Одеситка викрала з російського полону тяжко пораненого чоловіка: неймовірна історія спасіння

Одеситка викрала з російського полону тяжко пораненого чоловіка: неймовірна історія спасіння

Одеситка Людмила Бєлінська отримала звістку, що її чоловік-військовий загинув у боях з окупантами, проте за десять днів дізналася, що він живий і перебуває в полоні. Відважна жінка провела справжню "спецоперацію" та викрала коханого з російського полону у тоді ще окупованому Херсоні.

Зараз Руслан Бєлінський відновлюється після тяжких поранень – заради дружини та двох улюблених дочок. Неймовірну історію порятунку подружжя розповіло журналістам ТСН .

Людмила Бєлінська згадує, як їй зателефонували і сказали, що її коханий Руслан загинув у бою під Херсоном.

"Ваш чоловік - герой, він загинув, привеземо за день-два. Я кажу: це точно він? Так! Три свідки, які бачили, як пробило голову наскрізь, не виживають люди від такого поранення", - згадує вона ту страшну розмову.

Тоді, пояснили їй, забрати тіло Руслана не вдавалося через щільні ворожі обстріли, але побратими спробують витягнути його, як тільки це вдасться. І порадили готуватися до похорону.

Однак Руслан, як дізналася згодом Людмила, не загинув. Коли його дружині повідомляли про його смерть, поранений у голову воїн лежав у окопі у селі Олександрівка Херсонської області.

"Мене відтягли до окопа, щоб мене не переїхала техніка. У окопі я лежав три дні", – згадує чоловік.

Там його й знайшли місцеві, котрі після того, як затихли бої, обминали окопи у пошуках поранених захисників.

"Вони почули, що я хриплю і мене дістали. Мене напували яйцями та молоком", – розповів Руслан.

Воїна жителі Олександрівки деякий час ховали у господарській споруді. Але йому стрімко ставало гірше, він періодично непритомнів через рану в голові. Тож місцеві чоловіки вирішили відвезти його до лікарні. Однак дорогою їх зупинили окупанти.

Виявивши у машині у місцевих українського воїна, загарбники забрали його та відвезли до СІЗО. Звідти ж переправили до лікарні до Херсона. Там Руслана допитував один із російських капітанів.

"Він мені пропонував перейти на їхній бік, я обрав полон", – розповів воїн.

До палати Руслана загарбники приставили конвой. Коли ж провели операцію, охорону послабили, адже переконалися, що Руслан не втече: через пошкодження мозку він не міг стати на ноги.

Херсонські нейрохірурги під час операції почистили рану та видалили частину черепа.

"Через те, що я 10 днів пролежав без медичної допомоги, пішла гематома, загноєння, довелося видаляти частини кістки, тому такі проблеми", – розповів Руслан.

Там, у лікарні, він згадав номер телефону дружини. Саме завдяки цьому через десять днів після звістки про загибель чоловіка Людмила від херсонських лікарів дізналася, що він живий, але перебуває у тяжкому стані.

Людмила згадує, що постійно перебувала на зв’язку із лікарем у Херсоні. Знала, що ситуація у місті погіршується, що виїхати з окупованої території чи заїзду стає дедалі складніше, а з медикаментами почалися перебої. Коли після російського псевдореферендуму у вересні у захопленому облцентрі відключили український зв’язок – Людмила наважилася їхати до Херсона.

Вона каже, що найбільшою проблемою для неї були пошуки перевізника. Потрібна була людина, яка не тільки знає місцевість, а й погодиться через десятки блокпостів перевести тяжко пораненого українського військового. І зрештою Людмила таку людину знайшла.

Жінка спромоглася попередити чоловіка, що їде за ним – і він не знаходив собі місця від тривоги протягом днів очікування.

"Ні ні, я не знаю, що думати і тут відкриваються двері. У мене сльози на очах, я плакав", – згадує Руслан момент зустрічі.

Людмила зазначає, що не змогла б урятувати коханого, якби не безстрашність відчайдушних херсонських лікарів. Вони тримали з нею зв’язок та виписали довідку, що Руслан травмувався внаслідок аварії, а не на полі бою.

"Зробили дві виписки – одна для наших та одна для росіян, що це ДТП", – розповіла жінка.

Щоб вийти з лікарні, Руслан і Людмила чітко дотримувалися порад небайдужих херсонців. На чорному вході на них чекав автомобіль, а за кермом машини був чоловік місцевої масажистки, яка приходила до Руслана до лікарні. Дуже ризикуючи, він довіз подружжя до поромної переправи, де на них чекали українські перевізники. Далі були десятки російських блокпостів, де доводилося демонструвати довідку про ДТП. На щастя, окупанти не морочилися її ретельною перевіркою.

Те, що все вдалося, Людмила зрозуміла на першому блокпості українських воїнів. Додому вони повернулися 13 вересня у День народження Руслана.

Зараз Руслан із дружиною щодня їздить до реабілітаційного центру. Він уже має прогрес: чоловік, який після порятунку не міг навіть за допомогою інших ступити і кроку, зараз повільно пересувається сам із ходунками.

"Я був у паніці, мені було важко змиритися, що я безпорадний", – розповідає чоловік.

Руслан продовжує завзято тренуватися. У нього через пошкодження мозку порушено моторику рухів. Але м’язам дають щоденне навантаження, щоб мозок в результаті згадав, як кінцівками посилати правильні імпульси.

"Організм використовуватиме резерви та здорові частини мозку візьмуть на себе функцію пошкоджених. Нейропластичність – це дуже складний процес", – зазначили у реабілітаційному центрі.

Чоловік прагне спочатку почати хоча б почати самостійно пересуватися по квартирі.

"Я для цього все роблю, я тренуюсь. Перший крок мені дає надію на майбутнє, що я зможу ходити", – каже Руслан.

І він неодмінно досягне своєї мети і стане на ноги – заради коханої дружини та двох дочок.