Мільйони згорають на сонці. Про що мовчить «зелений» банкір Кирило Шевченко

За кілька місяців до виборів президента досвідчені аналітики помітили перші ознаки того, що влада таки змінюється: багато ділків, які мають звірине чуття, корумповані і не дуже, раніше намагалися залишатися в тіні, почали обережно набивати собі ціну через ЗМІ.

Після перемоги Володимира Зеленського більшість із них відкинули сором і кинулися «піаритися», не шкодуючи ні свого, ні казенного гаманця. Один із таких діячів – Кирило Шевченко – голова правління «Укргазбанку», який п’ять років тому став державним після того, як його розграбували попередні власники.

Кирило Шевченко 22 квітня, коли навіть найтемнішним «порохоботам» стало очевидно, що Петро Олексійович йде, «запустив» на нині популярних майданчиках по розміщенню джинси свою біографію в пастельних тонах. Настільки зворушливу, що непідготовленій людині захотілося б, пускаючи сльозу зворушення, обійняти цього банкіра, розцілувати і дати йому грошей. Пізніше, очевидно, зрозумівши, що нібито порядному фінансисту не варто «піаритися» в кожному медійному підворітті, Кирило Євгенович став розповідати про успіхи віреного йому банку і своє життєве кредо зі сторінок дорогих бізнес-видань.

По-перше, цей уродженець російської Тули, який змужнів у місті Стаханов на Луганщині, давно має серйозні амбіції стосовно кар’єрного зростання в державному фінансовому секторі. У 2016-му Кирило Шевченко претендував на крісло голови «Ощадбанку». Але воно так і залишилося за «яценюковським» Андрієм Пишним, так що Кирилу Євгеновичу довелося і далі задовольнятися «Укргазбанком». Зараз, коли влада змінюється, у Кирила Шевченка з’явився шанс піднятися по кар’єрних сходах ще вище. Для цього важливо вдало пройти «сватання». А «сватання» ці можна і взагалі провалити, з чого випливає по-друге: не вилетіти зі скандалом з «Укргазбанку».

Те, що у Кирила Шевченка безліч «косяків» на нинішньому місці роботи і чимало скелетів у шафі, для оглядачів фінансового ринку, в принципі, секрет Полішинеля. Але чомусь зараз про це особливо не говорять. А марно. Перечитуючи «авторизований» опис життя цього банкіра та співставляючи його з інформацією з редакційної картотеки, ми навіть захоплювались, яким простацьким чином із фігуранта корупційних скандалів та партнерів втікачів злочинців в інформаційному просторі ліпиться світлий образ чесного чиновника, успішного фінансиста та банкіра-інноватора. Там ані слова брехні, просто далеко не вся правда.

От, наприклад, у біографії Шевченка сказано:

«До 2006 року Кирило Шевченко досяг вражаючого визнання в професійному середовищі та отримав посаду голови Державного іпотечного закладу, яким керував 3 роки і навіть випустив перші українські державні облігації».

І це правда. У професійному середовищі просто оргазмували від діяльності Шевченка в ДІУ. Особливо олігарх Дмитро Фірташ, у банк «Надра» якого Державний іпотечний заклад під керівництвом Кирила Євгеновича влив 8,5 млрд грн ($1,7 млрд за тодішнім курсом) зі «скринь» платників податків. І з кінцями – доля більшої частини цих грошей досі вельми туманна.

Йдемо далі.

«У 2010 році купив у вигляді пайового внеску з партнерами «Терра-Банк» і за рік зумів різко просунути цю установу в економічних рейтингах, укрупнивши власний капітал банку та покращивши показники рентабельності», - йдеться у біографії Кирила Євгеновича.

Дійсно, за нашими архівними даними, весною 2010 року Кирило Шевченко придбав «Терра Банк» разом із родичем та тодішнім заступником міністра фінансів Вадимом Копиловим. Банк раніше належав Юрію Колобову, міністру фінансів у уряді Азарова, що викликає багато запитань про зв’язки Шевченка з «донецькими». Рік Шевченко очолював правління «Терра Банка», згодом став членом наглядової ради та головою правління ПАТ «Українська стратегічна група», яка володіла 99,6383% акцій «Терра Банка», ще через півроку — ще і головою правління ПАТ «СКПД», власника 0,3559% акцій банку.

Однак у 2014 році, коли «Терра Банк» номінально викупив фінансист Сергій Клименко, продавцем виступав не Кирило Шевченко, а друг і бізнес-партнер ныні покійного Віктора Януковича-молодшого – скандально відомий фігурант кількох кримінальних справ Руслан Циплаков. Тобто, виходить, спочатку Кирило Шевченко був не реальним власником, а "фунтом" Циплакова.

Руслан Циплаков dqxikeidqxiqzant
Руслан Циплаков

Далі відбувається ось що. Як ми писали раніше, 31 березня 2014 року Кирило Шевченко став президентом нібито свого, але проданого «молодоолігархом» Циплаковым третім особам «Терра Банка», і вже у квітні в банку почалися проблеми. 21 серпня того ж року в банк була введена тимчасова адміністрація. Після цього Кирило Шевченко з Копиловим створили на базі «перехідного» банку «Кристалбанк», куди перевели частину активів і пасивів «Терра Банка». Формально стовідсотковим власником нового банку стала Марина Ленінг, дружина Копилова.

