Боєць ЗСУ розповів, як вижив після розстрілу на Донбасі
Росіяни розстріляли п’ятьох українських штурмовиків, військовому Євгену Роману вдалося вижити після цього. Він доповз навколішки до позицій ЗСУ, де його й врятували.
14 березня 2023 року боєць 5-ї ОШБр Євген Роман разом із чотирма побратимами потрапив до російського полону в Іванівському в районі Бахмута Донецької області. Тоді окупанти розстріляли українців, а Євген Роман вижив і дістався українських позицій. Про те, що сталося того дня, боєць розповів "Радіо Свобода".
Під час розстрілу до його рук зайшли кулі.
"Лікарі, які оперували, мені пояснили, що не зачепило жодних судин, лише постраждала кістка на одній руці та м’язи. Дві кулі залетіли в одному напрямку, бо пішла автоматна черга. Коли у мене випав турнікет, бо рука затерпла, я зрозумів , що залишусь там назавжди", - сказав Євген Роман.
14 березня 2023 року: що сталося того дня
Він розповів, що того дня супротивник розпочав інтенсивний обстріл. Через один із вибухів він знепритомнів, а отямився лише через шість годин. Несподівано застали троє росіян, які націлили на українців автомати та наказали зняти бронежилети. Діти вийшли першими без зброї, тоді як Роман виходив останнім, на ньому був бронежилет, якого не помітив ворог.
Військовий розповів, що окупантам не наказували розстрілювати полонених, вони всі рішення ухвалювали самостійно. Українці стояли в рядок, один із окупантів випустив автоматну чергу.
"Хлопці потрапили, як горіхи. Я впав біля них, але знав, що живий. Біль був. Та й не всі українські воїни померли одразу. Один намагався вдарити по моїй нозі, щоб показати, що живий. Хлопці впали один на одного, я падав останній", - повідомив боєць.
За три-чотири хвилини прилетіла міна, внаслідок чого військовому РФ, який вистрілив в українців, відірвало ногу.
Євген Роман піднявся через деякий час, коли стало тихо, він помітив російських військових за 30 метрів від себе. Один із окупантів дивився на нього, після чого українець розвів руками і впав назад на живіт.
"Чув, як доповідали (окупанти, — ред.) своєму командиру, що тут є "300-й". Він їм сказав залишити, бо й так дійде. Я чув їхню розмову, бо рація гучна", — згадав він.
Наступного дня українські військові відкрили мінометний обстріл по ЗС РФ, поранений Євген Роман повз навколішки, щоб не привернути увагу і вижити. Він постійно молився та зміг доповзти до українського кулеметника.
"Дібравшись до нашого кулеметника. Він обернувся до мене з кулеметом і каже: "Звідки? То ти там під деревом лежав? Я ж міг тебе вбити. Пробач мені". Цікаво, що кулі, які летіли в мій бік, я йому приніс, коли заступав на бойове завдання", - зазначив Євген Роман.
Після цього його евакуювали, відбулися операції, лікування та реабілітація.
Фото: Радіо Свобода
Він зазначив, що під час розстрілу бачив побратима, який упав від кулі. Євген Роман думав, що його також не стане. У цей момент він не думав про сина, матір чи життєві блага, він тільки хотів "надихатися повітрям", побачити сніг, землю, траву та дерева.
"Все те, що є навколо нас, коли ми живі. Оце оцінив, бо знав, що більше не побачу. На мить забув, що в бронежилеті, але я не знав, куди він може цілитися: шия, ноги, голова. Це був військовий злочин", - додав він.
29 червня 2024 г., 00:22
