
Історія зі скандальним продажем украдених творів Ніла Хасевича виявила серйозну проблему в ділянці правового регулювання та повернення вкрадених пам’яток.
За остані десятиліття у Львові крали та грабували Національний музей, Картинну галерею, бібліотеку Стефаника, історичний та обласний архів. У 1980 роках близько тисячі предметів, картин пропало з львівського історичного музею.
Нині лише в одному Києві діє більше десятка різних аукційних центрів таких як "Дукат", "Конгрес", "Геліос", "Епоха", "Вернісаж", десятки антикварних салонів і крамничок, на майданчики яких щороку потрапляють украдені з державних і приватних колекцій та архівів цінності. Відсутність у публічному доступі списків крадених творів дає можливість цим ділкам уникати кримінального переслідування за скуповування та перепродаж крадених речей.
Лише створення єдиного, загальнодержавного електронного ресурсу та реєстру, на якому повинні бути опубліковані всі списки та фотографії вкрадених цінностей, зможе в якісь мірі врегулювати цю проблему.