Коли Америка прокинеться і знищить Путіна?

Коли Америка прокинеться і знищить Путіна?

Минув рік і двісті шістдесят днів війни. Сьогодні карти ISW фіксують подальше розширення плацдарму ЗСУ на лівому березі Дніпра в районі села Кринки, а також підтверджують повідомлення військкорів, що росіяни почали наступ на північ від Бахмута і навіть помітно там просунулися. В іншому жодних змін лінії фронту за минулі дні я не помітив.

І знову виник ризик припинення фінансування федерального уряду (т.зв. Shutdown). Справа в тому, що бюджет на новий фінансовий рік ще не проголосований, а старий уже минув. Тому необхідно ухвалити тимчасовий бюджет на пару місяців, поки в Конгресі тривають дебати щодо нового бюджету.

Днями речник Палати представників Конгресу США Майк Джонсон представив новий законопроєкт про тимчасове фінансування федерального уряду, який не передбачає виділення фінансової допомоги ні Україні, ні Ізраїлю.

У відповідь на це в Білому домі заявили, що на будь-який проєкт, що не передбачає допомоги Україні, Байден накладе вето. (Нагадаю, що попередня ініціатива Джонсона, яка передбачає виділення допомоги лише Ізраїлю, не пройшла верхню палату Конгресу – Сенат).

Йде гра нервів і коли і чим вона закінчиться – не дуже зрозуміло. А поки що Пентагон повідомив, що вже виділена Україні допомога витрачена на 98%. Скільки Україні протримається у цій війні виключно лише на європейській допомозі – судити важко.

Європа намагається щось зробити, але її можливості обмежені. Тут пройшла інформація, що ЄС навіть не зможе виконати вже взятий на себе обов’язок поставити ЗСУ до кінця року мільйон снарядів. Що вже тут говорити про якесь додаткове навантаження.

Можливим рішенням було б виділення Європою лише суто фінансової допомоги Україні, а вже за ці гроші Україна в США купила б необхідну зброю. Але історія з болісною затяжкою рішення по F-16, коли від США не вимагалося жодної техніки чи грошей, а лише згоду на постачання літаків іншими країнами (Нідерланди, Данія тощо) показує, що в Білому домі теж немає одностайності у питанні допомоги Україні та Палата представників Конгресу США – це не єдина перешкода для її надання. (Скільки б Байден не кивав у бік республіканців).

Я не можу пояснити навіть самому собі сенс такої політики. Я зрозумів би, якби США відразу відмовили Україні в підтримці. Ви, мовляв, все одно програєте, Путін значно сильніший, ми не хочемо затягувати хоч і сумний, але неминучий для України фінал, тому ми вмиваємо руки.

Але ні! США в якийсь момент розпочали масовані постачання зброї і навіть (це секрет Полішинеля) відмовили Зеленського від підписання помірно-вигідних Києву домовленостей у Стамбулі. Результат ми знаємо: сотні тисяч жертв по обидва боки, зруйновані міста, мільйони біженців.

І тепер ця сама адміністрація Байдена бере мхатівську паузу і всім своїм виглядом показує, що вона в цю війну вже награлася і їй вона більше нецікава. Тим більше, у неї тепер є інша війна! Як тобі таке, Ілон Маск?

Я б ще зрозумів, якби така зміна політики відбулася через зміну адміністрації. Типу, прийшов Трамп і помирився з Путіним. Але нічого подібного! Це та сама адміністрація, яка рвала на грудях сорочку і говорила про те, що територіальна цілісність України не може бути поставлена під сумнів.

Всі ці каламутні пасажири типу Саллівана та Бернса, які самі не знають чого вони хочуть, і все тільки труть якісь безглузді тертки то з Зеленським, то з Патрушевим та Ушаковим, і які не можуть нічого виразно сформулювати – вони, на мій погляд, і є гарантія того, що Байден з тріском програє майбутні вибори і президентське крісло дістанеться Трампу.

