Львівський гамбіт та інші історії: «Схеми» медичної мафії напередодні епідемії

Завдяки корупції вони заробили сотні мільйонів. Епідемія коронавірусу зробить їх ще багатшими.

Здоров’я нації – це здоров’я економіки; хворі громадяни – колосальні збитки для країни. Саме тому навіть деякі людожерські режими, скриплячи серцем, виділяють чималі суми на охорону здоров’я.

Отже, медицина – це багато грошей, мільярди. Якщо говорити про Україну, то мова йде про 72 млрд грн – рівно стільки минулий уряд Гончарука збирався витратити на охорону здоров’я в найближчі роки (Кабмін Шмигаля навряд чи перегляне порядок чисел). Левова частка цього «бабла» йде не на лікування хворих, зарплати лікарям і медсестрам. Вони йдуть у тінь. Де розподіляються на потоки і ручейки, частина з яких тече до кишень корумпованих чиновників від медицини, інші – на офшорні рахунки спритних ділків, яким вдалося корумпувати «слуг народу».

Епідемія – це ще більше грошей. Оскільки країні потрібно ще більше ліків, більше медобладнання. Це зірковий час для мафіозних кланів від медицини.

Кордони закрито, італійці та іспанці вмирають сотнями за добу, міністри західних країн самоізолюються через підозру на небезпечну хворобу, коронавірусна драма розгортається в Україні. Тут для деяких вона може закінчитися могилою, але є невелика група пройдисвітів, які виручать з подій багатомільйонні прибутки (якщо самі виживуть). Афери з медичними масками й антисептиками для рук – це лише перші дзвіночки.

Історію, яка буде викладена нижче, автор цих рядків почав розробляти ще в минулому році. Коли про коронавірус ще ніхто не чув – тоді лікарі з китайського міста Ухань лише почали підозрювати, з якою заразою вони зіткнулися. Але ця історія не про епідемію, а про тих, хто наживається на нашому здоров’ї. І про те, як вони це роблять.

Одного разу у Львові

Дуже цікаві схеми і тенденції можна виявити, відстежуючи тендери на постачання медпрепаратів і обладнання. Особливо показові у цьому плані так звані гемодіалізні торги – закупівлі ліків і витратних матеріалів для лікування хворих з нирковою недостатністю. Сума коштів, що виділяються з держбюджету на гемодіалізну програму, вже давно перевалила за мільярд на рік, а частка «відкатів», за найбільш песимістичними оцінками, тут може досягати 40% від обсягу тендерів. У цій ніші пасуться особливо великі й нахабні «акули» від медичної мафії, які час від часу вступають у запеклі сутички за найбажаніші шматки. І, повірте, ці респектабельні дами й пани хижаки (або особисто, або їхні партнери) наживуться і на коронавірусній епідемії теж.

Буквально днями, 12 березня, була поставлена крапка у боротьбі за тендер на суму майже 95 млн грн Львівської обласної клінічної лікарні на постачання витратних матеріалів для гемодіалізу. При очікуваній вартості в 98,116 млн грн перемогу здобуло ТОВ «Лінк-Медітал». Єдиним конкурентом цієї фірми було ТОВ «Індекс». Останнє вийшло на тендер з пропозицією в 97,782 млн грн, але не торгувалося, тому переможцем став «Лінк-Медітал», зменшивши «хотєлку» до 94,824 млн грн – з ним і був підписаний 12 березня договір на постачання матеріалів.

Економія в 3,292 млн грн, на перший погляд, здається суттєвою, але насправді це трохи більше 3% від очікуваної вартості закупівлі. І той факт, що єдиний допущений до конкуренції конкурент переможця особливо не торгувався, вказує, що з цим тендером щось не так. І ми знаємо, що. Оскільки рівно рік тому у Львові на гемодіалізному тендері перевели майже такий же «фінт вухами».

Спочатку на останньому тендері був присутній третій учасник – київське ТОВ «Діавіта». Втім, очевидно, що його наміром було не взяти участь у тендері, а його зірвати, тому що «Діавіта» навіть не внесла 2 млн грн тендерного забезпечення. Цілком очікувано фірму не допустили до тендеру, що дало їй формальний привід скаржитися у відповідні інстанції. І не тільки.

Перед початком торгів, 25 лютого, генеральний директор «Діавіта» Сергій Христенко звинуватив головлікаря Львівської обласної клінічної лікарні у вимаганні «відкату», а своїх конкурентів з «Лінк-Медітал» у нечесній грі. Втім, весь пар пішов у свисток.

