Що повʼязує Наталію Рудуху із посіпаками Януковича й до чого тут діаманти

Що повʼязує Наталію Рудуху із посіпаками Януковича й до чого тут діаманти

Заступниця директора-розпорядника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Наталія Рудуха пов’язана з посіпаками президента-втікача Віктора Януковича - колишнім міністром енергетики та вугільної промисловості Едуардом Ставицьким та олігархом Сергієм Курченко. Не виключено, що вона досі діє в їхніх інтересах, розпродуючи майно ліквідованих банків і визначаючи, кому із вкладників повертати кошти. Такі дані були виявлені під час розслідування зникнення коштовностей з банку “Контракт”, коли там працювала Рудуха.

До того, як Рудуха почала працювати у ФГВФО, вона займала посаду заступниці голови правління ПАТ “Контракт”, який наразі знаходиться у процесі ліквідації.

Звʼязок зі Ставицьким і Курченко

До 2014 року “Контракт” був надійним, прибутковим американським банком. Наприкінці 2014 року його викупив , ймовірно, за попередньою домовленістю зі Ставицьким - ізраїльський мільярдер, його партнер Авіссар Ієхім.

Після цього був змінений увесь топменеджмент “Контракту”, туди зайшли люди, віддані ексміністру. Номінальною головою правління була призначена Ірина Потапенко, яка до цього не мала досвіду роботи на посадах такого рівня. Фактичне управління банком здійснювали друг Ставицького Ілля Марчевський та заступниця голови правління Наталія Рудуха.

Відомо, що одним із головних партнерів Ставицького був олігарх Сергій Курченко. Тому кредитна рада “Контракту” з перших днів почала видавати безповоротні кредити компаніям олігарха. Зокрема 8 млн доларів та 30 млн грн (по курсу 7,9 гривень за долар) отримали компанії “Транс-газ Бюро”, “Фінанспромгаз” та “Укртрансгаз”  олігарха-втікача Курченко. Крім того безповоротний кредит на 2 млн доларів отримала компанія ДП Рітейл Центр (Фуршет), який на той час вже був фактично неплатоспроможним.

Варто зазначити, що “Укртрансгаз Бюро” після отримання 30 млн гривень кредиту викупив за 29 млн гривень будівлю банку “Контракт”. Тобто компанія Курченка купила будівлю банку в серці столиці - на Подолі, за гроші його ж вкладників.

Після цього від Марчевського у “Контракті” перша скрипка перейшла до заступниці голови правління банку Наталії Рудухи, яка успішно привела банк до ліквідації.

Вивезення коштовностей із банку “Контракт”

Ще до приходу Рудухи в “Контракт”, але вже після зміни власника - у вересні 2014 року - банк викупив в “Експобанку” кредит “Ломбарду перлина”. В якості застави по зобов’язанням третя особа - Ольга Бреставицька внесла ювелірні вироби з золота на суму 8 361 103,80 гривень (на момент внесення застави, курс НБУ долара США до гривні становив 7,9 грн). Пізніше вона додатково внесла ювелірні вироби із золота на суму 3 040 300,60 грн, по курсу 7,9 гривень за долар. Зазначимо, при передачі коштовностей в «Експобанк» проводилася перевірка їхньої кількості та якості, яка включала експертизу та експертну оцінка діамантів.

У грудні 2014 року Ольга Бреставицька неодноразово просила банк “Контракт” показати коштовності, які вона внесла як заставу кредиту. Однак, всупереч положенням договору, банк їй відмовив.

20 січня 2015 року, вона звернулася із заявою до правоохоронців, які відкрили кримінальне провадження за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України (незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт, заставленого майна або майна, яке описано чи підлягає конфіскації). На 31 ювелірний виріб був накладений арешт й банк неодноразово намагався його зняти й закрити   провадження через суд..

