У очільника Мінцифри Федорова забрали "Армію дронів": в чому причина

Протягом минулого тижня роль Мінцифри в секторі національної безпеки, мʼяко кажучи, значно знизилася. І судячи з постів її керівника, Мінцифра вже остаточно це усвідомила. Формально вона поки що зберігає вплив на Brave 1 (кластер для розвитку військових технологій в Україні) та представництво на Ставці Верховного Головнокомандувача.

Але остаточно втратить контроль над бюджетом на "Армію дронів", що становить близько 50 мільярдів гривень на рік.

Вважаю, що всі, хто мене знає, розуміють, що я вважаю цю подію в більшості позитивною, і про проблеми, які призвели до цього, почав говорити ще рік тому. Що ж сталося?

За час повномасштабної війни Мінцифра дуже швидко перенесла на себе повноваження та бюджети у сфері закупівлі дронів. На початку великої війни Міноборони та Генштаб мали справитися з великим навантаженням від "не програти прямо зараз" до мобілізації, забезпечення одягом і озброєнням армії, яка виросла в понад 4 рази, в умовах, коли бюджету на це не вистачало. Тоді органічніше було б, якби питання дронів перейшло до Мінстратегпрому з Укроборонпромом, але Мінцифра і Держспецзв’язок виявилися політично сильнішими та більш спритними.

У вас може виникнути питання: "Чому саме Держспецзв’язок?". Насправді тут немає раціональної відповіді. Просто у Мінцифри та їхніх політичних партнерів (наприклад, СБУ) не було іншого зрозумілого інструменту, а створювати новий чомусь не стали. Таким чином, служба, яка мала забезпечувати інші органи влади захищеним зв’язком, стала практично Міністерством дронів з величезним бюджетом і повноваженнями. Зараз їхні можливості в оборонних закупівлях вже значно перевищують лише робоплатформи.

В принципі, якщо не звертати уваги на корупційні моменти, перший з яких (закупівлю дронів Autel по майже вдвічі завищеній ціні) нещодавно розголосило hromadske, така залученість могла б вважатися прагненням держорганів підтримати один одного в тяжкий момент. Але далі, як це часто буває, новостворене утворення почало рости зі швидкістю злоякісної пухлини.

Я вважаю, що мало хто з вас усвідомлює, яка кількість політичних скандалів та відставок насправді була завуальованою боротьбою за вплив на бюджет на дрони. А коли вони не були такими, то все одно використовувалися з цією метою. Яскравий приклад – нещодавня спроба забрати право на далекобійні удари з рук "ще живого" Буданова на користь коаліції Мінцифри та СБУ, що сталася одночасно з корупційним скандалом навколо закупівель ГУР. З того, що залишається за лаштунками, – різної успішності спроби Мінцифри впливати на те, хто стане Міністром оборони, Головнокомандувачем ЗСУ та їхніми заступниками.

Чому навколо бюджету на дрони йде така запекла боротьба? Багато в чому тема дронів мені нагадує будівництво до Євро-2012. Коли кожен об’єкт унікальний і можна обґрунтувати будь-яку вартість. З дронами ситуація подібна, тільки тут все ще цікавіше, адже їхні закупівлі були засекречені, хоч і на законних підставах. Тож можна купувати будь-який дрон Х у компанії Y за ціною Z, легко обґрунтовуючи це і тут же засекречуючи. Тому я глибоко переконаний, що у разі розсекречення закупок "Армії дронів" ми можемо побачити набагато цікавіше, ніж просто Аутели за завищеними цінами.

Зараз у соцмережах виникає цікаве дводумство: люди продовжували хвалити Мінцифру (яка щороку через Держспецзвʼязок витрачала понад мільярд доларів на дрони) і збирати гроші на дрони та РЕБ. Одного разу у 2022-му навіть я робив репост збору на морські платформи від "Армії дронів". Але чим далі, тим менше яскраві презентації та звіти Мінцифри могли переконати когось, хто добре знає ситуацію на місцях. Погляньте хоча б на звіт Мінцифри за минулий рік. Він так і не відповідає на питання, на що конкретно ми витратили 40 мільярдів гривень у 2023 році, хоча абстрактний захопливий ефект, звичайно, викликає.

