На яких олігархів працює депутат Железняк

Агробізнес – найзаможніший сектор української економіки, що є №1 за експортною виручкою, а його частка у ВВП України була найвищою і становила понад 10% у 2021 році. Ставши депутатом, перший заступник голови податкового комітету Верховної Ради Ярослав Железняк, знайшов у ньому фінансові джерела для себе та фракції “Голос”.

З якими впливовими людьми в агросекторі можна пов’язати Ярослава Железняка? Це можна простежити по його законотворчій роботі, а також по його публічних виступах.

Аграрною темою депутат почав тісно опікуватися, щойно потрапив до Верховної Ради. Тоді разом із “Українським клубом аграрного бізнесу” (УКАБ) він почав активно просувати впровадження ринку землі, що було вигідно певним олігархам країни.

"Український клуб аграрного бізнесу" об’єднує 15 найбільших агрохолдингів України, які в сукупності володіють 3 млн га української землі – тобто, земельний банк кожної з них складає сотні тисяч гектарів. Зокрема,членами УКАБ є такі компанії, як “Укрлендфармінг”, “Миронівський хлібопродукт”, “Астарта-Київ”, “ІМК”, “Харвіст” – тобто, їхні власники це такі мільярдери і мільйонери, як Бахматюк, Косюк, Іванчук, Ліссітса, Ахметов.

Це дуже впливова організація. Навіть нинішній заступник міністра аграрної політики та продовольства України Тарас Висоцький протягом 2013-2019 років працював експертом аграрних ринків та гендиректором “Українського клубу аграрного бізнесу”.

Засновником УКАБ (та президентом у 2007-2021 роках) є підприємець Алекс Ліссітса. Також Ліссітса є гендиректором аграрної компанії ІМК. Железняк постійно лобіював інтереси агровласників на публічних заходах, зокрема, у 2020 році він їздив на економічний форум в Давосі, де українських агроолігархів представляв власник агрохолдингу “МХП” Юрій Косюк.

Упродовж останніх років Железняк активно лобіює інтереси агроолігархів у Верховній Раді. Він є одним з авторів законороєкту №9266 ”Про електронні аграрні розписки”, який розширює коло кредиторів, здатних фінансувати сільське господарство.

У липні 2023 року про цей законопроєкт на “Агропорталі” вийшов відверто однобокий текст, у якому одразу два представника УКАБ (зокрема, Алекс Ліссітса) наполягали на його негайному прийнятті. Згодом на основі цієї публікації ЗМІ поширювалирекламні матеріали про законопроєкт із цитатами Ліссітси та Железняка.

У жовтні 2023 року в Раді було зареєстровано законопроєкт №10169 за авторством Железняка щодо боротьби із сірим експортом зерна – а по факту з конкурентами членів УКАБу. Також, як голова тимчасової парламентської комісії, Железняк намагається створювати проблеми іншим агровиробникам країни.

Від української аграрки до російських спецслужб один крок

У “аграрній” біографії Железняка є цікавий факт – робота з росіянином Михайлом Соколовим.

З 2009 по 2014 рік Железняк працював старшим радником з питань уряду в компанії Kesarev Consulting – юридичній компанії, яка є частиною групи компаній з центральним офісом в Москві.

КиївськаТОВ «КЕСАРЕВ КОНСАЛТИНГ» досі контролюється громадянином рфЄвгеном Рошковим (50%), та колишнім громадянином РФ Михайлом Соколовим (45%), який отримав українське громадянство лише у 2017 році.

Дані про російського засновника “Кесарев косанлтинг”. Фото: youcontrol.com.ua

Портал “Чесно” пише, що до приїзду в Україну Соколов працював у “Юкосі”, а також провів близько 20 виборчих кампаній у російській федерації.

При цьому у 2019 році, коли Соколов намагався пройти у Верховну Раду від “Слуги народу”, програма “Схеми” знайшла діючий російський паспорт у особи, ПІБ і дата народження якої збігаються з даними Михайла Соколова.

