"Кіборг" своїм вчинком підкорив серця українців
Стас Стовбан – один з тих, кого бойовики взяли в полон, коли обвалився термінал Донецького аеропорту.
Чоловік втратив ногу, але не жагу до життя та любов до України.
На позиціях під Горлівкою він лише на перший погляд звичайний оборонець укріпрайону. Насправді – людина-легенда.
"Це взірець контрактників наших. Людина, незважаючи ні на що іде, воює, захищає. І не шукає собі якихось там причин, пільг", - кажуть про героя.
Зважати ж було на що. Стас пройшов бої за Донецький аеропорт у найпекельніший – останній тиждень оборони. Перший підрив термінала пережив без поранень, а ось під час другого його придавило плитою.
"Мене з-під завалів дістали, я ще відстрілювався. Під ранок свідомість втратив. Цілу ніч у мене була перебита артерія, від втрати крові я знепритомнів", - пригадує боєць.
Він був без свідомості, коли потрапив у полон.
"Мені обидві ноги придавило плитою. Одну в полоні ампутували вже. В принципі, жалітися гріх – мали мені дві ноги відрізати, відрізали тільки одну", - розповів Стас.
Згодом бійця обміняли. Півроку шпиталю, зізнається, були справжньою мукою. Мріяв якнайшвидше повернутися до своїх.
"Чесно сказати, мені зразу після ампутації в ніч цілу ніч снилось, як я бігаю. Я вже не міг просто дочекатись, коли мені той протез поставлять", - каже солдат.
На службу він повернувся через півтора місяця після того, як встановили протез.
"Мама плаче, тато каже, що я дурень, а я що зроблю? Я думаю, вони мене зрозуміють", - каже боєць.
Батьки Стаса розповідають, що син захоплювався футболом і був воротарем. Тепер світлини – лише фронтові. Мати Галина пригадує: ще в червні син був на візку, а в серпні зізнався, що підписав контракт, і вже у вересні повідомив – на передовій.
"У животі так холодно стало… Я не думала ніколи, що він піде воювати. Він ще як був у полоні, з Донецька дзвонив, сказав: зі мною все буде добре, я ще буду стрибати з парашютом, не переживайте. Він вже тоді нам говорив, що він буде служити", - пригадує вона.
Родина сподівалася, що син повернеться в армію інструктором. Але він переконав комісію, яка давала йому другу групу інвалідності, щоби дали третью. Бо інакше не зміг би служити. А так – навіть переконав командирів відправити його на передову.
"У мене маленького мрія була бути військовим. Хотів офіцером стати, але якось не складалося. Знайшов себе тут. Може, колись офіцером і стану, не знаю, буде видно", - каже Стас.
Побратими кажуть, що нехай він і не офіцер, але точно приклад для усієї української армії.
"Якщо такі люди будуть служити в армії, професійні люди, то ніякий сепар, ніякий москаль на нашу українську землю ногою не стане", - кажуть бойові товариші Стаса.
Раніше "кіборг" із позивним "Чечен" порівняв оборону ДАП і теперішні бої під Горлівкою. "Там ми знаємо, що противник може вилізти саме з-за того кута. А тут він може вилізти перед тобою за 100, за 200 метрів, ліворуч, праворуч", - каже боєць.
24 травня 2016 г., 11:53
