Запорізький аферист Mаx Pоlyаkov, який видає себе за винахідника, намагається зачистити інтернет

Запорізький аферист Mаx Pоlyаkov, який видає себе за винахідника, намагається зачистити інтернет

Запорізький аферист Макс Поляков, який видає себе за винахідника, намагається зачистити інтернет.

Про це пише Інфопреса.

Відомий запорізький шахрай, власник фабрик тролів та ботів, а також організатор імперій секс-послуг, він же Max Polyakov, дуже занепокоєний особливостями своєї справжньої біографії.

Так власникові сайтів для секс-знайомств не сподобалася стаття з його реальною біографією, яку ми наводимо нижче, щоб освіжити спогади фейковому Маску і шахраю Полякову.

Абсолютно непомітно в українській пресі промайнули дві статті, на перший погляд, абсолютно не пов’язані між собою.

В одній з них повідомлялося, що в Одесі відкрилося представництво іспанської консалтингової компанії Cupid, а в іншій ─ про появу в Харкові кафе «Мурка», куди можна прийти і приємно провести час, не розлучаючись на секунду зі своїми домашніми улюбленцями. Виявилось, що головна чинна особа в обох матеріалах ─ Максим Поляков, який очолив одеський філіал і водночас відкрив оригінальну точку харчування. Загалом, українець Максим Поляков 20 років тому вважався одним із піонерів, причому дуже успішних, розвитку IT-технологій в Україні. Потім він зник з поля зору, переїхавши на Захід.

З гінекологів в айтішники

Після зникнення новатора відбулося появлення в Європі не менш успішного бізнесмена Max Polyakov ─ громадянина Британії з українським корінням, але більшу частину часу проживає в США. Нелегко здогадатися, що Максим Поляков і Max Polyakov ─ одне й те ж обличчя. Переїзд і зміна громадянства пояснювалися тим, що масштаби України стали просто тісні для успішного комерсанта, який вирішив освоїти недосяжні висоти. З батьківщиною він зв’язок не втратив. Ба більше, ядро створеної ним IT-імперії так і залишилося в Україні. Максим Поляков одним із перших усвідомив величезні комунікативні можливості Інтернету та потенціал, що в них ховається для отримання «легких» грошей. Йому залишилося лише зайнятися їх реалізацією. Український IT-самородок вже мав гарну спеціальність акушера-гінеколога, але відкриті перед ним величезні перспективи змусили його круто змінити життя. За своєю натурою Максим Поляков, безумовно, належить до прошарку авантюристів і шахраїв дуже високої проби. Саме ці риси характеру забезпечили йому стрімкий зліт.

Справжнє Ельдорадо для ризикового українця приховувалося в дейтинговому бізнесі. Іноземне слово має добре знайомий аналог ─ «служба знайомств». Тільки її клієнти виявилися звільнені від особистого візиту до офісу або подання оголошення на рекламну сторінку газети. Тепер, не виходячи з дому, вони отримали можливість абсолютно безкоштовно заповнити розлогу анкету, прикласти до неї безліч фотографій та розмістити все це на сайті. Водночас їм надавалось право на ретельне вивчення особистих сторінок претендентів або претенденток на руку й серце, спілкування через можливості месенджерів сайту і багато іншого. Послуги знайомств завжди були дуже затребуваними в суспільстві. На інтернет-ресурси, створені Поляковим, навалилися валом українці й не тільки вони. Заслуга організатора дейтингу полягає в тому, що він винайшов буквально безвідходне виробництво на базі, в принципі, безкоштовних послуг.

Геній дейтингу

У Полякова була розроблена ретельно продумана система викачування грошей з відвідувачів дейтингових сайтів, яких у нього дуже швидко з’явилося не один десяток. У додаткові, обов’язково платні послуги включалися перегляд акаунтів і фотографій інших користувачів сайтів, ведення з ними приватного листування. Щойно розміщувалася нова анкета, як її власника буквально засипали купою повідомлень від інших учасників мережевого пошуку знайомств, причому адресату була видна лише «шапка» звернення, а все інше можна було прочитати, тільки переказавши на рахунок сайту пару-трійку «умовних одиниць». Величезний проявлений інтерес до нового користувача насправді був штучним. Адміністратори сайту пильно спостерігали за трафіком і спеціально запускали вал повідомлень від фейкових користувачів. Надалі Макс Поляков почав використовувати для подібних завдань роботів-ботів, які імітували живих людей, повністю автоматизувавши процес.