Дані про російський паспорт Соколова Михайла Юрійовича. Фото: Радіо Свобода/Схеми

Так от, Михайло Соколов є не “просто юристом”, з яким колись працював у юридичній фірмі Железняк. Упродовж багатьох років Сколов був заступником голови Всеукраїнської аграрної ради – з якою, зокрема, взаємодіє і Железняк. А зараз він працює радником Міністра агрополітики (того самого міністра, заступником якого є виходець з “Українського клубу аграрного бізнесу” Тарас Висоцький, до якого наближений Железняк).

Чи вірить хтось, що Железняк та його колишній шеф Соколов спілкуються лише офіційно?

Цікаво, що колишній колега Железняка та Соколова Євген Рошков також є головним партнером в Kesarev Consulting в Москві. Російський офіс Kesarev Consulting спеціалізується на практиці врегулювання спорівв рамках Євразійського економічного союзу, що без дозволу спецслужб РФ просто неможливо.

І звісно ж, говорячи про “російський шлейф” у Ярослава Железняка, як не згадати його тестя Володимира Коваля?

Батько другої дружини Железняка, за випадковим збігом обставин також агробізнесмен – займається вирощуванням, переробкою та експортом зернових. Компанії, що йому належать, входять до найбільших експортерів українських зернових продуктів (фірми "Трейдфілд Україна", "Херсонський КХП", "Дабл Ю Джей Юкрейн ЛТД", "Херсонес").

При цьому, як стверджується у журналістських розслідуваннях, бізнес Коваля має російське коріння, а сам він, швидше за все, є лише його номінальним власником – тоді як фактично всі активи і далі продовжують належати росіянам.

Якщо не агроолігархи, то Ахметов

Не варто думати, що стосунки Железняка з крупним аграрним бізнесом – це щось нове у його житті. Його співпраця з олігархами – це достатньо постійна історія. Окрім Ліссітси та Косюка зараз його та фракцію “Голос” “підтягнув” Рінат Ахметов.

Варто нагадати, що свого часу на Ахметова в Раді працювали різні політичні сили. Так, олігарх мав вплив на “Радикальну партію Олега Ляшка” та фракцію "Опоблоку". Періодично інтереси Ахметова лобіював "Народний фронт". “Робочі” відносини Ахметов мав з Петром Порошенком.

У Верховній Раді нинішнього скликання станом на кінець 2021 року, згідно з підрахунками журналістів, в інтересах Ріната Ахметова постійно або час від часу голосували 117 народних депутатів. Єдина фракція, яка тоді не засвітилась у роботі на Ахметова – це “Голос”.

Повномасштабне вторгнення переформатувало штат лобістів Ахметова в Раді.

Показовий приклад співпраці Железняка з Ахметовим – це створення умов для вільного доступу олігарха до бюджету Маріуполя та інших міст Донеччини (а в перспективі – і до грошей на їхнє відновлення).

Так, Железняк допоміг Ахметову усунути з посади голову Донецької ОВА Павла Кириленка (з яким у Ахметова були досить напружені стосунки). Також він безпосередньо підтримує олігарха в Раді шляхом подання вигідних йому законопроєктів.

Нагадаємо, що Железняк був одним з ключових рушіїв у низці скандалів довкола Міноборони, що призвели до звільнення Олексія Резнікова та запустили перестановки в інших відомствах.

Замість Резнікова в Міноборони призначили Рустема Умєрова, який очолював Фонд держмайна. Очікувалося, що замість Умєрова в ФДМУ з Антимонопольного комітету прийде “людина Ахметова” Ольга Піщанська. Піщанську з АМКУ звільнили, однак в ФДМУ вона врешті не прийшла. Тим не менш, замість Піщанської в Антимонопольний комітет призначили Павла Кириленка, який до того очолював Донецьку ОВА та мав досить напружені стосунки з Рінатом Ахметовим.

Тут важливо нагадати, що попри окупацію значної частини Донецької області, майже половина її території контролюється Україною. Там живуть люди, працюють підприємства, платяться податки (зокрема, ті ж військові ПДФО). А ще міста отримують дотації від держави.

Та через те, що багато місцевих рад не працюють, вони не можуть затвердити свої бюджети та розподіляти кошти на міські програми. Виходом є створення військових адміністрацій (ВЦА), які можуть ухвалювати необхідні рішення.