Війна між «Діавітою» та «Лінк-Медітал» триває не перший рік. Причому десь до 2015 року бенефіціари обох фірм входили до однієї групування.

Довідка

ТОВ «Діавіта» раніше належала до нині розпалася групування «Бакмед» (крім однойменної флагманської компанії туди входило ще кілька фірм). Власники фірми – Сергій та Дмитро Ледін (батько та син).

ТОВ «Лінк-Медітал» зареєстровано на Олексія Баришевського – сина Миколи Баришевського.

Баришевський-старший в свій час був співзасновником компанії «Бакмед», правління якої очолював спочатку Сергій Ледін, потім його син Дмитро. «Бакмед» до «Діавіти» постачав продукцію компанії Baxter. Згодом Баришевський-молодший перейшов на торгівлю препаратами Fresenius.

Директором «Лінк-Медітала» є Геннадій Нерсесян, який за часів Януковича працював фахівцем в Управлінні моніторингу державних цільових програм і державних закупівель МОЗ під керівництвом одіозного Романа Богачева.

Частково сутичка Баришевського з Ледіними є відлунням сутички між транснаціональними фармацевтичними гігантами – Baxter International Inc. та Fresenius Medical Care AG. Обидва ведуть непримиренну боротьбу за ринки збуту, не гребуючи вкрай нечистими методами. Наприклад, рік тому кримінальний відділ Міністерства юстиції США заявив, що «Fresenius роздав мільйони доларів хабарями по всьому світу, щоб отримати перевагу у сфері медичних послуг». В результаті Комісія з цінних паперів та бірж наказала компанії сплатити $147 млн штрафу.

Що стосується американської Baxter – на батьківщині її начебто не звинувачували у дачі хабарів, але її українські офіційні дистрибутори не раз гриміли в корупційних скандалах. Той же «Бакмед», в якому тривалий час мирно уживалися Баришевський і Ледіни, у 2016-2017 роках почав йти на дно під вагою кримінальних справ про розтрати і хабарі. Однойменне акціонерне товариство в Києві було ліквідовано, його правонаступником стало харківське ТОВ «Бакмед», єдиним бенефіціаром якого нині зазначено нігерійця Мадуака Грантсона Чібіке.

Малоймовірно, що корпорації-виробники не в курсі «мистецтва» своїх офіційних дистрибуторів. Але їх, як і будь-яке комерційне підприємство, насамперед цікавлять прибутки, а питання етики – на другому плані, і задаються вони ними лише під тиском суспільства і держструктур.

Наприклад, витратні матеріали для гемодіалізу Fresenius несумісні з обладнанням Baxter і навпаки. І це пов’язано не з якимись виробничими нюансами. Виробники так роблять спеціально, щоб не пустити на «намолене місце» продукцію конкурента. Причому, в Україні і Fresenius, і Baxter не дозволяють дистриб’юторам торгувати обладнанням і «витратниками» один одного (хоча дистриб’ютори – це самостійні структури зі сторонніми бенефіціарами). Ця не зовсім чесна конкурентна «фішка» в українських реаліях погіршує корупцію в медицині, дозволяючи мафіозним кланам створювати на тендерах видимість конкурентних торгів і наживатися на хворих по максимуму.

Приклад Львівської обласної клінічної лікарні показовий. Десь у 2014-2015 роках «Лінк-Медітал» Баришевського вийшов до чиновників з, здавалося б, вкрай щедрою пропозицією: абсолютно безкоштовно замінити всі гемодіалізні апарати на новеньке обладнання від Fresenius у кількості 52 штуки. Вартість такої партії, виходячи з пропозицій на ринку, може досягати 20 млн грн (хоча, компанія-виробник могла поступитися апаратами взагалі за копійчаною ціною, і зараз ви зрозумієте, чому).

Повторюю, «Лінк-Медітал» за апарати не взяв із львівських медиків ані копійки. Але лише в цьому і минулому роках отримав від львів’ян (точніше, з держбюджету) за витратні матеріали для гемодіалізу (магістралі, катетери тощо) виробництва Fresenius понад 180 млн грн. Де в цій сумі відпускна ціна виробника, податки та інші відрахування, де дозволена державою десятивідсоткова націнка, а де відкати й чистий «навар» — можна лише здогадуватися. Але, варто вважати, у збитках не залишився ніхто. Крім Сергія та Дмитра Ледіних, природно (платників податків у подібних «схемах» загалом у розрахунок не беруть).

