Бізнес з Білорусі веде активну діяльність на ТОТ України

Команда білоруських журналістів-розслідувачів із проекту « Бюро Медіа» виявила десятки організацій із білоруським капіталом у Сімферополі, Севастополі, Маріуполі та інших окупованих місцях. Вони докладно розповідають про деякі з них. Ниточки від однієї фірми ведуть до впливової російської родини, власники інших компаній – спортивний функціонер, колишній чиновник та співробітник КДБ.

Цей матеріал підготовлений у партнерстві з проэктом української служби «Радіо Свобода» «Схеми» та на основі даних, наданих «КіберПартизанами» . “Бюро” також дякує за допомогу колегам із російського незалежного видання «Важные истории».

Спортивний інтерес

Приватний сектор у передмісті Євпаторії. За кілометр від чорноморського узбережжя височить блідо-рожевий корпус санаторію «Корал». Шестиповерховий пансіонат зі спортивним залом та басейнами, кафе та дитячим майданчиком пропонує клієнтам не лише відпочинок, а й лікування. Курорт відомий цілющими грязями з давніх-давен. Путівка на двох на два тижні з проживанням, харчуванням та процедурами коштуватиме приблизно тисячу доларів. Працівники санаторію обіцяють знайти місця на липень та серпень.

Санаторій "Корал". Фото надане співробітниками санаторію

Один із господарів «Коралла» – уродженець Пінська Віктор Крейдич. Він не лише бізнесмен, а й спортивний функціонер. 63-річний полешук – заступник голови Білоруської федерації боротьби. Ще у 2005 році Крейдич та його партнери викупили під Євпаторією адміністративну будівлю та ресторан та переробили їх у готельний комплекс. Коли Росія анексувала Крим, санаторій «Корал» широко відчинив свої двері для гостей із Москви. Нічого особистого. Просто бізнес.

Віктор Крейдич. Джерело: rf-rb.ru

З 2015 по 2022 роки «Корал» уклав понад два десятки договорів із московською владою на надання послуг санаторно-курортного лікування. Загальна вартість держконтрактів – понад 4 мільйони доларів. У минулі роки «Корал» також отримував фінансову підтримку від російської влади – майже 20 тисяч доларів державних субсидій та грантів. Санаторій працює за спрощеною системою оподаткування, його обороти становлять сотні тисяч доларів на рік.

Партнери Крейдича по «Коралу» – українки Фаїна Тедеєва та Наталія Щокіна.

Тедеєва – колишня дружина Ельбруса Тедеєва. Це європейський та олімпійський чемпіон із вільної боротьби та колишній депутат від Партії регіонів, який називав колишнього українського президента Віктора Януковича своїм «царем і богом». До речі, за даними ЗМІ, помічником нардепа Тедеєва свого часу був нинішній керівник Офісу президента України Андрій Єрмак.

Щокіна – дружина Ростислава Щокіна. Це педагог та заслужений спортсмен. Він очолює Асоціацію спортивної боротьби Києва та Міжрегіональну академію управління персоналом.

Ельбрус Тедеєв (перший ліворуч) та Ростислав Щокін (другий ліворуч). Джерело: aspi.com.ua

Фаїна Тедеєва сказала, що не в курсі щодо бізнесу в анексованому Криму. Вона порадила звернутися з цим питанням до колишнього чоловіка, але Ельбрус Тедеєв не відповів на повідомлення та дзвінки. Ростислав Щокін розповів, що його сім’я знає Крейдича, але дуже давно з ним не спілкується. Про роботу санаторію «Корал» вони нічого не знають.

"Ми не знаємо, що відбувається на окупованих територіях", - сказав Щокін.

Пізніше представниця сім’ї пояснила, що після анексії Криму директор санаторію «Корал» самостійно зареєстрував підприємство у російському реєстрі, оскільки була дуже спрощена процедура. Наталія Щокіна не знала про це і не давала згоди на перереєстрацію підприємства, тому вона звернулася до суду, щоб визнати рішення недійсним та ліквідувати підприємство. Суд запросив зразки підписів, але надати їх у Криму поки що неможливо і неприпустимо, пояснила представниця Щокіних. З цієї причини справа затихла.