У лютому 2015 року “Контракт” за документам нібито передав ці коштовності фірмі “Алтима-Плюс”, засновниками якої є вже згадані друзі Ставицького і водночас члени правління банку Авіссар Ієхім та Ілля Марчевський, за що вони мали сплатити 5 555 810, 75 гривень. Проте у березні 2015 року “Контракт” за документами нібито забрав назад коштовності через те, що у “Алтима-Плюс” нібито не було коштів для виплати зобовʼязань. Це стало підставою, щоб не показувати Ользі Бреставицькій її ювелірні вироби, місцезнаходження яких на цей час невідоме.

В цей час фактичне керівництво  “Контрактом” отримала Наталія Рудуха. Вона у квітні 2015 року показала правоохоронцям коштовності, які зберігалися у банківських скриньках. Не виключено, що вона  зробила це навмисне, аби слідство припинилося. В подальшому слідчі обмежилося листуванням між Бреставицькою і банком, а слідчі розшукові дії з того часу більше не проводились. Тому у 2020 році справа була закрита.

Банк почав поступово скасовувати арешт на коштовності. Зокрема Шевченківський районний суду Києва ухвалами від 28 лютого 2018 року скасував арешт частини ювелірних виробів.

За інформацією колишнього співробітника “Контракту” у вересні 2015 року, перед введенням тимчасової адміністрації в банк, правління вивезло у невідомому напрямку ювелірні вироби, які зберігалися в банківських скриньках, тобто вже після їхнього огляду слідчими.

«Вони (члени правління банку – ред.) вночі, за тиждень до введення тимчасової адміністрації вичистили ячейки і вивезли все, що у нас зберігав ломбард. Куди, співробітники банку не знають. Але тоді ломбард ще подавав заяви на членів правління, що вони вкрали ці коштовності», - розповів співрозмовник видання на умовах анонімності.

7 жовтня 2015 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб розпочав процедуру виведення банку "Контракт" з ринку на підставі рішення  Національного банку України про відкликання банківської ліцензії і його ліквідацію.

Наталію Рудуху встигли прибрати з “Контракту” й навіть посприяти її призначенню начальником відділу бухгалтерського обліку неплатоспроможних банків ФГВФО, а пізніше заступницею   директора-розпорядника Фонду, на відміну від номінальної керівниці банку Ірини Потапенко, на яку в результаті посипались звинувачення й кримінальні справи.

Легалізація коштовностей

Через майже 10 років, коли Рудуха освоїлась на посаді заступниці директора-розпорядника ФГВФО і впевнилась у своїй безкарності, виникла геніальна за своєю простотою ідея легалізації зниклих ювелірних виробів.

Коштовності періодично зʼявляються у продажу через аукціони Фонду, які падають в око через свою схожість. Примітно, що ювелірні вироби, які зберігались у “Контракті” не продаються з першого разу. Фонд проводить по 3-4 короткотривалих (2-3 хвилини) аукціони, на яких щоразу ціна на коштовності все нижча.

Наприклад, золоті сережки з діамантами вагою 17,66 г, були виставлені на аукціон   за початковою ціною 1 099 597,20 гривень. В результаті описаної схеми їх продали за 241 010 гривень Бондаренку Сергію Михайловичу.

Ще на одному з таких аукціонів   продали золотий браслет вагою 56,39 г. у складі лоту з іншими активами банку (майнові права на нерухомість, основні засоби, матеріальні цінності, права вимоги та інші майнові права за кредитними договорами тощо). Початкова ціна лоту була 3 061 233,58 гривень, а купила його у 2020 році за 530 625 гривень ТОВ "КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС" зі статутним капіталом у 15 мільйонів гривень.

За аналогічною схемою були продані й дві каблучки. Аналізуючи, як проходять аукціони, можна припустити, що цінності ломбарду за вкрай низьку вартість купують підставні особи і насправді ж вони, швидше за все, залишаться у руках учасників схеми.

Не виключено, що ліквідовуючи банки зараз Рудуха, як один із керівників ФГВФО, досі підіграє інтересам Ставицького-Курченка й задовольняє власні фінансові потреби.

Автор: Зоряна Крумшин