Про що мовчать хмельницькі покійники? • Версия для печати • Портал АНТИКОР

Про що мовчать хмельницькі покійники?

Не є великим секретом, що похоронний бізнес в Україні є не тільки найбільш закритим й втаємничиним, але й максимально стабільним та прибутковим.

Відсоток смертності – один з найвищих в Європі.

Рано чи пізно, майже всі нині живі громадяни України скористаються ритуальними послугами та замовлять ритуальні товари.

Тим більше, цивілізований похоронний бізнес приносить високий грошовий дохід за рахунок рекомендацій, повторних звернень вдячних громадян.

Працювати й працювати, голову ніколи підняти – але ні, деяким слугам Харона хочеться ховати ще більше, і, відповідно, заробляти ще більше!

В цих бажаннях їм на допомогу приходить добра богиня Корупція – і саме тут розпочинається історія плідної співраці співробітників органів внутрішніх справ міста Хмельницького, керівництва судово-медичної експертизи та конкретних представників похоронного бізнесу Хмельницького, міської та обласної влади.

Але – про все по порядку.

Так, перший заступник начальника міського управління МВС в місті Хмельницький, начальник слідства підполковник Сергій Трач прийшов на допомогу (як справжній служитель правопорядку) хмельницький ритуальній фірмі – і дав усний наказ співробітникам чергової частини міського управління МВС в місті Хмельницький: “При отриманні телефонних дзвінків з повідомленнями про раптову смерть всю інформацію (адресу, ПІБ, контактні дані, тощо) передавати приватній ритуальній компанії “Ритуал-Плюс”.

І вже після – вже відпрацьований виклик на “102” з повідомленням про факт смерті передається черговому слідчому.

Вдячність “хороняк” керівнику слідства Трачу за таку щиру допомогу, певно, є безмежною.

Але – частина цією безмежної вдячності має своє вираження в грошовій формі: 200-300 грн. з наряду на поховання (у випадку, якщо родичі покійного скористалися послугами фірми “Ритуал-Плюс”) і скромні 50 грн. – черговому, котрий вчасно й в повному обсязі передав цінну інформацію фірмі “Ритуал-Плюс”.

Але за будь-якою компанією стоять власники, оперативне керівництво й вірні друзі.

Справжніми власниками фірми є Зоя Івко – депутат Хмельницької міської ради багатьох скликань від партії “Батьківщина” та по сумісництву начальник СКП “Хмельницька міська ритуальна служба”, Ігор Казановський – судово-медичний експерт, Микола Ворона – яскравий та неординарний депутат Хмельницької обласної ради від “Партії Регіонів” та син пані Івко – Микола Сурма, директор фірми “Ритуал-Плюс”.

Цікава простежується лінія дружби й співпраці: судовий експерт пан Казановський робить “потрібні” й швидкі експертизи трупів начальнику міського слідства пану Трачу і зберігає в холодильниках моргу покійників пана Сурми – пан Сурма ховає покійників, інформацію про факт смерті яких його співробітникам надають підлеглі пана Трача – пані Івко, в свою чергу, керує міської похоронною службою і від імені служби підписала договір з фірмою “Ритуал-Плюс”, якою дозволила провадити похоронну діяльність в місті Хмельницький – пан Ворона є вірним давнім другом пані Івко на вищих поверхах Хмельницької влади.

Звичайно, в нашій країні є питання і проблеми більш масштабні, кричущі, актуальні й особистості цікавіші за тих, кого ми вище згадали.

Але, декілька питань в цій статті ми поставимо і саме цими питаннями будемо намагатися привернути увагу компетентних органів, громадських організацій, небайдужих громадян:

Наскільки є законними факти передачі конфіденційної інформації про вже нехай покійних громадян України третім особам?
Чи не є прикладами зловживання службовим становищем й надання в неконкурентний спосіб приватній похоронній фірмі вигод з боку керівника міської похоронної служби?
Наскільки є законними факт участі в наданні ритуальних послуг судово-медичного експерта?

Розуміємо, що факти, припущення, логічні висновки, наведені в статті – не є доказами і не можуть бути використані в суді.

Але – на підставі цієї інформації вже найближчим часом будуть надіслані відповідні заяви й запити в: Громадську Раду при обласному та міському управліннях внутрішніх справ; в Департамент внутрішньої безпеки МВС України; особисто публічним радникам Міністра внутрішніх справ; народним депутатам України, тощо.

Наприкінці хотілося б сказати, що факти заробітку представників правоохоронних органів і керівників медичних установ на покійниках є такою собі “нормою”, адже інформація – є найдорожчою цінністю нашого швидкоплинного часу.

Хмельницький, Бориспіль, Дніпропетровськ, Київ, Павлоград – майже в кожному місті України є свої “Трачі”, оптимістично впевнені в дуже суперечливій істині: “Покійники не розмовляють”…

Олег Друм, для “ОРД”