Ми роздобули реєстраційні документи «Корала», згідно з якими ситуація виглядає інакше. У листопаді 2014 року в Євпаторії відбулися загальні збори власників санаторію. На ньому затвердили новий статут, поділили частки у компанії та вирішили зареєструвати підприємство у російському реєстрі. Свої підписи під цим рішенням поставили Щокіна та Тедеєва. Підпису Крейдича під протоколом немає, його не було на зборах. Проте санаторій «Корал» офіційно зареєстрували за російськими законами.

Протокол загальних зборів учасників ТОВ «Санаторій «Корал»

Все йшло добре. "Корал" отримував десятки тисяч доларів на рік, регулярно виконуючи державні замовлення. У цей час Щокіна їздила до Криму. Ситуація змінилася після повномасштабного вторгнення Росії до України. На обрії з’явився Віктор Крейдич. Він заявив, що не брав участі у загальних зборах власників «Коралла» і не голосував за жодні рішення. Над санаторієм нависла загроза ліквідації. Тоді Крейдич написав листа до податкової, де попросив не закривати підприємство.

Лист Крейдича начальнику міжрайонної інспекції ФНП по республіці Крим

«…Товариство має продовжувати комерційну діяльність, брати участь у соціальних програмах, сплачувати податки. Мною вживаються заходи щодо […] відновлення роботи товариства…» – написав білоруський бізнесмен у березні цього року. Російська влада пішла йому назустріч і зупинила процедуру вилучення «Коралла» з російського реєстру.

Ми зв’язалися із власницями санаторію повторно. Щокіна заперечує, що підписувала будь-які документи після анексії Криму. "Після 2014 року контроль над підприємством фактично втрачено", - написала представник Щокіної. Тедеєва пояснила, що їй важко згадати події десятирічної давності, але не виключила, що могла підписати документи на прохання колишнього чоловіка.

Директор санаторію «Корал» Юрій Пивоваров сказав, що власники знали про реєстрацію підприємства у Росії. За подробицями він порадив звернутися до Віктора Крейдича.

Білоруський бізнесмен спочатку відмовився від коментарів телефоном, пославшись на зайнятість, але пізніше написав нам повідомлення:

«Я громадянин Республіки Білорусь! І цим пишаюся! І до України не маю жодного відношення! А домисли та інтриги мене не цікавлять…».

Втім, доля Крейдича тісно пов’язана з Україною, де він отримав притулок, ховаючись від білоруських силовиків. Наразі спортивний функціонер та бізнесмен просуває антиукраїнські наративи. Розкажемо докладніше про його життєві кульбіти.

Кримінальне минуле

Крейдич – підприємець із 90-х, співвласник низки компаній під загальною назвою «Исток». Одні підприємства холдингу вже ліквідовано, інші працюють досі. Сморгонська компанія "Еліс" випускає міжкімнатні двері. Пінська компанія «Істок-Полісся» проводить техогляд машин та отримує підряди від різних держустанов. На близьких родичів також записано кілька фірм.

Ділову кар’єру Крейдича важко назвати кришталево чистою. Бізнесмен засвітився у двох кримінальних справах у 2007 та 2008 роках. Перше пов’язане із злочинною групою, яка орудувала на митниці «Західний Буг» під заступництвом столичного начальства. Згідно з матеріалами кримінальної справи, хитрі ділки переправили з Європи до Росії не менше тисячі партій побутової та комп’ютерної техніки, одягу та взуття за підробленими документами, щоб не сплачувати мита до білоруського бюджету. Один із епізодів описує роль Крейдича як посередника у передачі хабара для митників. Йдеться про суму десять тисяч доларів.

