Старі кадри і “Укроборонпром”: Як приватна компанія з російським корінням намагається витіснити державних спецекспортерів

Питання реформування державної оборонної галузі в публічному полі зводяться лише до обговорення розмірів зарплат членів наглядової ради “Укроборонпрому” чи подвійного громадянства його керівника Айвараса Абромавічуса.

Глибокі публічні дискусії з якісним аналізом ситуації в галузі та її перспектив практично відсутні. Інформаційний шум навколо нової доктрини оборонної діяльності, опублікованої РНБО, і фактичний демарш генерала Сергія Кривоноса — швидше виняток з правил для нашого медіа-поля.

Відносно свіжа новина про перспективи «Укроборонпрому» була озвучена заступником генпрокурора Віктором Чумаком — він висловив думку, що оборонний держконцерн потрібно ліквідувати як непотрібну надбудову, щоб дати змогу підприємствам самостійно бути спецекспортерами та безпосередньо працювати з іноземними компаніями.

І, хоч аргументи Чумака були приправлені інформацією про півтисячі кримінальних проваджень за фактами зловживань в «Укроборонпромі», цього недостатньо для розуміння: чи потрібно державі повністю віддавати досить специфічну галузь спеціального експорту в приватні руки? І хто дасть гарантії, що держава Україна, повністю відмовившись від експорту товарів і послуг військового призначення, не відкриє цю нішу для компаній, серед засновників яких є представники країни-агресора (Росії), приховані в офшорних компаніях?

У спробі розібратися з цим і багатьма іншими питаннями в наше поле зору потрапила інформація про діяльність однієї з приватних компаній — спецекспортер «Оборонні технології». Після збору інформації з відкритих джерел та спілкування з інсайдерами в оборонній галузі, стало зрозуміло, що військові компанії з російським корінням навіть нікуди не зникали з українського ринку оборонки.

Отже, ТОВ “Оборонні технології”, яке спеціалізується на ремонті модернізації військової техніки, з статутним капіталом в 50 тис. гривень засноване в січні 2015 року. Компанія знаходиться в Києві, на просп. Голосіївському, 114 — у звичайному житловому будинку, в якому зареєстровано ще 52 компанії.

Виробничі потужності “Оборонних технологій” знаходяться в Ніжині (Чернігівська обл.) на базі колишнього державного підприємства (ДП) «Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння». Це ДП виставлено на приватизацію.

Проте, за даними джерел, виробничі потужності “Ніжинського ремонтного заводу інженерного озброєння” продані ТОВ “Оборонні технології”. цей продаж ініціював Дмитро Саламатін — колишній голова “Укрспецекспорту” і “Укроборонпрому”, екс-міністр оборони при Вікторі Януковичу, а також громадянин РФ, який перебуває в розшуку за звинуваченням у держзраді в інтересах РФ та підриву обороноздатності України. Завданий ним збиток Україні оцінюється в 560 млн доларів.

Мажоритарним власником ТОВ “Оборонні технології” є Дмитро Пляцук — колишній заступник міністра оборони Дмитра Саламатіна. Восени 2013 року СБУ проводила слідчі заходи в “Укрспецекспорті”, розслідуючи діяльність Саламатіна та Пляцука.

На думку джерел в правоохоронних органах, розпродаж військової техніки проросійським міністром оборони Саламатіним та його заступником Пляцуком за часів Януковича вівся не тільки для особистого збагачення, але й з метою ослаблення української армії. Хоча, за наявними даними, всі розслідування по справах Саламатіна та його оточення поки нічим не завершилися.

Тим часом, Дмитро Пляцук на всіх рівнях розповідає, що ТОВ «Оборонні технології» — передове підприємство з ремонту всіх видів зенітно-ракетного озброєння, яке активно працює як з Міноборони України, так і з іноземними замовниками.

Зв’язки з не дісталися спецпрацівниками державних компаній-спецекспортерів дозволили Пляцуку пролобіювати в 2017 році договір між ТОВ «Оборонні технології» і ДП “Спецтехноекспорт” по ремонту і модернізації ЗРПК “Тунгуска” в інтересах іноземного замовника.

Співрозмовник в одному з оборонних держпідприємств висловив здивування з приводу цього контракту: “Де підприємство без відповідної історії взяло документацію з ремонту таких виробів, здатне воно провести таку модернізацію ЗРПК? Головне, чому договір не укладено з ДП «Балаклійський ремонтний завод» — єдиним профільним підприємством, що спеціалізується на виконанні таких робіт?”.

За наявною інформацією, “Балаклійський ремонтний завод” звертався в “Укроборонпром” з питанням участі у виконанні цього зовнішньоекономічного контракту. Аргументація «Балаклійського ремонтного заводу» полягала в наступному:

- ДП входить до складу “Укроборонпрому” та сплачує внески на його утримання;

- ДП з часів СРСР займається ремонтом ЗРПК “Тунгуска”, маючи ремонтну документацію, кваліфікований персонал і відповідні виробничі потужності.

Наскільки відомо, ні «Укроборонпром», ні «Спецтехноекспорт» не удостоїли відповіддю завод з Харківської області.

