Білецький: влада покидьків, викрикуючи патріотичні гасла, потроху зливає на своїх поганих "мінськах і норманах" Україну
Слава Україні!
Побратими! Сьогодні підійшли ми до третьої річниці АЗОВу. АЗОВу, який тільки формально можна назвати полком, тому що він значно більший за полк. АЗОВу, який насправді є Українським Феноменом.
Добровільність, відданість, фанатизм, віра в народ і країну – речі, які роблять нас іншими серед світу матеріалізму, моральної кволості, жадібності й егоїзму.
У першу чергу хочу згадати в цей день всіх, хто прийшов весною і влітку 2014-го – тих, хто прийшов без військових вмінь, військових знань, але з фанатичним бажанням битися і тренуватися. Можна сказати, що наша відсутність професіоналізму тоді дорівнювала тільки нашій відсутності страху. А вона була абсолютна. Це на ваших плечах, на вашій крові трималася перша слава АЗОВу, яка привела до наших лав тисячі нових бойових братів. Я пам’ятаю обличчя кожного, і це найрідніші обличчя. Ніколи до цього я не бачив настільки безстрашних і шляхетних людей.
По-друге, хочу згадати всіх наших братів, які пройшли війну в АЗОВі за весь час війни. Наші загиблі, наші поранені, наші ветерани. Бойові осені 14-го, скажені дні лютого на Широкиному і Комінтерновому, запекла позиційна війна – все це ваша справа і ваша гордість. А паралельно з боями вам доводилось навчатися і тренуватися, перетворюючи полк в абсолютно професійний підрозділ, стаючи справжніми старшинами, сержантами, професіоналами.
Третє і найважливіше. Хочу в цей день звернутися до кожного, хто зараз залишається на нашому шляху, хто зараз несе важку ношу легіонера 21-го сторіччя. Зараз, коли перший запал війни пройшов, коли звичайний обиватель повертається від жахіть фронту спиною, обираючи серіали і пиво, коли влада покидьків, викрикуючи патріотичні гасла, потроху зливає на своїх поганих "мінськах і норманах" Країну, коли велика кількість ваших однолітків радіє безвізу, збираючись назавжди покинути Батьківщину, – зараз дуже важко знайти в собі внутрішню силу і мотивацію стати воїном. Але ви її знайшли і несете в собі. Ви ті, хто розуміє: Військо – не одна з державних інституцій. Це основний виразник волі і суверенітету Нації, її опора і хребет. Ті, хто в найтяжчі часи не зневірюється, а береться за меч – є справжньою елітою свого народу і своєї землі. Ви, і ніхто інший, принесете український мир, українську перемогу і український порядок.
І ще хотілося б сказати декілька слів про тих, хто покинув рідний дім, батьківщину, щоб воювати пліч-о-пліч з нами. Пам’ятайте про них кожен день! Вам важче, ніж нам! Але ви найкращі сини своїх країн. Ви стали нашими братами і ми будемо вірні вам до кінця!
Три роки – це короткий термін, але ми заповнили його, написавши свою історію Перемогами, Вдосконаленням і Безстрашністю.
Вірю, що АЗОВ – це не героїчна сторінка історії, а велике героїчне Завтра!
06 травня 2017 г., 12:03