Друга справа також пов’язана із корупцією. Його головний фігурант – колишній заступник начальника комітету боротьби з організованою злочинністю та корупцією Микола Куделко. Полковник у запасі брав хабарі за кришування бізнесу. Крейдич передав йому у два прийоми 20 тисяч доларів. Перший раз – у лісі біля озера в Узденському районі, а другий у Мінську біля готелю «Білорусь». Мінміськсуд дав Куделку дев’ять років колонії, а Крейдича на той час уже й слід застудив.

З середини 2006 року він влаштувався в Україні, куди його запросили на роботу як тренер національної збірної з вільної боротьби. Білоруська влада намагалася домогтися його екстрадиції за звинуваченням у причетності до організованої злочинності, допомозі хабарництву та інших злочинах. Спочатку Крейдича затримали та хотіли видати. Він оскаржив екстрадицію до суду. Мовляв, у Білорусі йому загрожує небезпека «жорстокого поводження та несправедливого судового розгляду з боку влади». Поки усе це тривало, Крейдич отримав статус біженця в Україні. У результаті його не вислали до Білорусі.

Бізнесмен досить швидко знайшов собі застосування у новій країні. Він бенефіціар київських компаній «Екомоноліт» та «Елізе», які займаються оптовою та роздрібною торгівлею паливом.

За "русскій мір"

Довгий час про Крейдича нічого не було чути. У 2017 році він зненацька з’являється в Білорусі, де ще десять років тому його звинувачували у серйозних корупційних злочинах. Бізнесмен спровокував бійку на дорозі. Про інцидент писало видання tut.by. Крейдич їхав «Лексусом» на ринок «Ждановичі» і раптово зупинився, щоб висадити пасажирів. На дорозі утворився затор. Один із водіїв зробив зауваження. Тоді, за словами водія, Крейдич його вдарив. У розмові з журналістами бізнесмен сказав, що зробив опоненту «легке підсікання»:

"Якби я його вдарив, він був би в реанімації просто".

Бійка на дорозі не завадила Крейдичу розгорнути активну громадську діяльність після повернення на батьківщину. Бізнесмен увійшов до президії громадської палати Союзної держави Білорусі та Росії, яку пізніше перейменували на Міжнародну громадську палату. Його можна було часто бачити на спортивних заходах та круглих столах, де, зокрема, у колі силовиків обговорювали «мобілізацію спільних ресурсів громадськості, лідерів думок та експертів для оперативного реагування на недружні кроки третіх країн».

Віктор Крейдич (праворуч) та Федір Повний (прихильник "русского міра" та духовник Лукашенка). Джерело: rf-rb.ru

Крейдич – співголова товариства дружби «Росія – Білорусь» та ради щодо зміцнення дружби «Білорусь – Україна – Росія – Китай». Від імені цих структур Крейдич виступав із проросійською та антизахідною риторикою.

«Багато людей по-справжньому люблять народи Білорусі та Росії. Звичайно, туди, ближче до Заходу, львівські бандерівці – це не наші люди, а Київ, Одеса, Харків – це наші друзі та брати. Ми маємо це зміцнювати, розвивати. Сподіваємося, за якоїсь нашої маленької допомоги ми, може, створимо спільний союз. І там буде Україна, зокрема», – говорив Крейдич напередодні повномасштабної війни.

Російське вторгнення в Україну одна з очолюваних ним організацій вважає спецоперацією проти загрози, яку Росія побачила з боку українського режиму.

Не дивно, що з такими проросійськими поглядами бізнесмен безсоромно веде бізнес в анексованому Криму. Крім санаторію «Корал», у нього також є частка в компанії «Юбіка». Фірма зареєстрована у селищі Червоногвардійське у травні 2017 року та займається торгівлею нафтопродуктами. «Юбика» тісно працювала з державним підприємством «Кримавтодор» та постачала йому дорожній бітум. Загальна сума контрактів – 3,5 мільйони доларів.