Альянс Баришевського і Ледіних, як і загалом певний status quo у сфері розпилу державних грошей у медичній сфері, зберігався рівно доти, доки при владі перебували «регіонали». Після Революції Гідності і втечі в Росію Януковича і більшої частини його свити, медичні мафіозі стали кожен сам за себе. Хто першим далі і вище добіг домовлятися, у того й був «профіт». Судячи з усього, Олексій Баришевський виявився трохи спритнішим Ледіних.

Як сказано вище, фірмою «Лінк-Медітал» Баришевського керує Геннадій Нерсесян – колишній підлеглий Романа Богачева, ексзаступника міністра охорони здоров’я часів Януковича Раїси Богатирьової. Колись найкращий економічний журналіст країни Олександр Дубінський, «еволюціонувавший» в незрозуміло що, у минулому році стверджував, що якась Наталія Лісневська зустрічається зі згаданим Богачевим. Звісно, будь-яка людина, знайома з новою репутацією Дубінського, не став би вірити йому на слово, але. Факт залишається фактом: Лісневська дійсно курувала тендери в МОЗ часів Мусія, і саме в той період Баришевський застовпив за собою Львів на шкоду Ледіним. Вірніше, одне угруповання фармацевтичних «схемщиков» обійшло іншу, адже Баришевський і Ледіни – аж ніяк не самостійні гравці.

Протистояння цих двох банд незабаром досягло гротескного напруження. Потрібно розуміти, що вони «годуються» не тільки у Львові, але і в інших регіонах, і практично скрізь, де стикалися «Лінк-Медітал» і «Діавіта», траплявся скандал. Своїми скаргами один на одного в 2017-18 роках конкуруючі угруповання зірвали кілька гемодіалізних тендерів, поставивши під загрозу життя хворих з нирковою недостатністю. В підсумку обома «конторами» зацікавилася третя – СБУ.

Втім, контррозвідники стали копати під «Діавиту» з більшим завзяттям, ніж під «Лінк-Медітал» (що, чесно кажучи, не зовсім справедливо). Колишній начальник економічної контрразвідки СБУ (Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки) Сергій Семочко розсилав потенційним «клієнтам» фірми Ледіних «телегу», в якій застерігав їх від співпраці з «Діавітою». Мовляв, є тут у нас кримінальне провадження № 42016101070000154 від 28.06.2016 року, яке веде Київська місцева прокуратура №7 з приводу «можливих порушень» закону чиновниками МОЗ і облздоровів при закупівлі витратних матеріалів для перитонеального діалізу.

Семочко зазначав, що в цих закупівлях замовники нібито встановлюють дискримінаційні вимоги до постачальників. Мова йшла про те, що в предмет закупівлі включають продукцію, яку може запропонувати лише один виробник, що володіє патентом на неї. Мова йшла про продукцію для перитонеального гемодіалізу компанії Baxter, якою на той момент «торгувала» лише «Діавіта» Ледіних. Семочко досить прозоро натякав, що «для запобігання корупційним діям і зловживанням варто забезпечити добросовісну конкуренцію». Тобто, допускати на тендери не «Діавіту», а когось іншого з продукцією альтернативного виробництва. В результаті «пішло в гору» Баришевському та його союзникам.

У «Діавіти» не залишилися в боргу і звинувачували Сергія Семочка у вимаганні великого хабаря, залучивши в якості викривача нині скромного залізничника Сергія Лещенка. Паралельно вийшла серія відеосюжетів незалежних журналістів-розслідувачів, яких нині презирливо називають «соросятами», про розкішний спосіб життя Семочка, явно не відповідний рівню його зарплати. Бенефіціари з іншого боку потужно відповіли, всіляко піарячи кримінальні процеси за участю «Діавіти», при цьому, що «Лінк-Медітал» сам в кримінальних справах, як у шовках (наприклад). Останнім часом фірма Баришевського в якості «торпеди» в інформаційному просторі залучила чимало «ватного» журналіста Васю Апасова, за сумісництвом члена Ради громадського контролю при Держбюро розслідувань (як він туди потрапив – окрема історія). Василь почав викривати не лише корупцію Ледіних, але й нібито причетність до неї «соросят» і особисто громадянина Сороса.

В загальному, повне та жахливе «жаба гадюку», треш і угар. І під прикриттям галасу, спровокованого в інформаційному просторі окремими махінаторами, інші більш вгодовані картелі медичної мафії старанно освоюють бюджети. Це добре помітно, якщо відслідкувати інші медичні тендери, в яких беруть участь фігуранти львівської історії та їхні партнери.