Саме через своє бажання створити військову адміністрацію у Маріуполі та в населених пунктах Маріупольського району Павло Кириленко став незручним для Ріната Ахметова. Адже створення військової адміністрації у Маріуполі означало б обнулення повноважень Вадима Бойченка – мера Маріуполя та колишнього топменеджера підприємств Ахметова.

Вадим Бойченко та Ярослав Железняк. Фото: Маріупольська міська рада

Головна редакторка маріупольського порталу 0629.com.ua Анна Романенко стверджує: Ахметов був давно зацікавлений в тому, щоб Кириленка звільнили з посади – саме через намір створити ВЦА в Маріуполі.

“Думаю, що військова адміністрація була б незручна для Ахметова, для реалізації його планів щодо відновлення Маріуполя, фінансового впливу на Донеччині після деокупації. Його б, мабуть, влаштувала ситуація ВЦА з Вадимом Бойченком в якості голови. Але на це не погоджувався Павло Кириленко, який висував іншу кандидатуру на цю посаду. Мені здається, що якщо б Кириленка звільнили, і то Ахметов був би не проти”, – припустила Романенко.

Як ми вже знаємо, Кириленка в результаті процесів, яким активно сприяв Ярослав Железняк, з посади справді звільнили.

Але Железняк на “маріупольському напрямку” прислужився Ахметову та Бойченку не лише тоді, коли “збивав” Олексія Резнікова. Наприкінці 2022 року він подав законопроєкт, у якому пропонував наділити міського голову Маріуполя правом приймати будь-які рішення щодо бюджету міста без депутатів.

Железняк подав законопроєкт з пропозицією дати Бойченку прямий доступ до бюджету. Фото: Верховна Рада

Цю ідею Железняка депутат Маріупольської міської ради Олександр Лашин назвав спробою узурпації влади у місті. У пості на Facebook він окремо відзначив, що “Железняк часто з’являвся на заходах Бойченка, та саме про протекцію від цього нардепа мер-узурпатор влади часто-густо каже своїм співбесідникам”.

Прямо звинуватила Железняка у роботі на Ахметова та Бойченка і громадська активістка та колишня голова Громадської ради при виконкомі Маріупольської міськради Лідія Муглі. У обговоренні під дописом Лашина вона пригадала, як у 2020 році Ярослав Железняк, який разом із головою фракції “Голос” Кірою Рудик відповідав за місцеві вибори на Донеччині, “продали членство в комісіях від “Голосу” людям Ахметова”.

Що характерно, хоч профіль Железняка і позначили у коментарях, “залізний нардеп” спростовувати співпрацю з олігархом не став.

Лілія Муглі про роботу Ярослава Железняка на Ріната Ахметова. Фото: Facebook

Співпраця з Ахметовим: що говорить сам Железняк

Як ми бачимо, наведені факти більш ніж доводять співпрацю Ярослава Железняка з Рінатом Ахметовим. Це не зухвале вихваляння олігарха “в лоб” з трибуни Ради, а акуратне створення умов для просування його інтересів.

На цьому фоні цікаво виглядає стаття у Forbes Ukraine, який в січні 2023 року досліджував, як війна вплинула на олігарха та його вплив на народних депутатів.

У матеріалі наведено цитату політолога Миколи Давидюка, який у 2019 році був кандидатом у народні депутати України від партії “Голос” (не пройшов). Він заявив, що “політичний вплив [Ахметова] зараз мінімальний за 10 років. Ані медіа, ні депутатів”.

І буквально у наступному абзаці це підтверджує не хтось інший, а сам Железняк: “Ахметова нині в залі Ради нема, від слова “взагалі”. Його GR тепер набагато скромніший”.

При цьому Давидюк захищав металургійний бізнес Ахметова у минулі роки – називаючи “утисками бізнесу” обшуки на “Метінвесті”, та закликав уряд “прикрутити” в інтересах Ахметова експорт металобрухту з України, а Железняк допомагає Ахметову зараз, створюючи умови для одноосібного керування в регіоні.

Автор: Любомир Остапченко