Дані з інформаційної системи «Спарк» – держконтракти ТОВ «Юбіка»

Партнер Крейдича з кримської фірми – уродженець Гомельського району Юрій Колбасніков. Він мав частку в білоруських компаніях, які виробляють якраз продукти з бітуму. Можливо, його досвід та зв’язки стали у нагоді в Криму. Найкращі роки обороти «Юбики» перевищували мільйон доларів. Свіжих даних компанія не надала.

Джерело у правоохоронних органах України повідомило, що щодо Крейдича «ведеться контррозвідувальна робота».

Маріупольський будівельник

Білоруси мають бізнес не тільки в Криму, а й на Донбасі, де йдуть важкі бої. Маріуполь – найбільш зруйноване місто під час цієї війни. Російські загарбники перетворили найважливіший український промисловий центр на руїни. Наразі його спішно забудовують, щоб, за даними ЗМІ, приховати сліди військових злочинів.

Вакансії для будівельників пропонує маріупольська компанія "М-С-М". Каменярам та бетонникам готові платити по сорок доларів на день. Подробиць у листуванні не повідомляють, а просто пропонують прийти на співбесіду в офіс поблизу зруйнованого драмтеатру, де від російських бомбардувань загинули сотні мирних жителів.

Розбомблений будинок драмтеатру в Маріуполі. Джерело: Reuters

Єдиний власник "М-С-М" - 49-річний білорус Володимир Внуков. Якийсь час працював на державному підприємстві «Білоруснафта», а потім зайнявся приватним підприємництвом.

У 2015 році у житті підприємця відбулися кардинальні зміни. Його затримали із великою кількістю наркотиків. При собі у нього знайшли пакунок із синтетичним психостимулятором альфа-PVP, а в його машині виявили 11 пакетиків амфетаміну та ще шість пакетиків альфа-PVP. Загальна маса конфіскованих речовин – понад п’ять грамів. У фабулі кримінальної справи зазначено, що Внуков придбав наркотики «у невстановленому місці та у невстановлений час без мети збуту». Йому дали дев’ять років колонії посиленого режиму із примусовим лікуванням від залежності.

Зважаючи на все, Внуков вийшов із колонії раніше терміну. 2020 року з нього зняли обмеження на виїзд з Білорусі. У розмові з "Бюро" бізнесмен розповів, що не хотів би "ворушити минуле". За його словами, після звільнення з колонії він спочатку переїхав до Москви, а потім покликали його відновлювати Маріуполь.

Спочатку Внуков працював у Маріуполі в компанії «Преміум», яка ремонтує багатоповерхові будинки та малосімейки. Місцеві жителі не завжди задоволені якістю їхньої роботи. Торік у травні місцеві чиновники організували маріупольцям зустріч із представниками «Преміуму», на якій був і Внуков. Підрядник обіцяв "взяти всі питання на контроль".

Володимир Внуков (у центрі у чорній кепці). Джерело: mariupol-news.ru

Співвласник «Преміуму» – російський бізнесмен В’ячеслав Кобець. Він керує групою компаній «МБК», яка займається залізничними перевезеннями, торгівлею та будівництвом. У групу "МБК" входить "Перша гранітна майстерня", яка випускає тротуарну та фасадну плитку в Новосибірській області.

Один із партнерів Кобеця з «Першої гранітної майстерні» – Сергій Чайка. Це онук колишнього російського генпрокурора Юрія Чайки. За роки роботи на високій посаді родина Чайки збудувала справжню бізнес-імперію з інтересами в різних сферах – від соляної промисловості та девелопменту до розвитку міських просторів та вивезення сміття.

Внуков розповів, що з Кобецем близько не знайомий і нічого не знає про його ділових партнерів.

"Я від цього далекий", - сказав Внуков.

За його словами, зараз він не має жодного стосунку до компанії «Преміум» та розвиває свій власний бізнес – «М-С-М». Компанія зареєстрована всього півтора роки тому, але позиціонує себе як «будівельна компанія, що динамічно розвивається, за плечима якої участь у більш ніж десятці великих проектів з будівництва та реконструкції об’єктів у Москві, Донецьку та Маріуполі».

