
Прокинувшись від летаргії, російська влада в 2007 році наклала жорстку заборону на гральний бізнес. Трохи пізніше їх приклад наслідувала Україна, але було вже пізно.
Ротор рулетки вже розкрутився на повну потужність і зупинити його виявилося неможливим. Бізнесмени знаходили все більш хитрі та витончені способи, ховаючись у тінь, продовжуючи нарощувати обороти. Безперестанку створювались сайти-"дзеркала". Гідру геймінгу було неможливо задушити в мережі. Значною мірою комерсантам-експлуататорам пороків допомогли підкуплені банкіри, які створювали канали для перекачування валютних коштів через державні кордони, прийому ставок і переведення в готівку заробітку організаторів незаконних лотерей.
Втім, сам Максим Поляков спостерігав все дійство, як би з боку. Він взагалі зник з України, перетворившись на британського підданого і бізнесмена на ім’я Max Polyakov. Це був логічний крок, спрямований на подальший розвиток дейтингового та грального бізнесу. Більшу частину часу Max Polyakov проводив у Північній Америці — найбільшому ринку збуту створеної ним імперії онлайн-розваг. Піонер українського дейтингового бізнесу знайшов у Сполученому Королівстві нового партнера. Шотландець Білл Доббі виявився серед поручителів під час оформлення Поляковим британського громадянства. Його участь у процедурі була викликана величезним комерційним інтересом до оригінальної пропозиції ділового українця.
«Сваха» Макс
Справа в тому, що з 1994 року в Великобританії діє урядова програма «Інвестор», яка вирішує одночасно дві задачі. По-перше, вона приваблює на туманний Альбіон переселенців з інших країн, які мають статок і бажають вкластися в британську економіку. По-друге, країна забезпечує приплив працездатного населення, яке в змозі вдихнути енергію в стрімко старіючу націю. Падіння народжуваності в економічно розвинених країнах Європи в майбутньому неминуче перетвориться на національні катастрофи. Сам підприємливий Max Polyakov, нехай з грошима, заробленими сумнівними дейтингом і гральним бізнесом, — найкращий зразок бажаного іммігранта. Звичайно ж, Британія не зацікавлена в тому, що аферисти і шахраї з усього світу хлинули в Лондон.
Їй вистачає диких нелегалів, що усіма можливими способами намагаються переправитися через Ла-Манш. Імміграційні служби Сполученого Королівства зобов’язані перевіряти всіх претендентів на проживання на острові на «вшивість», але зараз вони завалені нудною роботою і часто допускають фатальні помилки. За останні роки число відмов зменшилось з 9% від загальної кількості поданих клопотань до 3%.
Тим не менш, колишні банкрути, які втікають від сплати податків і інших боргових зобов’язань, а часто звичайні злочинці не бажають ризикувати. Бажане громадянство гарантує їм надійний захист і можливість почати життя з чистого аркуша. Британія, дотримуючись давньої традиції, не видає своїх громадян іншим державам. Найнадійнішим способом для тих, хто мріє про розповсюдження на них юрисдикції Королівства, стають змішані шлюби. Максим Поляков з Біллом Доббі з мережею сайтів знайомств стали у пригоді. Адже окрім обов’язкової присяги Її Величності від майбутнього громадянина вимагається володіння на хорошому рівні англійською мовою, позитивна характеристика особистості, і щонайменше двоє поручителів. Для подружжя, один з яких виявлявся підданим королеви Єлизавети, все значно спрощувалося.
«Зозуленя» Максим
Шотландець Доббі в дейтинг прийшов майже одночасно з Поляковим. У 2000 році на ньому числилася компанія Easydate Plc. Вона була звинувачена у порушенні авторських прав і, ховаючись від судових переслідувань, змінила назву на Cupid Plc. Спільними зусиллями корінний житель Британії та зовсім свіжий її громадянин вивели нову IT-компанію в світові лідери дейтингу. У 2012 році її капіталізація досягла $205 млн, а чистий дохід $125 млн. Бізнес стрімко йшов вгору. У порівнянні з попереднім роком прибуток зріс у півтора рази.
По всьому світу на сайтах компанії зареєструвалися 54 млн осіб. У Британії методи роботи Полякова і його партнера мало чим відрізнялися від українських. Все ті ж фейкові профілі і нав’язування платних послуг. У 2013 році несподівано вибухнув величезний скандал, пов’язаний з особливостями повсякденної діяльності Cupid Plc.