Брати Фісталі поспішають на допомогу

На «Лінк-Медітале» особливо зупинятися не будемо. Згідно з його «карткою» у сервісі Dozorro, його основний «конкурент» на тендерах – ТОВ «Ренарт». Ця фірма, записана на киянина Сергія Суміна, згідно з її тендерною історією, часто влаштовує «міжусобойчики» з, крім «Лінк-Медітала», дочірнім підприємством (ДП) «Діасервіс Плюс». Кінцевим бенефіціаром якого через компанію «Палма груп» записаний швейцарець Франсуа Зюшер. У «Лінк Медітала», «Ренарта» і ТОВ «Діасервіс Плюс», крім фіктивної конкуренції на тендерах, є ще дві спільні деталі. По-перше, всі вони є дистриб’юторами продукції компанії Fresenius. По-друге, всі троє разом фігурують у деяких кримінальних справах (наприклад).

І ще одна деталь. У матеріалах кримінальних проваджень, де з’являються назви українських фірм-дистриб’юторів продукції Fresenius, присутнє одне примітне ТОВ – «ГамбраМед», бенефіціарами якого є Леонід і Сергій Файблати, протеже досі впливової «ватної» подруги олігарха Ахметова – Тетяни Бахтеєвої, яка вважається «хрещеною матір’ю» медичного «схематозу».

dqxikeidqxihzant

Тетяна Бахтеєва і Ринат Ахметов

І ось тут ми перейдемо до гравця, який на львівському тендері тихенько допомагав «Лінк-Медіталу» Баришевського взяти «приз» у 94,5 млн грн.

ТОВ «Індекс» раніше потрапляло в поле зору автора – під час торішнього гемодіалізного тендеру у Львові. І вже тоді було зрозуміло, хто за ним стоїть.

Згідно з даними сервісу Opendatabot, цією прописаною в Рівному фірмочкою зі статутним фондом в 11,8 тис. грн володіє громадянин Німеччини Едуард Кльопфер (до речі, вона встигла «засвітитися» в кримінальному провадженні на іншому кінці країни – в Полтаві). На батьківщині, в ФРН, повний тезка цього громадянина є директором фірми Good Look GmbH. За даними проєкту «Наші гроші», цю німецьку фірму використовують в якості «прокладки» не тільки записане на Клепфера ТОВ «Індекс», але й ТОВ «Білімед» (це важлива деталь).

А тепер подивимося, з ким і як «Індекс» торгувався на інших медичних тендерах. За цим посиланням видно, що записана на Кльопфера фірма найчастіше «конкурує» лише з двома іншими – згаданим «Білімідом» і ТОВ «Артоніка». Причому, очевидно, що «Індекс» виходить на торги лише для створення видимості конкуренції, оскільки майже всі тендери він «злив» цим двом фірмам.

ТОВ «Білімед» зареєстровано на Ярославу Тарасюк із Софіївської Борщагівки, що під Києвом. Але, як зазначили «Наші гроші», складські приміщення «Білімеду» розташовані за тією ж адресою, що і склади ТОВ «Топсервіс-медтехніка». Ці нежитлові приміщення знаходяться в приватній власності ТОВ «Виробнича компанія Діспомед», а земля під ними належить фірмі «Регіон-2002». Бенефіціарними власниками обох фірм є брати Володимир і Герман Фісталь, сини світила медицини «ДНР» Еміля Фісталя.

Тепер подивимося на ТОВ «Артоніка». Згідно з даними з реєстру, його засновником і до недавнього часу директором була вказана певна Кучеренко Світлана Миколаївна. Відстежуючи, що ще заснувала і чим керує Світлана Кучеренко, автор одразу ж натрапив на ТОВ «Автоспецпром». Бенефіціарами якого є все ті ж Фісталь Володимир Емільович і Фісталь Герман Емільович.

До речі сказати, незважаючи на те, що в реєстраційних даних «Автоспецпрома» в якості основного виду діяльності вказано виробництво автотранспортних засобів, він теж частий учасник медичних тендерів. На підприємстві братів Фісталів, грубо кажучи, за допомогою молотка, зубила і напилка перетворюють вантажівки в деякі подоби карет «швидкої допомоги» і з величезною націнкою продаютьмедичним закладам. Але це окрема історія.

Чому брати Фісталі регулярно відправляють свою підставну фірму «Індекс» на тендери до Львову і створюють Олексію Баришевському видимість конкуренції на нечесних торгах, цілком зрозуміло. Оскільки, згідно з даними інтернет-видання «Олігарх», сім’ї Барищевських і Фісталів зв’язує не тільки давнє знайомство один з одним, але загальна «криша» часів Януковича – Тетяна Бахтеєва.

