На Полтавщині влада не дає громаді УПЦ КП відновити зруйнований комуністами храм
Незважаючи на прийняте декілька років тому рішення Лохвицької міськради про виділення громаді УПЦ КП місця під храм в центрі міста, виконавча влада (мерія і РДА) всіляко перешкоджають наданню громаді земельної ділянки. Вигадуючи і винаходячи для цього всілякі приводи.
Особливої гостроти конфлікту між парафіянами УПЦ КП і патріотично налаштованими містянами, з одного боку, і чиновниками — з іншого додає той факт, що віруючі просять віддати їм під храм територію колишнього храму, побудованого тут в 1800 — 1806 рр., але зруйнованого комуністами в 1930-х. Зараз на цьому місці — занедбаний з радянських часів бетонний танцмайданчик, під яким більшовики «поховали» фундамент зруйнованого ними ж собору.
Громада хоче відновити цей храм, але щоб залучити інвестора і почати будівництво, потрібно мати узаконений землевідвід, видачу якого й саботує місцева влада, підбурювана церковниками Московського патріархату і вчорашніми «регіоналами».
Це протистояння, по суті, українського і антиукраїнського світів розгортається на тлі особистої трагедії отця Георгія, колишнього пастиря лохвицької громади УПЦ КП, який і домігся декілька років тому від міськради дозволу на отримання землевідводу під відновлення храму. З перших днів війни на сході о. Георгій відбув капеланом на фронт, а його син пішов служити добровольцем в добробат — слово і справа пастиря і його сім’ї ніколи не розходилося з ділом. Пізніше о. Георгія перевели на прихід до Лубен, а його син, учасник запеклих боїв 2014 року, перейшов на контракт в ЗСУ. Два місяці тому син о. Георгія загинув на фронті під Маріуполем ...
Подвиг і жертовність сім’ї о. Георгія — найкраща ілюстрація того, яка саме з двох церков зі своїм народом. І тому у лохвицької громади УПЦ Київського патріархату є потужний стимул довести до кінця справу, розпочату високодостойний пастирем. І саме тому богослужіння під відкритим небом на місці зруйнованого вандалами храму сьогодні проводить о. Всеволод.
Прихожани громади вважають, що місцеві священики УПЦ Московського патріархату після подій на Майдані і з початком війни на сході стрімко втрачають свою паству в районі. І щоб зберегти видимість своєї значущості і свого впливу, не хочуть, щоб в центрі древньої Лохвиці з’явився ще один храм, крім «канонічного» — Благовіщенської церкви на центральній площі райцентру.
Фактично УПЦ (МП) тут, в самому серці України продовжує ту ж війну, що і веде Росія на сході України — тільки в іншій формі. І в цій війні проти українського народу російські церковники знайшли підтримку серед представників місцевої «п’ятої колони». А мер Лохвиці Віктор Радько та глава Лохвицької РДА Володимир Рязанов зайняли відверто конформістську по відношенню до московського патріархату і вчорашніх «регіоналів» позицію, тим самим протиставивши себе своїм землякам.
Зрозуміло, що жоден з тих, хто сьогодні протистоїть громаді УПЦ КП в Лохвиці, не підтримував Майдан, не воював за Україну і не втратив на сході своїх родичів. Зате в районі вже кілька загиблих на фронті, і немає села, де б не було фронтовиків. Саме вони, фронтовики, і підтримують місцеву громаду УПЦ КП в її намірі відновити зруйнований храм.
При цьому лохвичанам прекрасно відомі прізвища винних в ситуації, що склалася з числа місцевої «еліти». Як і прізвище московського спонсора місцевих парафій УПЦ МП — уродженця Лохвиччини, а нині громадянина РФ, який здійснює на території району негласне кураторство антиукраїнських процесів.
У цьому протистоянні церковників УПЦ (МП) проти патріотичної України поки немає гострих ексцесів. Але це не заслуга місцевої влади, яка робить буквально все, щоб протистояння перейшло в «гарячу фазу».
20 червня має відбутися сесія Лохвицького міськради, де — в черговий раз — буде піднято питання землевідведення релігійній громаді УПЦ КП. Ця сесія — шанс для міської влади виправити ганебну ситуацію, самою владою й створену.
На четвертому році війни з Росією виконувати забаганки московських попів, принижувати гідність патріотів України, витирати ноги об земляків на догоду ФСБшной структурі — так може надходити тільки не-українська влада.
Костянтин Іванченко, «Аргумент»
19 червня 2017 г., 20:40
