Олексій Голобуцький, джинса і "чорна соціологія": навіщо вигадують рейтинги в Україні

Олексій Голобуцький, джинса і "чорна соціологія": навіщо вигадують рейтинги в Україні

Кожен, хто бодай побіжно дивиться або читає новини, чув про соціологію. Особливо часто дані соціологічних опитувань подають нам ЗМІ перед виборами, проте й між ними регулярно стають загальнодоступними дані опитувань з того чи іншого приводу.

Уважний спостерігач знає трохи більше - дані цих опитувань часто кардинально відрізняються один від одного. Особливо це помітно знову ж таки перед виборами. Так, наприклад, перед останніми виборами Президента України одні соцопитування казали, що виграє Зеленський і називали цифру, яка, як з’ясувалося згодом, збігалася з реальним результатом, інші ж стверджували, що переможе Порошенко з мінімальним відривом. Так відбувалося і відбувається не тільки у 2019-му, ця картинка повторюється на всіх виборах у нашій країні.  У чому ж секрет такої розбіжності?

А секрет насправді простий – є справжні соціологи, і є ті, хто ними називається. І ось саме останні і видають фантастичні цифри, не підкріплені нічим, крім фантазії виконавців. Як відрізнити останніх від перших, навіщо вони взагалі видають результати своїх «опитувань» і хто і навіщо за це платить? Спробуємо розібратися.

Почнемо з справжніх соціологів, які чесно проводять замовлені дослідження і під жодним приводом не спотворять їхні результати на догоду замовникові. Саме до них, до речі, й звертаються ті, хто хоче знати справжню картину. Проте ці ж люди цілком можуть замовити «дослідження» й псевдосоціологічній фірмі, оприлюднивши потрібні для себе дані.

Проблема псевдосоціологів, або як їх ще називають, «чорних соціологів», «продавців рейтингів», стоїть у нашій країні давно. Річ у тім, що вони підривають довіру до соціології як такої. І не мають до неї жодного стосунку, хіба що похідне від слова «соціологія» в своєму назві. Тому справжні соціологи ведуть із ними боротьбу і змушені були навіть об’єднатися в Соціологічну асоціацію України (САУ) 

Саме акредитовані в САУ організації і видають дослідження, яким можна довіряти – це саме ті соціологи, які працюють без приставки «псевдо» і цінують свою професійну честь. Таких на даний момент налічується одинадцять, їхній перелік можна подивитися тут. 

Крім того, об’єктивні дослідження публікує Фонд Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва, який, не будучи «чистою» соціологічною фірмою, ніколи не опускається до спотворення реальної картини опитування на догоду замовнику. Отже – дванадцять організацій, соціології яких можна безумовно довіряти. Це не вичерпний перелік, є ще кілька дрібних фірм, які видають реальні опитування, але заглиблюватися далі в тему не будемо.

Перейдемо краще до «чорних» соціологів, яких у десятки разів більше. На цьому полі діють як окремі особи, так і цілі організації. Оскільки їхній список реально складається з сотень людей, ми його просто фізично не в змозі навести. Тим більше, що цю роботу вже зробили до нас доволі поважні люди. Тому направляємо цікавих до першоджерел – зі списком псевдосоціологів можна ознайомитися тут і тут.

Підкреслимо – ці переліки створено доволі авторитетними в світі соціології людьми, на думку яких про своїх «колег» можна покластися.

Чим же грішать псевдосоціологи і навіщо вони це роблять?

Спочатку відповімо на питання «навіщо». Коли правдиві результати політиків не влаштовують, вони, спираючись на «опитування» псевдосоціологічних служб, оприлюднюють вигідні для себе рейтинги. Це необхідно для того, щоб набрати додаткові голоси на виборах. Існує принцип, згідно з яким виборець не хоче голосувати за того, у кого мало шансів пройти, тому потрібно створювати ілюзію високого рейтингу. І ось тут на підхваті фальшиві соціологи. Їхню брехню масово тиражують ЗМІ, частково через непрофесійність, частково за гроші. Найчастіше це використовується в політиці, але іноді подібні речі використовуються і в комерційних війнах.

Ось, власне, відповідь на питання – навіщо вони це роблять? Причому явна невідповідність реальних результатів виборів з опублікованими «даними» ніяк не заважає подальшій роботі цих «соціологів». У період між виборами ці «фахівці» теж не губляться – для отримання замовлень потрібно підтримувати імідж і відомість. Багато з них представляються політтехнологами і політичними експертами.

Як це працює, розповімо на прикладі одного з яскравих представників професії – Олексія Голобуцького, заступника директора «Агентства моделювання ситуацій», яке є звичайною громадською організацією, що, втім, не афішують перед замовниками: 

Серед послуг, які надаються Агентством,  «Стратегічне планування піар-діяльності структури Замовника», «Написання і організація розміщення інформаційних матеріалів у ЗМІ на платній основі», «Розробка стратегії піар-кампанії в Internet», «Організація контрпропагандистської роботи».

Директор Агентства з моделювання ситуацій з липня 2002 року — Віталій Бала, регулярно коментує рейтинги на користь певних партій або кандидатів, тривалий час співпрацював з БЮТ.

Серед засновників Агентства – Віталій Бала, Олексій Голобуцький і Сергій Левада. Левада – скандально відомий забудовник, кум і бізнес-партнер колишнього регіонала Василя Горбаля. За Януковича Левада був радником ексголови КМДА Олександра Попова, згодом пройшов до Київради від «УДАРа».