Володимир Фісталь і Тетяна Бахтеєва

Незважаючи на те, що в епоху «торгівлі на крові» фірми Фісталів часто ставали фігурантами кримінальних справ по розтраті на держзакупівлях, самі брати-комбінатори залишалися недоторканними. Після приходу до влади «відомих лідерів сучасності» вагомість цих "воротил" різко зросла. Оскільки через пару рукостискань вони пов’язані з далеко не останньою людиною в «Слузі народу» – Михайлом Радуцьким, головою Комітету Верховної Ради з питань здоров’я нації, медичної допомоги та медичного страхування.

Дуже дивні справи. І кримінальні теж

Дмитро і Сергій Ледіни, чия «Діавіта» у протистоянні з Баришевським виглядає жертвою, самі такими не є. Оскільки і вони, і їхні союзники (а такі у них є) по медичних тендерах, незважаючи на негаразди, дуже непогано стоять на ногах і теж мають серйозні зв’язки.

Але почнемо не з друзів Ледіних, а ворогів, які разом з Баришевським час від часу псують їм малину. Адже і тут цікаво.

Візьмемо недавній тендер державного підприємства «Укрмедпроектбуд» (куратор добудови багатостраждального «Охматдита») на закупівлю апарату для екстракорпорального фотоферезу, сепаратора клітин крові, плазмоекстрактора і іншого обладнання. На кону стояло трохи менше 9,5 млн грн. «Діавіта» теж сунулась на ці торги – до кінця не зрозуміло, навіщо: щоб спробувати удачу і заробити грошей, чи щоб зірвати тендер і насолити недругам. Але фірму Ледіних не допустили, залишивши лише двох учасників: ТОВ «Дайджест груп» і ТОВ«Сервісмед»

Іх конкурента боротьба була більше схожа на гру в піддавки. «Дайджест груп» зайшов на тендер з пропозицією, до копійки рівною очікуваній вартості в 9 391 315 грн, «Сервісмед» запросив «аж» на 82 тис. грн менше. «Дайджест груп» знизив ціну до 9,203 млн грн і був оголошений переможцем. Як бачите, в результаті «принципових» торгів бюджету заощадили якихось 2% «з хвостиком» від очікуваної вартості.

Хоча тут очевидний «договірняк», тобто, «Дайджест груп» і «Сервісмед» повинні бути якось афілійовані, на поверхні очевидної зв’язку між ними не спостерігається. Тому ми копнемо глибше.

Пошук через Google видав справжні крупиці, але цікаві. Зокрема, в 2015 році ТОВ «Дайджест груп» було ідентифіковано проєктом «Наші гроші» як один з «тендерних тролів» групи «Трейд Коммодити» одіозних "воротил" Олександра Грановського та Андрія Адамовського. Тоді ця фірма домоглася часткової відміни великого тендеру «Укрзалізниці» на покупку дизельного пального, на якому перемога була віддана конкурентам «Трейд Коммодити».

До лютого минулого року, згідно з даними реєстрів, кінцевим бенефіціаром «Дайджест груп» була Євгенія Козиліна (яка також числилася співзасновником ще однієї фірми з пулу «Трейд Коммодити»), після чого ТОВ переписали на певну Наталію Криворучко.

Бенефіціаром ТОВ «Сервісмед» зазначено якогось Дмитра Власенко. Директором фірми до липня 2018 року була пані Юлія Капась, тепер керує фірмою Наталія Ліференко. Що примітно: Наталія Ліференко до літа 2018-го числилася засновником ще однієї фармацевтичної фірми – ТОВ «Медівей». Після цього її змінила Юлія Капась.

Якщо вивчити тендерну історію «Дайджест груп» і «Сервісмеда», то перетини між ними вкрай рідкісні. Але дуже показово, з ким і на тендерах вони таки зустрічаються.

«Дайджест груп», згідно його «картки» в Dozorro, в якості «спаринг-партнера» найчастіше сходиться з ТОВ «Сучасна лікарня», яке, за даними з реєстрів, належить киянці Світлані Спірідоновій. Причому, всі 143 тендери, на яких «Дайджест груп» нібито конкурував з цією фірмою, він тупо «злив».

«Сервісмед» — нечастий учасник тендерів. Але в його тендерній історії прослідковуються два цікаві нюанси. По-перше, його основною «годівницею» є Одеський національний медичний університет. По-друге, на тендерах він найчастіше перетинався з ТОВ «Медгарант».

