Виставка DSEI-2025 у Лондоні підкреслила, що сучасне поле бою стає все більш прозорим, а традиційні методи ведення війни втрачають свою ефективність. Як зазначає Валерій Залужний, українські розробки отримали високу оцінку, але для збереження ініціативи необхідна чітка стратегія та міжнародна підтримка.
Надзвичайний і повноважний посол України у Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії, генерал у відставці Валерій Залужний у своїй статті для "Дзеркала тижня" підкреслює, що технологічна складова війни буде визначати хід подій у майбутньому. Автор проводить порівняльний аналіз подій 2023-2025 років і робить висновки щодо необхідних змін у стратегії оборони.
Українські розробки на DSEI-2025
На виставці DSEI-2025 українські виробники представили широкий спектр інноваційних рішень — від тактичних БпЛА до комплексів РЕБ і компонентів, що інтегрують штучний інтелект у задачі розвідки та ураження.
Автор статті підкреслює, що спектр експозицій загалом демонструє перехід від техніки "минулої війни" до систем, орієнтованих на мережеву взаємодію сенсорів і ударних засобів. Водночас головною загрозою для оборони є прозорість поля бою: поширення розвідувальних БпЛА дозволяє противнику виявляти зосередження сил у реальному часі та коригувати високоточні удари.
Війна позицій та виснаження
Події 2023 року автор розглядає як прояв позиційного глухого кута: за відсутності переваги сил наступи стали тривалими і виснажливими. Масове застосування повітряної розвідки та далекобійної зброї зменшило фактор раптовості, ускладнивши класичні маневри.
Масове застосування дронів і РЕБ
Особливий акцент автор робить на ролі малих FPV-дронів: їхнє масове використання змінило тактику і зробило оборону більш крихкою. Паралельно РЕБ-системи та нові методи комунікації змінюють способи використання безпілотників, створюючи нові виклики й відповіді в операційній практиці. Як наслідок оборонні позиції поступово трансформуються: великі скупчення людей на фронті стали неприйнятними, лінії тилу "здалися" під постійним вогневим контролем, а логістика стала вразливою до розвідки та атак.
З точки зору людських ресурсів, позиційна війна робить мобілізацію та підготовку ключовими факторами стійкості. Автор наголошує, що без достатньої кількості підготовленого особового складу та мобільних резервів масштабний маневровий прорив на операційному рівні неможливий.
Необхідність державної стратегії
Відповідаючи на ці виклики, Залужний пропонує:
розробити національну програму розвитку передових оборонних технологій із чітким науковим та виробничим супроводом; залучити до війська ІТ-фахівців і створити спеціалізовані наукові центри у тісній співпраці з армією; вирішити проблему доступу до мікропроцесорів і критичних компонентів; посилити міжнародну координацію експорту-імпорту оборонних рішень.Крім технологічних заходів, автор закликає до політично-дипломатичних кроків: використати наявні партнерські відносини для формування безпекових альянсів і одночасно обмежити науково-технологічну співпрацю з противником.
Технологічна конкуренція майбутнього
На завершення матеріалу Валерій Залужний підкреслює, що перемога у довготривалій технологічній конкуренції вимагатиме від країни системного планування, швидкого масштабування інновацій та здатності перехоплювати технологічну ініціативу. Без цього, на думку автора, українська оборонна стратегія ризикує опинитися в такій ситуації, коли ресурсне виснаження та постійний тиск противника зроблять стійкість держави вкрай крихкою.