
Міністерство оборони так і не зацікавилось розробками волонтерів, які постачають солдат на передовій сухпайками швидкого приготування.
Військовий волонтер Марина Хаперська розповіла ІНФОРМАТОРу про особливості своєї роботи та проблеми у постачанні бійців на нульових позиціях.
“Ідея виготовляти сухі борщі виникла у мене наприкінці листопада 2014 року – я перебувала у декретній відпустці і відчувала моральну потребу щось робити для країни та фронту, а не сидіти, склавши руки. По всій Україні почали з’являтися волонтерські кулінарні групи, і я теж не стояла осторонь.
У мене була звичайна побутова сушарка на 6 лотків, я купила вакууматор, електронні ваги – і заходилася сушити овочі, які були заготовлені на зиму для родини. Спочатку я виготовляла борщі власним коштом, це було приблизно 10-20 пачок на 5 літрів на тиждень. А вже після нового року відкрила картку, опублікувала в Інтернеті, і з грошей, які почали надходити, придбала потужну французьку сушарку на 30 лотків, почала закупати овочі, крупи, томатну пасту оптовими партіями.

Спочатку я виготовляла лише сухі борщі без картоплі (буряк, цибуля, морква, капуста, томатна паста, спеції), згодом навчилися сушити картоплю. Згодом я розширила асортимент виробництва капусняком, харчо, супом з локшиною. Особистою заслугою вважаю розробку сухого зеленого борщу, рецепт цього напівфабрикату у мене взяли кулінарні волонтерські групи з усієї України.
Обсяги виробництва збільшилися до 300 пачок на місяць, це 3 000 порцій. Влітку менше, бо зараз багато свіжих овочів, а от взимку потреба у сухих напівфабрикатах зростає – сушу ще чаї з м’яти, липи, меліси, груші, яблука, навіть полуницю. Постійно спілкуємося із колегами з інших міст, ділимося досвідом і рецептами. У Фейсбуці створена сторінка та група.
“Спочатку я передавала вироблену продукцію на фронт з харківськими волонтерами, згодом на фронт “Новою поштою”. Хоча й зараз, якщо телефонують волонтери з інших міст – практично ніколи не відмовляю. Моїми борщами постачалися 53 ОМБ, “Правий сектор”, “Марусині ведмеді”, “УНА-УНСО”, 15 МПБ, “Айдар”, 92 бригада, 58 бригада, 30 бригада, 24 бригада та багато інших.
Я проти грамот і нагород для волонтерів, це не правильно, хоча сама нагороджена медаллю “За гідність та патріотизм”. Ця нагорода видана ВО “Країна” за представленням командира ЗРАДн 53 бригади. Так сталося, що я найбільше потоваришувала саме із ЗРАДн 53 ОМБ, ними я опікуюся, крім сухих борщів відправляла їм термоодяг, камуфляж, ліки, ключі для ремонту техніки, все, що замовляють. У закупівлі необхідних речей мені допомагає Український конгресовий комітет Америки, відділ на Лонг-Айленд. Я, звісно, сварила за медаль, бо вважаю, що медалі повинні отримувати лише захисники, але мені сказали, що я вже заробила не одну медаль і невідомо, хто кого захищає. Отакі хороші хлопці.
Моє виробництво – це сімейна справа, я не планую його розширяти, виготовляю 200-300 пачок на місяць в середньому. Вважаю, що волонтери добре підтримали на початку війни, а зараз повинні такі виробництва бути налагоджені державою. Колишні друзі мені не раз казали: “Що ти з тими борщами? Це примітивна робота, кожен може робити. Ти філолог, тобі треба наукові статті писати”. А одна знайома сказала: ” от якби ти на продаж робила, то я тобі б допомагала, а так..”
Родина, навпаки, дуже допомагає і підтримує”, – розповіла Хаперська.
Як відомо, під час Революції Гідності і подій на Майдані виник потужний волонтерський рух. Після початку російсько-української війни на Донбасі, волонтери почали об’єднуватися в організації. Марина Хаперська після налагодження циклу виробництва відкрила групу “Сухі борщі для захисників“, яка постачає на фронтових позиціях бійців АТО.