Коли з «Терра Банка» було виведено все, що «погано лежало», у грудні 2014 року Кирило Шевченко приступає до виконання обов’язків голови правління, а з 28 травня 2015 року вступає на посаду повноцінного голови правління «Укргазбанка», яким «керує» донині. Після приходу у великий банк питань до діяльності Шевченка виникло ще більше. Ознайомитися з цими питаннями ви можете за вищезазначеною посиланням. Ми ж зупинимось на тому, чому Кирила Шевченка називають «зеленим банкиром», а «Укргазбанк» — «зеленим банком», і в чому тут обман.

«Кирило Шевченко стверджує, що хороших результатів у роботі значно легше досягти, якщо вона улюблена, - йдеться у «авторизованій» біографії нашого героя. - А «зелений банкінг», основний напрямок розвитку «Укргазбанка», – для нього не просто улюблена робота, а справжня пристрасть. Як особистість, Шевченко є вірним прихильником захисту навколишнього середовища, а як фінансист вважає екобанкінг інструментом спасіння людських життів в Україні».

Перш ніж ми розповімо, як Кирило Шевченко та ті, хто за ним стоїть, прикриваючись «чесом» про соціально відповідальний «еко-банкінг», грабують держбанк і надувають простих споживачів його послуг, уточнимо, що таке справжній «зелений банкінг».

Звичайно ж, «зелений банкінг» не має жодного відношення до новообраного президента України та його обласному олігарху х (хоча, це ще не точно). Це – різновид так званого етичного банкінгу (ethical banking) – фінансової діяльності, спрямованої не лише на отримання прибутку, а й користі для суспільства відповідно до усталених у ньому уявлень про етику і мораль. Власне, «зелений банкінг» - кредитування екологічно «чистих» бізнес-проектів. У виконанні «Укргазбанка» під керівництвом Кирила Шевченка ось цей ось ethical banking виявився банальним «розводом», а місцями – відвертим грабежем державного бюджету та наївного населення.

Наприклад, «Укргазбанк» вже не перший рік впроваджує програму енергонезалежності домогосподарств. Нібито на пільгових умовах кредитує купівлю та встановлення «домашніх» сонячних електростанцій простими «маленькими» українцями, щоб вони не лише були незалежними від різних там облэнерго, але й зайву копієчку собі заробляли, продаючи державі надлишки отриманої сонячними панелями електроенергії за «зеленим» тарифом (а це в рази дорожче, ніж тариф звичайний). Громадяни, які польстилися на цю пропозицію, швидко виявили, що вони, прямо кажучи, потрапили на «бабки». По-перше, реально пільговим кредит, який повсюди «піарить» Кирило Шевченко, стає лише у випадку, якщо позичальник авансом оплачує понад половину вартості обладнання, що кредитується за програмою «Укргазбанка» (а це за потужності від 50 кВт рівнозначно вартості квартири у райцентрі або пристойного автомобіля). По-друге, ціна цього обладнання за програмою «Укргазбанка» за дивним збігом обставин, навіть не враховуючи відсотків за кредитом, виходить десь у півтора рази дорожче, ніж купувати його без участливої допомоги «контори» Шевченко. По-третє, як показали підрахунки простих громадян, Тих, хто польстився на авантюру з «Укргазбанком», термін окупності такого «проекта», враховуючи різні накрутки, для них розтягується на 10-15 років, після чого обладнанню знадобиться якщо не повна заміна, то серйозний ремонт, що саме по собі передбачає зміщення термінів окупності домашньої сонячної електростанції на невизначений термін. Чи є особиста вигода від цього «схематозу» у громадянина на ім’я Кирило Шевченко – питання риторичне.

«Зелений тариф», за яким українська держава викуповує електроенергію як у приватних домогосподарств, так і у великих енергогенеруючих компаній, найвищий у Європі (попри те, що ми одна з найбідніших країн на континенті). Але в Євросоюзі, де тариф значно нижчий, встановлення сонячних панелей для приватних домоволодінь справа простіша і вигідна, ніж в Україні. Проблема в тому, що у нас, на відміну від цивілізованого світу (де, варто відзначити, у цій сфері теж було зламано багато дров), ініціально «зелений» тариф впроваджувався не як інструмент спасіння навколишнього середовища, а як лазівка для пограбування державного бюджету. Не дивно, що впровадження цієї норми на рівні національного законодавства педалювали не стільки екологи, скільки соратники Віктора Януковича, які заробляли (та й до сих пір заробляють) основні гроші на зовсім неекологічному ланцюжку «вугілля – кокс – метал». І поява рядових платників податків на надприбутковому ринку «зеленої» електроенергії, де з самого початку предполагався заробіток «еліти» за рахунок цих самих платників податків, не влаштовував і не влаштовує «господарів життя» як вчорашніх, так і нинішніх.

