимПопри велику навантаженість, Тарас із колегами евакуював з тоді охопленого війною Ірпеня спортивне обладнання для ветеранів-учасників збірної України на Invictus Games. Тарас і особисто долучався до підготовки української збірної на тогорічні змагання в Гаазі. А коли нашим захисникам аплодував увесь цивілізований світ, Тарас просто радів, що це стало можливим попри спроби Росії знищити українців та їхню ідентичність.
Поряд з підготовкою українських збірних до Invictus Games у різні роки, Тарас також організовував ветеранський форум та готував збірні і до інших змагань. Він настільки був відданий справі, що хотів брати участь у цьому процесі навіть коли звільнився з фонду у листопаді 2023 року.
Фото: Фонд Повернись живим"Ще з 24 лютого 2022-го він одразу хотів йти до війська, як і багато інших. Йому не вистачало того досвіду, що він здобув під час АТО — таку категорію називають "недовоювався". Він туди хотів. Коли потрапив до війська, потрапляв під обстріли, постійно прагнув ризику. Вочевидь, ми цього не вітали, але його тягнуло. Тарас був глибоко занурений у мілітарну спільноту з 2014 року - тобто варто розуміти, що це не була просто робота для нього, це було його життя. Він жив цим, горів і тому був неймовірним", - згадує Тарас Чмут.
Всі колеги, яким пощастило працювати з Тарасом Шпуком, згадують його як працьовитого, ідейного, доброго та принципового спеціаліста. А ще для багатьох з команди він став вірним другом.
Фото: Фонд Повернись живим"Це перший співробітник "Повернись живим", який загинув під час бойових дій після початку повномасштабної війни. Це несподівано і дуже сумно. Нині важко усій старій команді фонду, його друзям і тим, хто проживав із ним всі ці роки. Щиро кажучи, ми дуже чекали, коли ж Шпук вже навоюється і повернеться назад в команду "Повернись живим". Ми будували плани разом.
Це величезна втрата для ветеранського спорту, адже він був одним з рушіїв у країні. Це дійсно дуже рольова модель для країни — як мінімум з погляду ветеранського середовища. Він тягнув тему ветеранського спорту тоді, коли мало хто нею займався в країні і якби вона операційно в ті давні роки не вистрілила, то не приїжджав би принц Гаррі до України і не було б цього всього", — директор фонду Тарас Чмут.
Фото: Фонд Повернись живим"Він був скептиком та "людиною-зрадонькою", якій завжди все не так і все треба виправляти. Але я його за це обожнював і завжди казав "вертайся в ПЖ, будеш наводити порядки". Людина, якій було не все одно — ціннісно наша людина. Через це ми із ним періодично співпрацювали як з фахівцем та запрошували його тренувати ветеранів та організовувати заходи з адаптивного спорту", — керівник HR-напряму Дмитро Колосюк.
"Ми познайомилися з Тарасом ще під час революції Гідності. Тоді разом займалися локацією у Будинку профспілок, брали участь у кількох "зарубах". Потім перетиналися у громадському секторі, а згодом зустрілися у ПЖ. В Invictus Games він був цілою віхою. Тарас навіть навчився тренувати ветеранів у грі в баскетбол на кріслах колісних, пробував ще регбі на кріслах колісних. Був багаторічною підтримкою та операційним менеджером Ігор Нескорених", — керівник ветеранського відділу Тарас Ковалик.
"Це була найщиріша людина з усіх, кого я знаю. Він був як дитина в найкращому сенсі цього слова — у ньому геть не було подвійного дна", — асистентка директора та секретарка наглядової ради Ліза Шовікова.
Фото: Фонд Повернись живим"Тарас неперевершений. Таких, як він, більше немає. Це людина, яка піклувалася про всіх навіть тоді, коли самому не вистачало сил. Всім нам дуже пощастило мати його у своєму житті", — операційна менеджерка департаменту стратегічних ініціатив Дарина Прикуп.