Але мені все-таки здається, що це якесь карикатурне марення. Не може Америка вдруге за кілька років так ганебно обробитись. Спершу в Афганістані, а тепер в Україні. І взагалі: за останні сімдесят з лишком років США програли практично всі війни.

Половину Кореї віддали комуністам. В’єтнам, Лаос та Камбоджу – теж. Кубу злили Хрущову без бою. Повстання у НДР 1952 – не підтримали.

Повстання в Угорщині в 1956 р. – спокійно дивилися, як СРСР втопив його в крові. Празьку весну 1968 року – дали Брежнєву розтоптати. В Іраку начебто перемогли, але потім усе злили Ірану, та ще й сприяли появі ІДІЛу із залишків іракської армії. З Афганістану втекли як побиті собаки, залишивши ворогові гори зброї і віддавши на поталу талібам усіх тих, хто співпрацював з Америкою ті двадцять років, що вона там була.

Не забудьте, діти: йдеться про країну, військовий бюджет якої більший за військові бюджети всіх інших країн світу разом узятих. Скажіть же, нарешті, хтось американцям, що програвати війни можна значно дешевше!

І якби Америці треба було в Україні воювати! Так ні! Українці готові воювати самі, дайте лише зброю! І ось тут починається якась невиразна каша про ескалацію, втягування, ми не може дозволити того, нам не можна не враховувати цього… “Ми не може дозволити Путіну перемогти”, але що означає це формулювання – до пуття пояснити не можуть… “Ми буде поруч з Україною до кінця" – але на хрону ви потрібні поряд без бабок та зброї?

Ви вважаєте, що в Україні багато крадуть? Ок: приїжджайте та самі розподіляйте цю зброю. Посадіть до Мінфіну свого міністра, змусьте Зеленського взяти у свою команду ваших людей. Хто проти? Якщо Зеленський – скажіть про це публічно. Одне ваше слово на цю тему – і розлючені українці миттю порвуть його на шматки.

Але ви цього не кажете. Значить, цього немає? Чи є, але ви крутите якусь каламутну інтригу? Навіщо? Скажіть, нарешті, яка ваша ціль у цій війні? Ок, Путін формулює свої завдання невиразно і, до того ж, він їх постійно змінює. Зеленський формулює чітко, але його мета утопічна. І утопічна вона навіть не тому, що її важко досягти. Її головна вада полягає в тому, що її досягнення не призведе до закінчення війни.

Але тоді ви сформулюйте. Ми допомагаємо Україні для того, щоб вона досягла таких-то результатів. Перше, друге, третє. Ні, натомість теж якась невиразна жуйка про неприпустимість, агресію, міжнародне право (ха-ха) та інше гуманітарне словоблуддя…

Ті, хто добре знають Америку, вже давно махнули рукою і діють на свій страх і ризик. Ось Нетаньягу вчора заявив, що якщо треба Ізраїль воюватиме проти всього світу, але своїх цілей досягне: знищить ХАМАС і забезпечить свою безпеку.

Але Ізраїль може собі це дозволити: у нього є своя сильна армія, яка озброєна до зубів найкращою зброєю. Саме тому Ізраїль стуляє кільце оточення навколо ХАМАСу та підбирається до лікарень, де прикриваючись мирними громадянами, ховаються бойовики та їхнє військове керівництво.

І чим ближчий кінець ХАМАСу, тим сильніші крики лівих мудаків по всьому світу і тим сильніший розмах пропалестинських демонстрацій, а антисемітизм проник уже в американські університети. Але Ізраїль гне свою лінію і я впевнений, що він цього разу не дасть себе зупинити за крок від перемоги.

Я вірю, що Америка прокинеться. Що це лише якесь тимчасове помутніння. Що вона має нарешті допомогти знищити таких бандитів як Путін. Я думаю, всі ці пропалестинські та антисемітські витівки у самій Америці розбудять її. І вона зрозуміє, що це не жарти, і війна вже прийшла додому до американців.

Я вірю, що перемога буде за нами. Тому що наша справа є правою і тому ворог буде розбитий.