У цю логіку вкладається «зелений банкінг» від «Укргазбанку», голова правління якого Кирило Шевченко, як зазначено вище, злетів на фінансовому небосхилі завдяки та разом із «донецькими». Під його чуйним керівництвом «Укргазбанк» кредитує проекти різних «комбінаторів» від сонячної енергетики, які будують об’єкти потужністю не в десяток кіловат, як «простие смерті», а на мегавати.

Сергій і Андрій Клюєви

Наприклад, «Укргазбанк» під керівництвом Шевченка прокредитував на 235 млн грн компанію «Схід Сонар», причому, під заставу майна, яке давно і безнадійно намагаються вилучити інші кредитори. А Кирило Шевченко просто не міг не знати, що «Схід Сонар», раніше входив у «сонячну» корпорацію Activ Solar, що належала «регіональним» братам Клюєвим, нині потопає в боргах, як у шовках. Ця «жахлива тайна» давно вже вийшла за межі банківського ринку.

У підсумку держбанк через «сліпоту» свого топ-менеджменту «влетів» на майже чверть мільярда, які він навряд чи зможе коли-небудь повернути. Оскільки дружні Клюєвом фірми раптово виявилися первочерговими кредиторами компанії «Схід Сонар» і ініціювали її банкрутство. У підсумку, якщо схема спрацює, все, що «Схід Сонар» повинен банкам, він поверне… братам Клюєвим.

Євгеній Варягін

Або, наприклад, в рамках «озеленення» Чорнобильської зони «Укргазбанк» прокредитував на 22 млн грн будівництво сонячної електростанції компанією Solar Chernobyl. Власник якої Євгеній Варягін з дивного збігу обставин – колишній топ-менеджер компанії Activ Solar GmbH Андрія та Сергія Клюєвих і, крім усього іншого, будує сонячні електростанції в Росії, куди ці самі Клюєви втекли від українського правосуддя.

Рік тому Кирило Шевченко благословив видачу «Укргазбанком» кредиту у розмірі 19 млн євро (близько 570 млн грн) на будівництво сонячної електростанції потужністю в 50 МВт у Запорізькій області компанії Tokmak Solar Energy, про що держбанк за гроші розповсюдив по всіх провідних інформагентствах. Тим часом власником «контори» з красивою іноземною назвою, яка отримала від державного фінустанови астрономічну суму, є депутат місцевого облради від проросійського «Оппоблоку» - вихідець з Донбасу Олександр Репкін.

Олександр Репкін

Щодо того, яким чином сивіючий «младорегіонал» Олександр Репкін зміг отримати всі необхідні дозволи на місцевому рівні, в Запоріжжі ходить чимало чуток, і всі вони зводяться до одного слова – «корупція» (до речі, подейкують, що Олександр Репкін «зайшов» свого часу на ринок сонячної електроенергетики за протекцією тих самих Андрія та Сергія Клюєвих). Так чи інакше, «зелений» фінансист-державник Кирило Шевченко благословив кредитування за державний кошт проекту мільйонера-приватника з півторарічною окупністю і потенційною прибутковістю в 200-300 млн грн/рік, причому, ця прибутковість – компенсація розміру «зеленого» тарифу (зараз – майже 5,5 грн за 1КВт/год.) з державного бюджету.

І отут ми зупинимося помилуватися красою схеми (причому, абсолютно законної), ключовою ланкою якої є Кирило Шевченко. Дивіться. Простому громадянину, щоб встановити на даху свого будинку сонячні панелі, стати енергонезалежним, дружнім до навколишнього середовища і заробляти декілька сотень євро на рік, потрібно десь наскрести близько пів мільйона гривень початкового внеску в державний «Укргазбанк» або погодитися на кредит під важкопідйомні відсотки (при цьому, нагадаємо, йому «втюхують» обладнання за ціною, значно вищою за ринкову). В той же час, будемо говорити прямо, якийсь пов’язаний з мафією «чорт» вільно заходить до Кирила Шевченка в державний «Укргазбанк», отримує один кредит у пів мільярда з «хвостиком» гривень (причому, за цілком лояльні 6-8% річних), ставить на отриманій по корупційних схемах землі ціле поле сонячних панелей, за півтора-два роки повністю «відбиває» кредит (до речі, за бажання він його може і не повернути, як це зробили першопрохідці на цій ниві брати Клюєви), а потім витягує з держбюджету астрономічні суми на «зеленому» тарифі.

На хвилинку. Навіть якщо врахувати поступове зниження «зеленого» тарифу, лише одна сонячна електростанція потужністю, наприклад, у 50 МВт, побудована на кредит держбанку, до 2030 року (коли, по ідеї, це «зелене» неподобство закінчиться) витягне з кишень платників податків приблизно 3 млрд грн. Тобто, завдяки фінансовому генію Кирила Шевченка, ми, по суті, кредитуємо спритних хлопців з корупційними зв’язками, щоб потім мати можливість поповнювати їхні банківські рахунки з наших кишень на десятки і сотні мільйонів на рік.

Втім, вся от ця «зелень» - не єдиний «схематоз», до якого нині причетний Кирило Шевченко. Тож…

Далі буде...

Антон Лузер і Ярослав Гармаш, спеціально для CRiME і [гучних справ]