У своїй попередній статті я писав, що власником «Медгаранта» вказано якогось Олександра Островського. За даними проєкту «Наші гроші», у 2015 році керівником цього ТОВ була родичка Олександра – Яна Островська. Ця пані, принаймні раніше, була бізнес-партнером Ірини Валітової, дочки Тетяни Бахтеєвої та дружини Тимура Валітова, ділового партнера Михайла Радуцького – нині голови парламентського Комітету з питань здоров’я нації.

Усі згадані тут юрособи фігурують у тих самих кримінальних справах. Наприклад, візьмемо кримінальне провадження №1201800000000765 за фактом розтрати посадовими особами Одеського національного університету бюджетних коштів (там фігурують дев’ятизначні цифри) під час державних закупівель у 2016-2018 роках.

У фабулі справи сказано, що «протягом 2016-2018 років група осіб за попередньою змовою з посадовими особами Одеського національного медичного університету та інших державних установ, які перебувають під управлінням Міністерства охорони здоров’я України, під час здійснення державних закупівель, використовуючи низку підконтрольних суб’єктів господарювання, вчинила неправомірні дії, спрямовані на створення колективної антиконкурентної діяльності та завищення ринкових цін, що, як наслідок, призвело до розтрати бюджетних коштів в особливо великих розмірах».

Відповідно до одного із визначень суду, у афері взяли участь такі фірми, як «Сервісмед», «Медгарант», «Медивей», «Білімед» та інші. В іншому судовому документі по цьому кримінальному провадженні згадуються ще й ТОВ «Протек солюшнз Україна», «Сучасна лікарня» та «Альянс-2013».

Нам відомо, що за «Медгарантом» стоять родичі Тетяни Бахтеєвої та бізнес-партнери «слуги народу» Радуцького, а за «Білімедом» і «Альянс-2013» — Герман та Володимир Фісталь, які мають спільні справи як із самою Бахтеєвою та її сім’єю, так і з оточенням та сім’єю Михайла Радуцького (наприклад, вони мають спільний бізнес із його кузеном Олександром Добровським – докладніше див. тут).

Малоймовірно, що ці благородні пани могли запросити до розпилу бюджетних грошей через Одеський медичний університет менш благородних господ зі сторони. Тому очевидно, що всі перелічені в кримінальному провадженні фірми входять до однієї групи.

Фармацевтичні монстри та інші дивовижні «звірі»

Повернемося до «Діавіти» Сергія та Дмитра Ледіних. Вірніше, перейдемо до їх союзника, з яким час від часу ці сварливі мафіозі грають на тендерах у підігравання.

У лютому Департамент охорони здоров’я Івано-Франківської ОДА провів тендер на закупівлю розчину для перитонеального діалізу. Очікувана вартість – 2 млн грн. Саме з такою «хотєлкою» на тендер зайшла «Діавіта». Але тут же з’явилося ТОВ «Медичний центр «М.Т.К.» з дешевшою пропозицією в 1,708 млн грн. «Діавіта» торгуватися не стала, тому перемогу присудили «Медичному центру «М.Т.К.».

На перший погляд може здатися, що конкурент тут задавив фірму Ледіних демпінгом. Оскільки здешевлення від очікуваної вартості більш ніж на 14% на подібних торгах – велика рідкість і може вказувати на жорстку конкуренцію. Але автор вивчив пару інших медичних тендерів, на яких перетиналися «Діавіта» та «Медичний центр «М.Т.К.», і побачив знайому тенденцію.

Наприкінці минулого року, у грудні, Полтавська обласна клінічна лікарня ім. Скліфосовського провела тендер на закупівлю розчину для перитонеального діалізу. Ціна питання – майже 2,7 млн грн. На торги прийшли «Діавіта» і «Медичний центр «М.Т.К.». Причому, пропозиція «контори» Ледіних була лише на 150 грн (сто п’ятдесят гривень) дешевше цінника, виставленого «конкурентом». Але той не торгувався взагалі. У підсумку 2,692 млн грн отримала «Діавіта».

Схожа історія трапилася у листопаді 2019-го на тендері на закупівлю такого ж розчину Департаментом охорони здоров’я Київської ОДА. На торги подалися ті самі дві фірми, не торгувалися. Пропозиція «Медичного центру «М.Т.К.» була «аж» на 981 грн нижча, ніж у «Діавіти», у підсумку йому перепало майже мільйон (949977 грн 60 коп.).