Проблема в тому, що якість і кількість дронів від держави, які дійшли до підрозділів, абсолютно конкретні, як і те, що росіяни вже наздогнали нас у виробництві зброї, яку ми винайшли, але чомусь не змогли масштабувати краще за них. Подивімося правді в очі: ми вже не маємо переваги в дронах. І нам необхідно дуже постаратися, щоб не почати програвати в них у 2025-му.

Іншою проблемою стало те, що ринок дронів є засекреченим і закритим. Це призводить до незрозумілих правил гри, внаслідок яких значна кількість компаній X, які постачають дрони Y, можуть бути трохи пов’язані з політиком Z (і тут ви можете почути як дуже очікувані, так і зовсім несподівані прізвища). На мою думку, дрони зараз – це щось на кшталт приватизації в 90-х чи того ж Євро 2012 – ще одна історія, яка породить в нашій країні окремий прошарок дуже заможних людей. Або зробить когось уже заможного ще заможнішим.

І справа тут не тільки в попередніх керівниках Держспецзв’язку чи Мінцифри. Річ у тому, що з такими правилами гри буде надто велика спокуса зіграти не на користь держави. Ще рік тому, коли тодішнє керівництво Держспецзв’язку затримали за підозрою в розкраданні, я виклав власне бачення виходу з цієї ситуації. Воно зводиться до 6 простих пунктів. Процитую їх дослівно:

Потрібна повна незалежність сектора оборони у сфері кіберзахисту від Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації (ДССЗЗІ). І передача ІТ-сектору Міноборони права визначати вимоги до кіберзахисту систем ЗСУ.
Передача питання дронів від Держспецзв’язку в профільні міністерства (Мінстратегпром та Міноборони).
Повний перезапуск ДССЗЗІ, а не лише заміна кількох людей, вину яких будуть ще довго доводити.
Створення системи антикорупційного громадського нагляду за ДССЗЗІ.
Зняття раз і назавжди з другого читання закону 8087, з яким я боровся з першого до останнього дня на посаді та який писали під керівництвом людей, яких зараз судять за розкрадання.
Глибокий, публічний і прискіпливий аудит закупівель по "Армії дронів".

Щодо останнього пункту у мене є серйозні питання до НАБУ, яке явно не прагне виділяти на це достатньо ресурсів. Сподіваюся, що з послабленням ролі Мінцифри та після публікації першого незалежного розслідування на тему дронів це зміниться. Не хотілося б присвячувати окрему колонку цьому питанню, пане Кривоносе.

Що ж до зміни влади, я справді радий, що вона пройшла конструктивно і без великих міжнародних скандалів, які могли б підірвати наш імідж на міжнародній арені. У нас і так зараз буде весело. Стріляти собі в ногу було б не на часі. Тому я без жодної іронії вдячний Мінцифрі за те, що вони сьогодні зупинили частину своїх прихильників. Сподіваюся, що перехідну книгу вони теж підготують.

Бажання не робити з цієї ситуації скандал, який Україні обійдеться дорожче, ніж мільярд доларів на дрони, є однією з причин, чому я дуже акуратно коментую ці події та вже більше як рок не даю інтервʼю на цю чи повʼязані теми. Деякі речі нам потрібно навчитися робити, не виносячи сміття з хати. Навіть якщо нам не дуже подобаються ті, з ким ми в ній сидимо. Я щиро сподіваюся, що в подібному дусі проходитиме і більшість інших політичних протистоянь. Це дуже важливо, якщо ми хочемо жити.

Щодо нового керівника Держспецзв’язку скажу лише, що наші з ним минулі протистояння на всіх майданчиках пам’ятатимуть ще довго, і я дуже сподіваюся, що його призначення на цю посаду є суто тимчасовим рішенням. Але справа не лише в ньому особисто, а в системі. Якщо ми хочемо, щоб армія стала цифровізованою і роботизованою, необхідно виконати написані вище 6 пунктів. І почати варто з того, щоб забрати у Держспецзв’язку закупівлі дронів. В іншому випадку більшість реформ будуть лише переставлянням ліжок, самі знаєте де, із заздалегідь відомим результатом.

P. S. Ця колонка є моєю суб’єктивною думкою, але я дуже сподіваюся, що окремі закупівлі отримають цілком процесуальну оцінку, а антикорупційна система продемонструє свою неупередженість. Бо політична відповідальність вже понесена. Хотілося б, щоб була не лише вона.

Віталій Дейнега, ексзаступник Міністра оборони України, засновник "Повернись живим" і "Ukrainian witness"; опубліковано у виданні "Українська правда"