Все таємне стало явним, у тому числі махінації із забезпеченням швидкого доступу до британського паспорта. У результаті її акції впали і зменшилися в абсолютній вартості в 3,5 рази. Нерви засновника компанії не витримали. Він виявився психологічно не готовий до розголосу непривабливого боку бізнесу і поспішив позбутися швидко знецінюваного активу.
Cupid Plc перестала існувати, будучи розпроданою по частинах відразу чотирьом компаніям — Grendall Investment Limited, Tradax IP Licensing, Together Networks Holdings та Together Networks. Журналісти з’ясували, що кінцевим бенефіціаром всіх угод виявився все той же Max Polyakov — колишній співвласник Cupid Plc. Не інакше українець віддячив своєму поручителю досить оригінальним способом. Він сам ініціював заздалегідь запрограмовану метушню навколо Cupid Plc, а потім, вичекавши час, купив її за безцінь, витиснувши колишнього власника з насидженого місця, повністю зберігши клієнтську базу і продовжуючи, як раніше, обманювати приватних осіб і Великобританію в цілому.
Основний штат найманих працівників Полякова криється в Україні під вивіскою ПП «Easydate Україна» і ФОП «Easydate Дніпро». У сучасному інформаційному світі все прозоро. У соціальній мережі LinkedIn зберігаються профілі співробітників «імперії знайомств» із зазначенням точних адрес їхніх місць роботи. Нещасний Білл Доббі просто не міг собі уявити, як бувають підступні вихідці з загадкової далекої України, нехай навіть освоїли надсучасний IT-бізнес.
Розпочатий процес Brexit тільки додасть сайтам Max Polyakov роботи. Тепер самі британці, розібравшись з негативними наслідками розлучення «по-європейськи», не проти стати громадянами Іспанії, Німеччини, Італії, Франції, Ірландії або якогось Кіпру, що входять до складу Європейського Союзу. Процес зміни громадянства отримав протилежний вектор спрямованості. Максим Поляков терміново запускає новий виток обману, використовуючи досконало відпрацьований метод пошуку кандидатів для змішаних шлюбів. Тільки тепер гроші потечуть в його єдиний гаманець.
Максим Поляков та українська влада
Нечесна гра давно стала для Максима Полякова правилом. У суді Британських Віргінських островів кілька років розглядається позов до нього від власників компанії Lucky Labs Рустама Гільфанова та Сергія Токарева. Колишні партнери українського бізнесмена виявилися також грубо «кинутими». З грального бізнесу вирішив піти один із колишніх компаньйонів Костянтин Ляшенко. Залишені власники вирішили розділити по поняттях його частку порівну між собою.
Максим Поляков надав партнерам завідомо неправдиві відомості, в результаті чого росіяни виявилися обманутими на $12 млн. Оцінивши втрачене, Гільфанов та Токарев спробували домовитися з україно-британцем, але марно. Поляков відправив їх на три відомі російські літери. Бізнесмени, що займалися незаконним бізнесом, відразу згадали про верховенство закону. Мабуть, підстави для звернення до суду у них були. Суд кілька разів схилявся на їхню сторону і навіть накладав арешт на частину активів Максима Полякова, але той виявився зовсім не простим. На кожне визначення суду він відповідав силовою акцією, проведеною українськими співробітниками спецслужб. Справа в тому, що у Гільфанова та Токарева на території України працювало кілька IT-компаній.
В офіси до них після засідань суду на далеких островах незмінно навідувалися з обшуками співробітники силових структур, які незрозуміло що шукали. Подібна закономірність наводить на думки про те, що Поляков явно має впливових покровителів в українському істеблішменті і щедро ділиться з ними своїми суперприбутками. Проведені акції нагадують не тільки акції помсти за непоступливість, але і спосіб усунення конкурентів, які несподівано з’явилися.
Борці з порушеннями закону, що отримують зарплату від держави, наполегливо закривають очі на існування в Україні сотень порностудій, власниками яких є компанії Bulova Invest Ltd і Together Networks, що мають штаб-квартири на Британських Віргінських островах та Мальті, безпосередньо пов’язані з Максимом Поляковим.
Автор: Юрій Гудименко