За словами Внукова, М-С-М веде в Маріуполі відновлювальні роботи за субпідрядними договорами. Їх удалося отримати завдяки знайомствам, які з’явилися у нього на колишній роботі.

«Ми відкрили свою компанію та почали працювати самостійно. Краще працювати не за наймом, а рухати свою справу. Тим більше, що зараз Маріуполь – це історичний момент. Дуже хочеться взяти участь у цьому проекті. Мені насрати, що може зробити українська влада. Я не вважаю їх правочинними», – сказав Внуков.

Минулий рік його компанія закінчила з виручкою 290 тисяч доларів і чистим прибутком 2 тисячі доларів. До речі, офіс "М-С-М" знаходиться в одній будівлі з маріупольською філією компанії "Преміум". Крім того, «М-С-М» користується однією і тією ж поштою, що й інша маріупольська фірма «Літій-М», єдиним власником якої є той самий В’ячеслав Кобець. Він не відповів на наш запит.

Кримські справи

Крейдич та Внуків – не єдині білоруси, які займаються бізнесом у Криму та на Донбасі. Загалом ми виявили близько 60 компаній із білоруським капіталом в окупованих регіонах України. Більшість зареєстровані після 2014 року і в основному займаються торгівлею та будівництвом.

З травня минулого року у Сімферополі працює компанія «АВ-Технобуд». За рік вона встигла отримати паряди на капітальний ремонт будівель школи та дитячого садка, благоустрій скверу та дворової території у Криму. Загальна сума контрактів – близько 750 тисяч доларів.

ДАНІ З ІНФОРМАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ «СПАРК» – ДЕРЖСКОНТРАКТИ ТОВ «АВ-ТЕХНОСТРУЙ»

Єдиний власник "АВ-Технобуду" - 46-річний уродженець Бобруйска Олександр Кажан. Бізнесмен не приховує, що працює у Криму, і не боїться, що у нього будуть проблеми через це, бо вважає себе «насамперед патріотом Білорусі та, відповідно, Союзної держави з Росією».

Олександр Кажан (у центрі з карткою). Джерело: e-zdravnitsa.ru

У розмові з «Бюро» Кажан розповів, що його запросили до Криму, бо білоруські будівельники вважаються хорошими фахівцями, у чому він бачить заслугу Лукашенка. За його словами, компанія «АВ-Технобуд» добре зарекомендувала себе, тому отримувала державні підряди у Криму на безконкурсній основі.

У Білорусі Кажан очолював бобруйску філію державного інституту «Белжилпроект» та погорів на хабарах. Згідно з матеріалами кримінальної справи, у 2007 та 2008 роках чиновник отримав понад дві тисячі доларів за виготовлення проектно-кошторисної документації з різних проектів. На нього порушили кримінальну справу і дали шість років колонії з конфіскацією майна та позбавленням права обіймати відповідальні посади. Кажан каже, що не шкодує про цей момент у його житті.

«Я своє відбув і все зрозумів. Тепер так не роблю», – сказав Кажан.

Після виходу з колонії він відкрив у Мінську архітектурну фірму за своїм профілем – «АСТ-Профі Груп». Вона виконувала проєктні роботи щодо різних промислових об’єктів. Компанія працює досі, але її фінансових показників немає доступу, на відміну від даних по кримській фірмі Кажана. Минулого року виторг «АВ-Технобуду» перевищив 125 тисяч доларів, а чистий прибуток – близько 35 тисяч доларів.

Ще одна сімферопольська фірма з білоруським корінням – «Торговий Дім – Кримбелхолдинг». Вона працює з лютого 2016 року та займається поставками гідравліки для білоруської техніки. Компанія також возила до Криму водогрійні котли та газові пальники білоруського виробництва.