«Медичний центр «М.Т.К.», з яким Ледіни стали влаштовувати свої тендерні справи, — солідна фірма зі статутним фондом у понад 1,5 млн грн. Її основний бенефіціар, згідно з реєстраційними даними, – відомий у фармацевтичних колах "воротила" Микола Гуменюк, доктор медичних наук, співробітник Інституту фтизіатрії і пульмонології ім. Яновського.

Микола Гуменюк

Кожен рік за кошти держбюджету у «Медичного центру «М.Т.К.» закуповуються медпрепарати на сотні мільйонів гривень. Її загальний виторг через систему Prozorro стрімко наближається до мільярда.

Ця «контора» періодично стає фігурантом вкрай неприємних історій. Наприклад, за дивним збігом обставин, запропоновані нею медпрепарати при закупівлі за рахунок держбюджету часто обходяться в півтора-два рази дорожче, ніж вони коштують у аптеках.

Микола Гуменюк є основним бенефіціаром великого фармацевтичного монстра – ТОВ «Юрія-Фарм». На відміну від більшості згаданих у цій статті фірм, «Юрія-Фарм» не просто «купи-продай», це – фармацевтична компанія з власним виробництвом, науковою частиною, клінічними дослідженнями. На сьогодні «Юрія-Фарм» підім’яла під себе не менше 60% ринку госпітальних розчинів. І не тільки. Ця компанія є великим постачальником (насамперед, для комунальних і державних медзакладів) за напрямками пульмонології, туберкульозу, онкології, інвазійних розчинів, шприців та систем для переливання інфузійних розчинів і крові. Більше того, в Україні важко знайти аптеку, в якій немає продукції ТОВ «Юрія-Фарм».

«Медичний центр «М.Т.К.» часто заходить на медичні тендери як офіційний дистрибутор продукції виробництва «Юрія-Фарм». Причому, вартість одного й того самого препарату в однаковій дозуванні на різних тендерах може відрізнятися в рази (наприклад). Найімовірніше, що ціна на таких торгах залежить лише від бюджету медзакладу та совісті корумпованих чиновників, а не від ринкової вартості.

«Медичний центр «М.Т.К.» і «Юрія-Фарм» виросли на базі Інституту фтизіатрії і пульмонології, де Гуменюк отримав докторський ступінь. Тому багато спостерігачів схильні вважати, що директор цього закладу академік Юрій Фещенко дуже навіть «причетний», хоча він завжди всі підозри категорично заперечує. Але, за даними likileaks.com.ua, саме Юрій Фещенко лобіює реєстрацію фармновинок від «Юрія-Фарм» і сприяє їх просуванню на ринок.

Юрій Фещенко

«Юрія-Фарм» не преминула скористатися епідемією коронавірусу. Коли паніка дійшла і до наших широт, 11 березня в інформаційному агентстві «УНІАН» під егідою Інституту фтизіатрії і пульмонології була проведена прес-конференція, у якій, до речі, був заявлений і Юрій Фещенко. За її підсумками був опублікований прес-реліз, суть якого зводилася до наступного. Мовляв, не варто панікувати з приводу цієї зарази, оскільки вітчизняний виробник (тобто «Юрія-Фарм») розробив ефективний препарат для профілактики nCov-2019 – «Декасан»; робіть з його застосуванням регулярні інгаляції – і будете здорові. Вдогін на телеканалі «1+1», який, як і «УНІАН», належить одному і тому ж олігарху, запустили масовану рекламну кампанію цього «чудо-засобу».

Невдовзі послідував неабиякий скандал: фармкомпанію звинуватили у брехні та протягуванні на ринок «фуфломіцину». Адже відомих препаратів від коронавірусу насправді не існує, розрекламований «Декасан» толком не випробовували не тільки для лікування і профілактики nCov-2019, але й взагалі (Фещенко протягнув його на ринок, користуючись особистими зв’язками), а активна речовина препарату – антисептик декаметоксин – при інгаляції може зашкодити вашим легеням ще більше, ніж страшний і жахливий коронавірус.

Чи був хтось покараний за цю аферу? Ви щось чули про те, що поліція чи СБУ нагрянула з обшуками в головний офіс компанії «Юрія-Фарм»? А академіка Фещенка на допит в НАБУ з приводу його афер та непомірного збагачення викликали? Звичайно, ні.