Самі реальні анкети тиражувалися в базах даних аналогічних сайтів, збільшуючи їх привабливість з точки зору кількості можливих варіантів пошуку. Так власники акаунтів, самі того не підозрюючи, ставали інформаційними донорами для глобального дейтингового бізнесу Полякова. Юридичний аспект подібного безцеремонного поводження з особистими даними клієнтів був заздалегідь пророблений. Всім власникам акаунтів на специфічній мові тих самих юристів пропонувалася оферта, з якою вони, не читаючи або не вдумуючись у її зміст, погоджувалися. Оферта ставала в цьому випадку надійним захистом від будь-яких позовів у суд. Мало того, адміністратори сайтів під соусом тестування та вивчення наданих послуг отримували легальне право створювати службові профілі, з яких надсилалися повідомлення з фейкових сторінок і від ботів.

Сластолюбний застосунок

Для тих осіб, які заходять на сайт знайомств не з серйозними намірами, а з метою пошуку коротких любовних пригод, Поляков і його команда підготували дуже приємний сюрприз. Через сайти знайомств вони легко могли зайти в порнографічні відеочати, де численні моделі жіночої статі демонстрували їм за гроші свої принади. Таким чином, дейтинг створював трафік, а основна монетизація відбувалася шляхом видовищ категорії 18+. Від самого початку Максим Поляков орієнтувався на споживачів з країн Європи та США. Вони за визначенням виявилися більш платоспроможними, ніж співвітчизники Полякова, останні кілька десятиліть змушені лише думати про виживання, а не про пошук спілкування. Проте в якості адміністраторів сайтів, програмістів і моделей використовувались виключно громадяни та громадянки України, звиклі отримувати за будь-яку працю крихти, у порівнянні з їх колегами з розвинених країн. У українських містах терміново обладнали десятки порно студій, куди оголошеннями про високооплачувану роботу залучалися молоді дівчата.

Заробіток в день для моделі, яка має популярність у клієнтів, досягав $200. У охочих спробувати себе на полі порнографії нестачі не було. Сам Поляков і його бізнес потрапили в скарбницю шедеврів світового кінематографа, самі того не підозрюючи. У 2007 році приз Каннського кінофестивалю отримала картина австрійського режисера Ульріха Зайдля «Імпорт-експорт», де одна з головних героїнь, українська мати-одиначка, заробляла на життя в одній з таких студій. Як завжди, Поляков ретельно подбав про юридичну чистоту проєкту. Довести звинувачення в розповсюдженні порнографії виявилося ще складніше, ніж боротися з проституцією. В Україні регулярно виявляють і закривають сотні порно студій, але сластолюбний бізнес продемонстрував дивовижну живучість, благополучно існуючи вже третє десятиліття. В одному тільки рідному для Полякова Запоріжжі постійно діє не менше 20 відеостудій. Витрати на їх обладнання та утримання мінімальні, а кожен день вони приносять власникові $3-4 тисячі чистого доходу. Множачи дні на роки, далі на кількість студій, легко зрозуміти, що тільки одне Запоріжжя цілком могло озолотити бізнесмена. Сайти знайомств щодня плодилися в геометричній прогресії, створюючи масштабну мережу. Полякова не зупиняла їх блокування на території України. Основні споживачі продукту перебували за кордоном і мали безперешкодний доступ до інтернет-ресурсів зі своїх IP-адрес.

Поляков ─ круп’є

Після дейтингу Максим Поляков успішно освоїв ще більш прибутковий гемблінг, створивши не менш широку мережу онлайн-казино. Якщо в дейтингу він діяв цілком самостійно, то в гемблінгу на перших порах він знайшов собі партнерів. Ними виявилися росіяни Рустам Гільфанов та Сергій Токарєв. У 2001 році вони створили IT-компанію Globo-Tech, яка наплодила гігабайти програмного забезпечення, необхідного для роботи будь-якого онлайн-казино. Швидко зрозумівши, які бариші можна отримати від впровадження спеціальних програм на практиці, жадібні росіяни побачили в Максиму Полякові людину, яка вже чудово освоїла інтернет-простір і може їм надати величезну користь. Так з’явилася компанія Lucky Partners, а в Києві її клон Lucky Labs. Обидві використовували неліцензійні програми від Globo-Tech. Сам Поляков волів давати імена геймінг-компаніям з використанням слов’янських коренів, як, наприклад, Murka. Інтернет-простір швидко виявився засміченими привабливими пропозиціями від різних «Вулканів», Joy Casino і Casino X, які наполегливо пропонували всім користувачам мережі випробувати щастя. Ловля знову була величезна. Для подальшої експлуатації людських пороків Максиму Полякову знадобилися помічники. Дзвін «легких» грошей привернув не тільки відчайдушних авантюристів, але й цілком солідних добропристойних бізнесменів. «Православний» російський мільярдер Костянтин Малофєєв не втримався і також піддався гріховній спокусі, взявши участь у реалізації вигідних онлайн-проєктів з явним кримінально-шахрайським душком. Правильно кажуть: «Гроші не пахнуть».

Продовження слідує…

Автор: Макс Прохоренко