Директор та співвласник «ТД-Кримбелхолдинг» – 60-річний уродженець Пуховичського району Володимир Акулич. Його дружина та дочка народилися у Сімферополі, але потім переїхали до Білорусі. Дружина працювала у міліцейській охороні, дочка служила у прикордонних військах. А Акулич співпрацював із білоруськими спецслужбами. У його професійній біографії є запис про роботу старшим інспектором у КДБ.

Окрім того, з 2015 року Акулич очолює гомельську торговельну фірму «АкуБел Експорт». Її єдиний власник – уродженець Речиці Віталій Білоусов, котрий до приходу у приватний бізнес тривалий час працював на держпідприємстві «Гомельоблдорбуд». Білоусов був партнером Акулича ро кримській фірмі «ТД-Кримбелхолдінг».

Зважаючи на все, справи у них йдуть погано. Останні три роки сімферопольська компанія не надавала фінансових звітів, а у 2019 та 2020 роках працювала у збиток. Акулич та Білоусов відмовилися від коментарів.

Де-юре та де-факто

Багаторічна активність білоруських підприємців у Криму та на Донбасі вписується у політичну позицію Олександра Лукашенка щодо тимчасово окупованих регіонів України. Союзник Кремля не поспішає визнавати їх новими російськими землями, але завжди готовий співпрацювати.

«Треба буде – визнаємо. Якщо в цьому буде сенс якийсь. […] Де-факто ми визнали, що є Крим, Луганськ та Донецьк, тому що ми з ними співпрацюємо», – говорив Лукашенко у липні 2022 року і за дев’ять місяців прийняв у себе керівника так званої "ДНР" Дениса Пушиліна.

Олександр Лукашенко та Денис Пушилін. Джерело: president.gov.by

З липня у Ростові-на-Дону має запрацювати Генеральне консульство Білорусі. Консульський округ включатиме у тому числі так звані "ДНР" та "ЛНР", Крим та Севастополь, Запорізьку та Херсонську області.

Україна, у свою чергу, має законне право покарати білорусів за ведення бізнесу на тимчасово окупованих територіях, випливає із відповідей опитаних українських експертів.

В Україні є кримінальна відповідальність за ведення господарської діяльності у взаємодії із країною-агресором. Покарання – до п’яти років позбавлення волі.

Аспірантка-дослідниця Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого Інна Вишневська пояснила нам застосування цієї статті на прикладі санаторію «Корал». За її словами, в даному випадку взаємодія з країною-агресоркою полягає у підписанні контрактів із російською держустановою, на чиє замовлення були надані туристичні послуги.

При цьому під кримінальну відповідальність за ведення бізнесу у тимчасово окупованих регіонах потрапляють як українські, так і білоруські громадяни, оскільки у статті немає окремої вказівки на особу, яка вчинила правопорушення. Білоруські громадяни підлягають кримінальній відповідальності ще й тому, що злочин скоєно в Україні, додала Вишневська.

Крім того, господарська діяльність на окупованих українських територіях може підпадати під санкції, зазначила юристка із «Регіонального центру прав людини» Катерина Рашевська.

За її словами, до початку повномасштабного вторгнення Україна запроваджувала обмеження щодо молдавської та португальської авіакомпаній, які здійснювали незаконні польоти до окупованого Криму, а також щодо архітектурного бюро з місцем реєстрації в Австрії за протиправне будівництво оперного театру у місті Севастополь. Але практично таких санкцій досить мало.

«На рівні іноземних держав подібні санкції – радше виняток, який потребує більше адвокації для запобігання відповідній господарській діяльності», – сказала Рашевська.

В Україні обіцяють не церемонитися із тими, хто сприяє російським окупантам.

«Будь-які прояви визнання окупації – це антиукраїнська дія, і українська влада жорстко реагуватиме на прояви такого «визнання». Очевидно, що санкції входять до інструментарію такого реагування», – сказав «Бюро» посол України з особливих доручень по Білорусі Ігор Кизим.

Нині в українському списку санкцій - понад 200 фізичних та юридичних осіб з Білорусі. Цей перелік періодично поповнюється.

Автор: Олександр Ярошевич

Джерело: БЮРО