Усім кому винен, я пробачаю: Як Андрій Бродський банки «кидав»

Усім кому винен, я пробачаю: Як Андрій Бродський банки «кидав»

Заборгував Промінвестбанку $ 110 млн, власник «Велти» Андрій Бродський збирається витратити в Ізраїлі майже вдвічі більше

Виробничо-комерційна фірма «Велта», що займається експлуатацією Бірзулівського родовища титано-ільменітових руд у Кіровоградській області, оголосила про намір вивести в Ізраїль один із переділів виробництва титанового продукту. За повідомленням «Велти» з посиланням на Міністерство економіки та промисловості Ізраїлю, материнська компанія групи – Velta Group Global – вже отримала землю в технопарку Mishor Rotem під будівництво заводу з виробництва діоксиду титану.

Потужність створеного в Ізраїлі підрозділу Velta Titanium становитиме 40 тис. тонн пігменту з перспективою збільшення виробництва до 70 тис. тонн на рік. Підприємство збирається переробляти концентрат, виготовлений «Велтою» у Кіровоградській області. Таким чином, власник «Велти» – дніпровський бізнесмен Андрій Бродський – вибудовує вертикально-інтегрований бізнес.

Причиною, з якої виробничі потужності планується будувати в ізраїльській пустелі Негев, називаються дуже привабливі пільги. При вартості заводу з виробництва пігментного діоксиду титану в $ 150-200 млн Velta Titanium зможе заощадити близько 30% вкладень у рамках законодавства Ізраїлю щодо підтримки інвестицій. Ще на 10-20% знижку інвестор може претендувати за рахунок периферійного розташування підприємства в прикордонному містечку, де ведеться видобуток горючого сланцю, переробка його в електроенергію, працює завод з виробництва аміаку та низка інших підприємств. Така щедрість влади Ізраїлю власнику Velta Group Global Андрію Бродському була б дуже навіть на руку. Адже його український титановий ГЗК, будівництво якого почалося в середині 2011 року, а експлуатація в 2012 році, досі залишається у мінусі.

На фото – Промінвестбанк

Основним кредитором ТОВ «ПКФ «Велта» є українська «дочка» російського Внєшекономбанку – Промінвестбанк, з яким компанія Бродського ще в жовтні 2011 року уклала договір на відкриття кредитної лінії. З урахуванням змін до договору від 14.09.2012 року, банк видав «Велті» загалом понад $93,3 млн. З них $34,1 млн пішло на погашення заборгованості Укргазбанку за раніше взятим кредитом, $15 млн – на рефінансування боргу самому Промінвестбанку, $2 млн – на поповнення обігових коштів, ще $27,6 млн – у якості капіталовкладень у будівництво першої черги збагачувального виробництва, потужністю 185 тис. тонн ільменітового концентрату на рік, і $14,8 млн – на збільшення виробництва до 300 тис. тонн.

У забезпечення кредиту позичальник передав в іпотеку ПІБ основні виробничі потужності і зобов’язався вести реалізацію продукції виключно через банк. Згідно з бізнес-планом, «Велта» повинна була погасити кредит у 2016 році. Проте ГЗК так і не вийшов на проєктні потужності. Максимальний обсяг виробництва концентрату, досягнутий влітку 2014 року, становив по 5,2 тис. тонн на місяць на кожну чергу, тобто близько 125 тис. тонн на рік. А вже в жовтні 2014 року перша черга комплексу збагачення титанової сировини, розташованого в с. Коробчине (Новомиргородський район Кіровоградської області) практично повністю згоріла внаслідок п’ятигодинної пожежі. Вогнем були знищені цех і обладнання цеху гравітації № 1, пошкоджені будівля та обладнання цеху доведення продукції, а також електрощитова. Ці будівлі були конструктивно пов’язані між собою.

Через це «Велта» втратила 60% виробничих потужностей, і всім стало зрозуміло, що борг ПІБ своєчасно повернуто не буде. Правоохоронні органи дійшли висновку, що підпал був умисним. Проте його виконавці та замовники не були встановлені.

На фото – Андрій Бродський

До закінчення терміну виплати боргу, який за договором спливав 30 червня 2016 року, сторони не домовилися про продовження кредитної угоди «у зв’язку із суттєво зміненими обставинами», як цього хотіла «Велта». Передавати майно банку Бродський не захотів. І вже 5 липня 2016 року Господарський суд Києва прийняв до розгляду позов «Велти» до ПІБ про заборону будь-яких дій щодо заставного майна, перереєстрацію прав власності на нього, звернення стягнення на рахунки «Велти» і 100% її акцій, що належать Velta Group Global Limited. Через місяць таке визначення суду було отримано «Велтою», що суттєво посилило її позиції в конфлікті з «дочкою» російського банку. А наприкінці березня 2017 року Господарський суд Києва за наполяганням компанії Андрія Бродського встановив термін повернення кредитних коштів за договором із ПІБ 1 липня 2021 року. Нарешті, у грудні того ж року Господарський суд Києва ухвалив рішення, зафіксувавши, що станом на жовтень 2017 року, незалежно від кінцевої дати повернення боргу, банк не має права вимагати від «Велти» погашення тіла кредиту і відсотків за його неправомірне використання (загальний борг на сьогодні оцінюється у $110 млн).

Поки ці рішення ПІБ безуспішно намагається оскаржити у судах різних інстанцій, прихильність української Феміди дозволяє власнику «Велти» пестити плани з розширення свого бізнесу в Ізраїлі. Початок виробництва заводу Velta Titanium заплановано на другий квартал 2019 року, а його запуск – у першу половину 2021 року. У цей період українська «Велта» зможе гарантовано забезпечувати сировиною материнську компанію. Це обставина дозволяє Андрію Бродському розраховувати на залучення у свій ізраїльський проєкт грошових компаньйонів, яким він обіцяє не лише збільшення сировинних активів, але й поглиблення переділу, разом із диверсифікацією видів діяльності по різних регіонах світу. Створення ще одного переділу може зробити більш зговірливим і банк-кредитор, який хоче отримати від «Велти» хоч якусь віддачу.