Армен Саркісян: вірменська мафія на службі «донецьких» і Росії. Частина 2

Армен Саркісян: вірменська мафія на службі «донецьких» і Росії. Частина 2

У період 2010-14 років Армен Саркісян стає тісно пов’язаним з наступними фігурами:

Павло Петрович Панасюк, полковник міліції, на початку 2010 року призначений начальником Горлівського ГУВС. За наявною інформацією, його кандидатура була затверджена Юрієм Іванющенком, і полковника негайно пов’язали з горлівськими «смотрящими» Батуріним та Саркісяном.

Панасюк здійснював прикриття їхньої діяльності з боку ГУВС, за що йому був подарований автомобіль Hummer — на якому той спочатку приїжджав на роботу, але бачачи косі погляди підлеглих, пересідав на менш викликаючий іномарку. Загалом, автопарк у Парасюка був вражаючим, але він розпродав його в 2015 році (вже після своєї відставки, переїхавши до Слов’янська), коли намагався викупити свого сина з СІЗО в Артемівську. Його син, пішовши слідами батька (працював дільничним у Слов’янську) став винуватцем ДТП, в якому загинули 2 людини (зокрема дитина). При цьому, збираючи гроші на викуп сина з в’язниці, полковник Панасюк твердо говорив усім сусідам і знайомим, що його кровушка... у полоні у сепаратистів.

Ну, а тоді, очолюючи Горлівське ГУВС і «заробляючи» собі на автопарк і два будинки (на додачу до отриманої казенної квартири), полковник Панасюк одночасно добивався високих показників у боротьбі з неорганізованою злочинністю. Розкриття побутових убивств та дрібних крадіжок при ньому доходило до 95%! Правда, як казали, забезпечувалася вона або вибиванням зізнань, або допомогою з боку «смотрящего», який здавав йому дрібно-кримінальних елементів. А стимулом роботи слідчих Панасюка називали його загрози віддати ледачих на розправу «пацанам Армена».

* Олексій Анатолійович Алчін, співробітник Горлівського УСБУ. До 2014 року фігура непублічна, за деякою інформацією він повинен був курувати боротьбу з ОПГ та наркоторгівлею, однак насправді «кришував» їх. Став відомий після того, як у 2014 році приєднався до повстанців і отримав посаду начальника Горлівського відділу «МГБ ДНР». Після цього почав надавати заступництво повернувшись у місто Олександру Батуріну, допомагаючи повернути йому статус «смотрящего».

* Едуард Полепкін, горлівський бізнесмен, друг і діловий партнер Армена Саркісяна, співвласник і директор клубу «Зефир». Про їхні дуже тісні відносини, в тому числі в сфері корупції і тіньового бізнесу, свідчить той факт, що одного разу Полепкін похвалився, як вони з Арменом купили машину Парасюку. Крім того, Полепкін багаторазово виступав у переговорах як представник Саркісяна і від його імені погрожував людям розправою. Зокрема, про це у своєму письмовому заяві на ім’я прокурора Горлівки вказував Олександр Кирилов.

* Геннадій Узбек і Юрій Рубан – засновники і президенти «Union Boxing Promotion». У минулому Гена Узбек (як і Ахметов, і багато «донецьких» — нащадок волзьких татар) був відомий як лідер донецької ОПГ «люксовских» і покровитель екс-прокурора Геннадія Василєва. Він досі є впливовою фігурою кримінального світу і одним з небагатьох, кого поважає і трохи побоюється Ринат Ахметов. За наявною інформацією, Гена Узбек досі виступає в ролі третейського судді в суперечках між лідерами ОПГ, олігархами, корумпованими чиновниками. Так джерела повідомляли, що Армен Саркісян, ставши віце-президентом Федерації боксу Донбасу, отримав від Гени Узбека повноваження представляти його інтереси в Горлівці – тобто фактично бути і його «смотрящим» теж.

На фото ювілею «Union Boxing Promotion»: Армен Саркісян, заступник голови Федерації боксу України Тетяна Бахтеєва, мер Донецька Олександр Лук’янченко, Геннадій Узбек, Юрій Рубан, грудень 2012 року

* Юрій Іванющенко, він же «Юра Єнакіївський», лідер «єнакіївських» і всеукраїнський «смотрящий». Головний покровитель і діловий партнер Армена Саркісяна – головним чином, у справах тіньових і кримінальних. Так, відомо, що Іванющенко поставив Саркісяна, в першу чергу, «дивитися» за вугільним бізнесом. У сфері цих інтересів знаходились державний холдинг «Артемвугілля» – де вони взяли в оборот його директора Анатолія Гончарова, а після обрання того до Верховної Ради (2012) його наступника Сергія Ковальова. Власне кажучи, корисність холдингу була саме в його казенному статусі: держава продовжувала виділяти щедрі дотації на видобуток вугілля, а схеми по привласненню цієї дотації на Донбасі працювали ще на початку 90-х. У Іванющенка і Саркісяна в цих схемах брали участь і т.зв. «копанки» – робота яких в Горлівці контролювалися через ТОВ «Шахта «Софія». Засновником цієї фірми був Олексій Тібекін, відомий як «протеже Армена». До роботи «копанок» був причетний і полковник Панасюк: коли траплявся черговий нещасний випадок і гинули люди, Панасюк відводив слідство в бік і представляв все так, що ніяких «копанок» не існує, а під землею завалило невідомих шукачів металу або ж якихось самотніх «мастаків».

