Журналісти розповіли зворушливу історію сім’ї з Бучі

Журналісти розповіли зворушливу історію сім’ї з Бучі

Майже три роки назад, спрямовуючись до лікарні, щоб народити свою четверту дитину, українка Людмила Родченко розповіла, що бачила тіла мирних мешканців, розкидані по вулиці та вкриті ковдрами.

Про це повідомили у Бучанській міській раді.

У день після народження Євгена Степаненка біля клініки стояв російський танк, який тоді працював від дизельного генератора та води, що подавалася від двох пожежних машин, припаркованих неподалік.

42-річна Людмила швидко загорнула свого новонародженого сина в ковдру і втекла з ним та іншими дітьми до відносно безпечної центральної Полтавської області, коли російські війська захопили її рідне місто Буча, що знаходиться неподалік від столиці Києва.

Зараз Жені вже два роки, і, попри постійні випробування війни, Людмила намагається забезпечити йому нормальне дитинство.

«Я стараюся, щоб він не звертав уваги на сирени повітряної тривоги», — розповідає вона. «Але коли на телефон приходять сповіщення про тривогу, він каже: «Мамо, я боюся, я боюся».

Ця історія – символ незламності українського народу, їхньої здатності зберігати людяність і надію навіть у найскладніших обставинах війни, що тривають вже 1000 днів.

Попри постійний страх і невизначеність, родина Родченко, як і тисячі українських сімей, продовжує боротися за своє майбутнє. Людмила мріє про мир і намагається створити максимально нормальні умови для своїх дітей.