І річ тут не лише в грошах (сума контракту становить кілька мільйонів доларів), але й у репутації України, бо договір — міжнародний. Що буде, якщо приватне ТОВ зірве контракт? Будь-який чиновник в “Укроборонпромі” чи “Спецтехноекспорті” байдуже зниже плечима і відповість, що вся відповідальність — на виконавцеві. Тобто приватній компанії. А репутація країни — не турбота чиновників.

Незабаром Дмитро Пляцук вирішив розширити поле діяльності шляхом участі «Оборонних технологій» у виконанні державного оборонного замовлення на ремонт і обслуговування ЗРК “С-300”, які, без перебільшення, відіграють серйозну роль у стримуванні агресії РФ.

За даними джерела, у лютому 2019 року колишній заступник міністра економіки Юрій Бровченко, який зараз підозрюється у державній зраді, включив постановою Кабміну ТОВ “Оборонні технології” в реєстр виробників продукції, робіт і послуг оборонного призначення, закупівля яких складає державну таємницю.

Тут варто звернути увагу на ще одного засновника ТОВ “Оборонні технології” Тетяну Сутко, у квартирі якої проживає, згідно з його декларацією, колишній директор ДП «Український центр «Безпека» (при Мінекономіки) та колишній співробітник «Укроборонсервісу» Владислав Глазунов. Джерело в одному з оборонних відомств стверджує, що саме Глазунов є зв’язковою ланкою між Пляцуком і Бровченком. До речі, у грудні 219 року НАБУ повідомило Глазунову про підозру в скоєнні ним державної зради.

Тим часом, судячи з розповіді джерел, група високопосадових військових чином легалізувала ремонтну документацію “Оборонних технологій” до ЗРК “С-300”, чим дозволила приватній конторі почати ремонт стратегічного озброєння. Після чого 635 військове представництво Міноборони України надало висновок про здатність ТОВ “Оборонні технології” здійснювати роботи з ремонту “С-300”. При цьому, зазначає джерело, походження документації у компанії знову ніхто не перевіряв.

Єдиною структурою, яка на той момент намагалася протистояти доступу сумнівної приватної компанії до ремонту стратегічного озброєння, є державний “Укроборонсервіс”. Але її ніхто не став слухати – тенденція лібералізації держоборонзамовлення вже набирала вагу в прийнятті рішень.

Питання залишається відкритим: чи варто віддавати приватній фірмі з ознаками причетності до неї осіб, підозрюваних у державній зраді, таке важливе замовлення, як ремонт ЗРК “С-300”? “Може так статися, що приватна компанія, отримавши участь у ремонті стратегічного озброєння для Міноборони України, зливатиме в Росію інформацію, отриману під час роботи при доступі у військові частини і до військової техніки — дислокацію, стан техніки і її боєготовність, частоти тощо. І не станеться так, що в вирішальний момент наші ракети не полетять у бік ворога?”, — міркує досвідчений чиновник оборонного відомства.

Тим часом вже є перші дзвінки про зрив “Оборонними технологіями” держоборонзамовлення. Рішенням Господарського суду Києва у справі 910/1839/19 від 19.06.2019 року за недотримання строків виконання умов договору № 716/2/18/6-Д від 12.06.2018 з МО України по ремонту військової техніки нарахована пеня приблизно в розмірі 10% від вартості робіт.

Де приватне ТОВ візьме гроші на виплату пені, якщо відомчими нормативно-правовими актами Міноборони передбачено, що рентабельність покупних послуг не може перевищувати 5% — невідомо. Можливо, це ТОВ і не планувало отримувати прибуток, виконуючи певні інші завдання?

Але це все не бентежить Дмитра Пляцука і його компаньйонів. Використовуючи статус спецекспортера, він продовжує вести перемовини від імені України про постачання військових товарів за кордон.

Також варто звернути увагу на сайт “Оборонних технологій”, який пропонує послуги з ремонту військових кораблів і суден, РЛС типу «П-18», а також виробництва СПГ-9 і РПГ-7. На думку військового експерта, який побажав залишитися анонімним, такий спектр послуг ТОВ за визначенням не може надавати. На питання, чи може приватна компанія віддавати такі замовлення на субпідряд, експерт відповів, що спецекспортер може експортувати військові товари тільки власного виробництва.

Також зазначимо, що постанова Кабінету міністрів №838-1998 передбачає обов’язок спецекспортера погоджувати маркетинг ринків збуту з ДК «Укроборонпром» перед проведенням переговорів щодо постачання товарів військового призначення. Чи знають чиновники “Укроборонпрому” про маркетингові плани ТОВ «Оборонні технології» або зацікавлені лобісти, користуючись старими зв’язками, зробили так, щоб на це питання просто закрили очі?

Окремо варто звернути увагу на важливі обставини — тією ж постановою Кабміну передбачено, що спецекспортер повинен звітувати перед українськими спецслужбами про проведені переговори на зовнішніх ринках. Джерела висловили сумнів у тому, що “Оборонні технології” надавали такі звіти в СБУ або СЗРУ. Якщо це так, чому спецслужби досі не зайнялися приватником з російським бекграундом?

Олексій Єгоров, для «ОРД»