Проте у Саркісяна і Іванющенка було ще одне велике спільне діло за межами Горлівки. Юра Єнакіївський давно цікавився вірменськими ОПГ, щоб використовувати їх у своїх інтересах. Зокрема, ще з 90-х років він мав тісні стосунки з родиною Ґрігора Шатворяна – лідера донецької вірменської громади, чий син Вілен (1981 р.н.) згодом став другом Олександра Януковича (Саші Стоматолога), і головою Союзу вірмен України (2011) і народним депутатом від Партії Регіонів (2012). Можливо, цей інтерес до вірмен був головною причиною, по якій Іванющенко зблизився з сім’єю Саркісянів. На жаль, Нагапет Сакісян помер у 2012 році – і його рідну вулицю Клокова міська рада Горлівки відразу перейменувала на честь покійного. В цьому була певна іронія: вулицю імені більшовика-безсребреника перейменували на честь нуворіша, чий син став «смотрящим». Але як би там не було, з цього моменту головним вірменом Горлівки однозначно був Армен Саркісян.

Послуги вірменських ОПГ знадобилися Іванющенку для рейдерських захоплень підприємств Запорізької області, які почались у 2012-2013 рр. Після того, як провалилася попередня атака на Запоріжжя, в якій Іванющенко ставив на свого «смотрящего» Євгена Анісімова, той впав у немилість і ледве не став жертвою замаху з боку давної діючої в Запоріжжі ОПГ «Вірмени» – з якою невдовзі до того, за допомогою Армена Саркісяна, зійшовся Іванющенко. Так, пізніше стало відомо, що після цього резонансного замаху лідери ОПГ ховались в Горлівці у Саркісяна. А згодом «Вірмени» стали частиною нової схеми Іванющенка.

Він розпочав нову атаку, значно збільшивши угруповування «єнакіївських» у Запоріжжі і поставивши над ним Анатолія Зуєва і Іллю Підтинного. Тепер, крім кримінальних «авторитетів» (Микола Антошкін, Олександр Хоменко, Олексій Лопахін, Віктор Кульнев та ін.) і працівників правоохоронних органів (Руслан Канащенко, Олександр Степанов, Володимир Серба), Іванющенко залучив до плану ОПГ «Вірмени», очолювану братами Арташесом і Хориком Саргсян, які управлялись через Армена Саркісяна. Окремо від них стояв Андранік Манукян – посол Вірменії в Україні, який здійснював підтримку не тільки вірменській діаспорі, але і вірменським ОПГ.

Схема угруповування «єнакіївських» в Запоріжжі

Запорізька ОПГ «Вірмени» відрізнялась жахливою жорстокістю, яка, проте, не могла здивувати «смотрящего» з Горлівки. Не здивувало його і те, що Саргсяни починали з рекету і грабежів власних одноплеменників – адже Армен зі своїм батьком теж силоміць нав’язували свої послуги «охурани» горлівським вірменам. Загалом, в даному випадку «рибак побачив рибака». Проте варто назвати деяких жертв ОПГ «Вірмени» з 2011 року. Це бізнесмен Роман Войцеховський, бізнесмен Едуард Горбатко, колишній директор запорізького водоканалу Володимир Розгулєв, а також донецький бізнесмен Самвел Адамян.

У цій історії найзахоплююче те, що вона продовжилася і після Євромайдану! Здавалося б, у країні відбулася якась там революція, «Донецькі» втратили будь-яку владу, пройшла люстрація правоохоронних органів — проте вже в березні 2014 року прокурор Запорізької області Олександр Шацкий припинив порушені кримінальні справи щодо «єнакіївських». Більше того, повідомлялося про причетність запорізьких «єнакіївських» до створення скандального батальйону «Торнадо»! А вже навесні 2015-го, перебудувавши свої ряди, «єнакіївські» почали нове, третє наступ на Запоріжжя — тоді було захоплено мелітопольський «Продмаш». Одночасно через ЖКГ-структури Валерія Безлепкіна, які монополізували прийняття комунальних платежів, «єнакіївські» виводили з регіону значні суми. І ці атаки тривають донині — хоч і без Армена Горлівського, який після подій зими-весни 2014 року волів зникнути.