Чи можна назвати це «Агентство…» соціологічною службою, виходячи хоча б з переліку наданих послуг? Однозначно – ні. Це звичайні політтехнологи. Але хто з тих, хто бачив викладки цього Агентства за рейтингами, зважився перевірити хоча б його реєстраційні дані?

А ось політтехнологи з АМС регулярно видають свої виключно політичні продукти саме за соціологію. Чи порядно це? З точки зору соціології – безсумнівно ні. А з точки зору політтехнолога  – такого поняття як «порядність» у цій професії не існує. Це стосується не тільки АМС і Олексія Голобуцького, який, особливо часто любить видавати подібні «рейтинги», а взагалі всіх.

Повернемося, однак, до Голобуцького. Аудиторія персональної сторінки Олексія Петровича Голобуцького в соціальній мережі Facebook складає понад п’ятдесят вісім тисяч читачів. Виступає він на цій сторінці (як і в ЗМІ, де часто з’являється) саме в ролі політичного експерта і політтехнолога.

Так і кар’єру він робив саме як політтехнолог. Після школи працював у секретаріаті Української республіканської партії. З 1993 по 1995 рік в рамках роботи в молодіжному філіалі партії видавав журнали «Політика Плюс» і «Смолоскип».

У 1996 році вступає до ради політичної партії «Молода Україна». Два роки займає посаду заступника голови громадської організації «Зарево» — студентського всеукраїнського об’єднання. Паралельно співпрацює з фондом «Українська перспектива» і керує проектом «Фонд сприяння правовим і політичним реформам».

У 1997 році очолює журнал «Молода Україна». Під час виборів мера Києва керував аналітичним відділом штабу одного з кандидатів. З 1999 року входить до ради громадського об’єднання «Молода Україна».

Стає заступником директора Інституту Інформаційного суспільства у 2001 році. Через рік займає пост заступника директора «Агентства моделювання ситуацій», де працює в аналітичному центрі, який готує інформаційні звіти. За бажанням замовника експерти можуть створити той чи інший імідж у пресі, забезпечити підтримку програми на виборах або організувати проведення заходів з підвищення впізнаваності клієнта. Пише аналітичні статті для провідних ЗМІ та інтернет-видань.

Де ж тут соціологія? А ось, наприклад: у 2012 році піарив партію Королевської «Україна – вперед!» в джинсі в «Комсомольській правді»: «У парламент проходять нові партії» і «Рейтинги нових політиків зростають». При цьому в статтях з тижневим інтервалом використано одну і ту саму цитату Голобуцького.

Напередодні президентських виборів 2019 року піарив Петра Порошенка, характеризуючи його як єдиного борця з олігархією («Українські олігархи скаржаться на Порошенка, експерт», 23.03.2019). А в матеріалі «Рейтингам Порошенка не зашкодить штучно роздутий скандал в „Укроборонпромі“ — експерт» той же експерт критикував журналістів «Бігус.інфо» за розслідування.

Напередодні парламентських виборів 2019 Голобуцький критикував Гройсмана і казав, що той даремно «відірвався» від Порошенка.

Але через три тижні його заяви були вже зовсім іншими:

Однак з уст Голобуцького звучала і ще одна цифра: на харківському сайті «057» в тексті під рекламною платівкою «Політичні новини» Олексій говорив, що «Гройсману довіряють 22% виборців». Якій цифрі вірити – обирайте самі. Але після виборів жодна з них не збіглася з реальним результатом.

Відзначився Голобуцький і в рекламі Віталія Кличка: 

Але щось з Кличком у Олексія Голобуцького не склалося. Тому що він різко переключився на ще одного кандидата – Андрія Пальчевського, чия абсурдна реклама ще довго після виборів веселила киян: 

Ні Андрій Пальчевський, ні його партія «Перемога Пальчевського», природно, ніякий прохідний бар’єр не подолали. І чим пояснювалися високі цифри рейтингів, озвучувані напередодні виборів Голобуцьким, можна тільки здогадуватися.

З виборами пов’язана ще одна епічна історія. На столичних виборах 2015 року особливо знущально і феєрично виглядали борди «Голосуй вдумливо», які команда Сергія Думчева, кандидата в мери, розклеїла по всьому Києву в упевненості, що Думчев виходить у другий тур:

Не знаємо, був чи ні учасником цього грандіозного розводу на гроші – Думчев і його партія «Рух за реформи» набрала щось близько двох відсотків голосів – Олексій Голобуцький. Але те, що він мав якийсь стосунок до політтехнологів, «втюхавши» Думчева на колосальну суму, свідчить той факт, що дружина Голобуцького, Анна, була одним з кандидатів у депутати Київради від «Руху за реформи». Як би там не було – з соціологією це дійство все одно не має нічого спільного.

В якості одного з останніх заходів, в яких засвітився Олексій Петрович, можна назвати спробу рейдерського захоплення компанії «Галпідшипник» влітку минулого року: 

Знову ж таки – цю діяльність можна назвати як завгодно, але вона ніяк не є соціологією.

Це лише один приклад діяльності представника псевдосоціологів. А їх, нагадаємо, в Україні кілька сотень. І всі вони діють подібними методами.

Завершуючи матеріал, повернемося до того, з чого почали – до соціології. Ця наука є дуже поважною і застосовною в найрізноманітніших галузях людського життя. Але, як і будь-яка корисна галузь знань, потрапляючи в нечесні й брудні руки, перетворюється на інструмент обману і збагачення купки негідників. Тому рекомендуємо дотримуватись інформаційної гігієни і ретельно перевіряти джерела інформації.