Прецедент Барбула: як зупинити масове блокування українських сайтів

Останнім часом український медіа-простір страждає від нової форми тиску - за допомогою судових рішень вітчизняних провайдерів змушують в буквальному сенсі відключати ЗМІ. 18 лютого Печерський райсуд Києва зобов’язав інтернет-провайдерів заблокувати сайти 12 новинних видань за позовом колишнього директора держкомпанії "Спецтехноекспорт" Павла Барбула, підозрюваного в корупції. До списку потрапили "Апостроф", "Главком", "Голос", "Антикор", From-ua та інші ЗМІ.

Згадані видання у різний час розмістили публікації, що стосуються зловживань, можливо допущених Барбулом, під час його роботи керівником держпідприємства "Спецтехноекспорт" у 2014-2018 роках. Після тривалої боротьби за свободу слова той же Печерський райсуд 28 квітня постановив зняти арешт з доменного імені "Апострофа", а позицію сайту підтримали у Верховній раді. Депутати мають намір підготувати законодавчі зміни, які зроблять неможливими подібні арешти, але поки боротьбу проти цензури аж ніяк не можна назвати виграною. Про небезпеку цього прецеденту – масованих атак на ЗМІ через суди – "Апострофу" розповів Олександр Глущенко, член правління Інтернет-асоціації України.

Хотілося б зазначити, що проблема з судовою блокуванням сайтів ширша, ніж ми її зараз бачимо в Україні. Той набір інструментів, який держава знайшла для себе в законодавчому полі і використовує - технічно, технологічно і стратегічно незграбний.

Те, що ми бачимо зараз, коли арештовуються якісь майнові права: по-перше, які-такі майнові права виникають у користувача, умовно кажучи "Укртелекома", або "Нетфлікса", або CNN — незрозуміло.

По-друге, цей інструмент зараз дуже зручно використовувати для маніпуляцій, для вибивання якихось сайтів та ресурсів через юридичну колізію у правовій системі України. Ми бачимо, що судді особливо не збираються розбиратися. Є прецедент і список провайдерів, який переходить з рішення в рішення, і всі, хто розбирається у телеком-ринку, розуміють, що якось дуже витіювато розташований у рішенні суду список провайдерів, чия абонентська база відрізняється між собою в десятки, а то й у сотні разів.

Існуюча ситуація надає можливість для маніпуляцій, можливість вибивати конкурентів, а ще завжди є людський фактор. Врешті-решт, можна зламати ресурс, розмістити заднім числом якусь новину на ньому, можна і підкупити редактора, щоб він розмістив новину. Якщо у вас на сайті 1000 новин на день і працює 50 осіб, які їх розміщують (автори і редактори), ви ніколи не відстежите, і немає такої людини, яка пам’ятає всю сотню розміщених новин. Тобто, можна зробити все що завгодно, аби подати до суду і вибити з ладу український ресурс.

Є конкретний кейс: 426 сайтів у лютому цього року намагалися забанити через Голосіївський райсуд, трохи пізніше 12 інформаційних ресурсів намагалися заблокувати через Печерський (йдеться про сумнозвісний позов Барбула, - ред.). Це практика, яка призведе до збільшення таких випадків по наростаючій. Законодавцям і телеком-галузі потрібно збиратися між собою і вирішувати долю законодавчого поля та ринку, як бути далі. Тому що є дуже погана практика і на неї ще ніяк не реагували – як вже згадувалося вище, депутати вже готують потрібні зміни в закони, і це дуже добре.

"Під роздачу" може потрапити і сайт якогось органу влади: судді ж теж люди, можуть не побачити серед 426 сайтів у списку, наприклад, сайт rada.gov.ua— чому ні? Ніхто ж не перевіряє ці сайти власноручно. Або хтось у домені помилиться на одну букву, і буде заблокований невинний ресурс — як далі бути з таким? Тобто, люди не порушували закон, хтось помилився, і є рішення суду, яким їх намагаються покарати.

Тому складена практика дуже неправильна і її потрібно змінювати, розробляти, знову ж таки, нормальне законодавче поле, чим вже зайнялися в Раді. Тому що якщо у вас є претензії до ресурсу (наприклад, є сайт, у якого є домен, на ньому відбувається щось заборонене), то, по-перше, є хостер, а по-друге є реєстратор домену, а провайдери тут до чого? Вони взагалі тут четверта сторона, яка постраждала, яка за свій кошт повинна у себе на майданчику технічно банити доступ до ресурсів.

Крім того, провайдери не повинні банити українські сайти, якщо є інші можливості працювати з ними. Якщо на сайті розміщена новина, і вона зачіпає чиюсь честь та гідність— будь ласка, якщо є спростування, то сайт за рішенням суду може зняти цю новину, написати спростування. Але це не привід все просто банити! Тобто, якщо в супермаркеті знайшли пачку простроченого молока — це ж не привід його закривати і залишати людей без робочих місць, правда? Якщо, наприклад, так вийшло, що правоохоронці знайшли нечесного суддю у якому-то суді, це ж не привід закривати весь суд і паралізувати його роботу.

Якщо щось порушує сайт, який зареєстрований в Україні — вирішуйте питання з хостером і реєстратором домену. Якщо це сайт, на якому, умовно кажучи, розміщена дитяча порнографія, або рекламують наркотики — просто анулюйте домен, і не потрібно змушувати всю базу телеком-операторів НКРЗІ банити доступ до цих ресурсів.

Проблема ще й глибша, ніж її бачить українська Феміда: маємо міну уповільненої дії. Завтра росіяни зламають купу наших сайтів, розмістять на них якісь новини, знайдуть "фунта", який подасть до суду, і ми за його рішенням залишимося без основних новинних ресурсів — чому ні, якщо у нас така система? Якщо нам потрібно щось гучне, щоб звернули увагу — у нас є вже кілька гучних кейсів, то з 400 сайтами, то з 12 — давайте звертати увагу!

Інтернет-асоціація України багатьом відправляла листи щодо згаданих інцидентів, у тому числі ми чекаємо роз’яснення від Верховного суду, якою має бути судова практика у згаданих випадках. Тому що, якщо не реагувати на них — завтра виявиться, що мало не всі новинні ресурси заблоковані. Якщо ми йдемо в Європу, то повинні керуватися існуючими застосовно до європейської журналістики зрозумілими правилами гри і такими ж процедурами.