Імператор «титушок»

Армен Саркісян не дарма є віце-президентом Федерації боксу Горлівки: це давало йому можливість час від часу залучати для своїх операцій кілька сотень спортсменів, які разом з керованими ним же «гопниками» збиралися в велику армію «титушок». Взимку 2014 року Горлівка була основним постачальником «титушок» на Антимайдани в Київ і Донецьк, крім того «гвардія» Саркісяна тоді охороняла столичний офіс Іванющенка (Рильський провулок, 4). У цьому не було б нічого поганого, якби вони тільки стояли і кричали гасла, однак справа якраз у тому, що «титушки» Саркісяна були замішані в явних злочинах — наприклад, нальоті на Донецький Майдан 19 січня 2014 року. До речі, тоді там з’явився і командуючий розгоном донецького Майдану Гагік Агававелян — підприємець (і бандит) з Горлівки, давній друг сім’ї Саркісян, голова Донецького обласного товариства вірмен.

А потім «титушки» Саркісяна відзначилися і в убивствах. Їхньою першою жертвою став журналіст В’ячеслав Веремій (19 лютого 2014 року). Йому не пощастило натрапити на одну з мобільних груп «титушок», які влаштовували в центрі Києва напади на окремих учасників Євромайдану. Повідомлялося також, що цими групами керували тоді й приїхали в Київ «повеселитися» брати Саргсян, однак вони так і не потрапили під підозру в убивстві. Коли «Донецькі» програли в Києві, вони повернулися на Донбас — де спочатку продовжили нападати на місцеві Майдани, а потім взяли участь у «русської весни» і знову нападати на проукраїнські мітинги.

Тоді відбулося ще кілька вбивств, в тому числі викрадення та вбивство горлівського опозиціонера Володимира Рибака. Офіційно він був убитий сепаратистами (конкретно — людьми Безлера), але є інформація, що Рибак був «замовлений» Ігорем Шкірем і Арменом Саркісяном, а в його викраденні брали участь люди Саркісяна. Це цілком реально, враховуючи, що «титушки» головного боксера Горлівки активно брали участь в проросійських мітингах, а потім і в захопленні Горлівського ГОВС. Причому, що досить цікаво: штурм ГОВС відбувся через три дні після того, як полковник Панасюк був знятий з посади, а його замінив Андрій Крищенко (теж горлівський). При цьому, хоча головним ударним кулаком цього штурму виглядало «Горлівське ополчення» Безлера, всю масовку і підтримку йому забезпечували «титушки» Саркісяна, вони ж перекрили рух у місті на випадок прориву в місто підрозділів урядових силовиків. Очевидці тих подій не раз відзначали, що без організованих «титушок» захоплення сепаратистами Горлівки не вийшло б.

При цьому ж кілька джерел видання відзначали, що Армен Саркісян, як і Юрій Іванющенко, зовсім не виношували якихось проросійських настроїв. Їхньою метою була максимальна дестабілізація регіону: дестабілізація політична, громадська, правова, колапс органів влади і сил правопорядку, але при цьому вони ще довго зберігали за собою контроль над тіньовим життям міста. Точніше, лише на час його втратили, але потім відновили — з поверненням в Горлівку старого «смотрящого» Батуріна. Тому подальший від’їзд з Горлівки Армана Саркісяна оцінювався не як втеча, а як вимушене ділове відрядження. Але куди? Повідомлялося про його участь (можливо, з братами Саргсян) в кремлівському проекті протистояння вірменських ОПГ та кримських татар. Проекті, що провалився, оскільки малочисленні вірмени не очікували від татар організованого опору, а вирішувати справи «мокрухою» їм було заборонено (Путіну тільки бракувало стрілянини в Криму). І тоді вірмен замінили на більших за чисельністю і бойових чеченців, яким краще вдається насаджувати «русский мир» на анексованому півострові. Ось так Армен Горлівський не виправдав довіри Путіна.

Якими справами він займався у 2015-2016 роках, поки залишається невідомим, проте у 2017-му його ім’я знову зазвучало в Мережі. Так, на сайті «Миротворець» стверджували, що Саркісян отримав від Кремля завдання дестабілізувати Харків. А в приватних переписках блогерів з’явилися чутки про те, що Кремль нібито вирішив використати «вірменську карту» у масштабах всієї України, і тому люди Арсена Саркісяна, та і він сам, можуть з’явитися в чи не в кожному обласному центрі. Найбільш імовірними називалися Запоріжжя, Одеса, Херсон, Полтава. Також повідомлялося, що це будуть не мітинги за «русский мир», а щось інше, те, що підірве громадський порядок цих регіонів за планом Путіна.

Сергій Варіс, для SKELET-info