Петро Багрій

Шайка Фещенка-Гуменюка входить в Асоціацію «Виробники ліків України», президентом якої є Петро Багрій. Ця впливова лобістська структура досягла свого розквіту, коли Міністерство охорони здоров’я очолювала висуванка Януковича Раїса Богатирьова. Втім, і до приходу до влади Віктора Кривавого група Багрія теж почувала себе непогано. Зокрема, через фірми цього матерого комбінатора у 2009 році уряд Юлії Тимошенко «утилізував» $19 млн на препарат «Таміфлю» під час спалаху «свинячого грипу». Причому препарат купували по 251 грн за упаковку або 22 євро за тодішнім курсом, тоді як офіційна ціна на сайті виробника становила 5-6 євро.

З постреволюційною владою у групи Багрія спочатку також все складалося непогано. У 2014 році лише структури президента Асоціації, без урахування прибутків інших учасників «концесії», «підняли» майже півмільярда гривень.

Одна з головних «фішечок» Петра Багрія, Миколая Гуменюка та інших приєднаних до них – освоєння грошей стратегічних програм. Як, наприклад, з протидії поширенню туберкульозу, раку, гепатиту. Починаючи з 2016 року, з приходом до міністерства охорони здоров’я Уляни Супрун, закупівлі під такі програми стали здійснювати через міжнародні організації – ПРООН, ЮНІСЕФ, Crown Agents. Щоб ви розуміли, який жирний пиріг відняли у комбінаторів: лише у 2016 році під носа Багрія, Гуменюка та інших мафіозі пішло 3 млрд грн. Звісно, що ці громадяни залишилися дуже незадоволеними.

Але з «кінцем епохи корупції» Порошенка, тобто з приходом до влади «зе!команди», дуже швидко залунали дзвіночки, які попереджають, що в медичну сферу почала повертатися корупція ще гірше. Корупція зразка часів Януковича.

Наприклад, вже у вересні минулого року, після формування комітетів у достроково обраному парламенті, у Комітет з питань здоров’я нації надійшло прохання звернутися до Рахункової палати для проведення аудиту діяльності МОЗ часів Уляни Супрун. У такому проханні, як і в проведенні аудиту, немає нічого ганебного, проблема в її авторі. А це – Петро Багрій. Тобто, лобіст, причетний до багатомільйонних «схем» у сфері держзакупівель для потреб медицини, звернувся до Верховної Ради з проханням пошукати компромат на людину, яка порушила йому багато «схем».

Далі – більше.

У січні цього року при Комітеті ВР з питань здоров’я нації, медичної допомоги та медичного страхування було сформовано експертну раду з 20 осіб, багато з яких, скажімо так, дуже непрості. Зупинимося на самих «мутних».

Олена Алексєєва – директор Асоціації «Виробники ліків України». До ворожки не ходіть – це людина з групи Петра Багрія, Миколи Гуменюка та тих, хто до них приєднався. Дмитро Таранчук – директор з правового забезпечення АТ «Фармак» фармацевтичної баронеси Філі Жебровської; компанія також входить до Асоціації.

Олексій Соловйов. Очолював Державну службу з лікарських засобів при Раїсі Богатирьовій у 2013 році, тобто, так чи інакше замішаний у багатьох «схемах». Ще один «експерт» — проректор Національної медичної академії післядипломної освіти ім. Шупика Олександр Толстанов працював у Раїси Богатирьової заступником.

А ще, за спостереженнями народного депутата Ольги Стефанишиної, на засідання Комітету з питань здоров’я нації зачастив відомий у вузьких колах лобіст Дмитро Підтуркін. Він – колишній штатний радник ще одного заступника Раїси Богатирьової – згадуваного вище Романа Богачова, а також його бізнес-партнер (детальніше про «художества» Підтуркіна та Ко в МОЗ читайте тут). І зараз він ходить у Раду явно не з пустої цікавості.

Але це не остання «зрада». Починаючи з цього року закупівлі за напрямами стратегічних програм переходять від міжнародних організацій до держпідприємства «Медичні закупівлі України». Тендери проводитимуться виключно через систему Prozorro. Але ось невдача: практично всі «підставні» торги, описані в цій статті, також проводилися через Prozorro.

Всього в цьому році на закупівлю ліків державою передбачено 10 млрд грн. Через епідемію, скоріш за все, ця цифра буде скоригована в бік збільшення. За найоптимістичнішими підрахунками, мільярд піде в «тінь» (але може бути більше). Скількох хворих могла б врятувати частка, яку забирає медична мафія, — питання суто риторичне.

P.S. У викладеному матеріалі згадані далеко не всі клани від медичної мафії і їхні боси. Автор також опустив деякі корупційні «схеми» у сфері закупівель з метою скорочення затягнутого викладу.

Далі буде...

Віктор Лікарчук, оглядач проекту [гучні справи], спеціально для «ОРД»