Підсанкційна болгарська BIEM і українська ЮДТ постачають боєприпаси для ЗСУ

Підсанкційна болгарська BIEM і українська ЮДТ постачають боєприпаси для ЗСУ

Компанія Bulgarian Industrial Engineering and Management (BIEM), яка використовується як «посередник» колишнім заступником міністра економіки Болгарії Олександром Манолєвим, що був включений США до «Списку Магнітського» за корупцію, укладала контракти з ТОВ «Юкреініан дефенс текнолоджі», яке постачає зброю до ЗСУ.

Батько Манолєва – Дімітар, який не потрапив під санкції, придбав болгарську компанію Bulgarian Industrial Engineering and Management (BIEM). Як зазначають журналісти, завдяки старим зв’язкам у міністерстві економіки Болгарії, Манолєв домігся, щоб державний завод боєприпасів Vazovski Mashinostroitelni Zavodi підписав кілька контрактів з «BIEM».

Журналісти пишуть, що Манолєв, намагаючись приховати свою особисту участь, аби не пошкодити зв’язки з Росією та обійти санкційну політику Міністерства оборони України – адже МОУ не має права укладати угоди з компаніями, власники чи афілійовані особи яких перебувають під санкціями, особливо США – вирішив постачати продукцію через посередників.

У 2023 році тодішній директор «ЮДТ» Микола Хавхун (колишній помічник народного депутата Людмили Денисової) особисто опікувався організацією співпраці з BIEM.

Він отримав від Державної служби експортного контролю разовий дозвіл на реалізацію договору про постачання мін. У своєму зверненні до Держекспортконтролю України Хавхун пояснював важливість роботи з BIEM, посилаючись на дефіцит артилерійських мін калібрів 60, 82 та 120 мм у ЗСУ.

Для організації співробітництва з іноземними компаніями, серед яких BIEM, була розроблена Програма міжнародного співробітництва у виробництві боєприпасів. Її метою було значне збільшення обсягів виробництва боєприпасів шляхом об’єднання потужностей підприємств країн НАТО та приватних українських компаній.

У рамках цієї Програми Хавхун планував перенести частину циклу виробництва боєприпасів на територію України, залишивши іноземним партнерам лише ті процеси, які трудно виконати в короткі терміни на українських підприємствах, а також уразливі до ракетно-артилерійських обстрілів. Напрямок діяльності правильний, оскільки Програма дозволяє збільшити обсяги виробництва боєприпасів, забезпечити надходження валютних коштів та завантаження промислових підприємств, зберегти та створити робочі місця, а також освоїти нові технології.

Однак під час реалізації було виявлено недолік — зростання вартості готового виробу через велику кількість компаній, залучених у виробничо-постачальницькому ланцюзі.

24 січня 2023 року «ЮДТ» та BIEM підписали контракт №B-05-03-UA-01 на виробництво та постачання до кінця 2024 року 200 тисяч корпусів для артилерійських мін 120 мм ROUND WITH HEFRAG MORTAR BOMB (UDT-120.BG). Виробником є компанія «ЮДТ».

За словами Хавхуна, зазначені корпуси мін виробляються за кресленнями та технічними вимогами Вазовського машинобудівного заводу VMZ (Болгарія) і використовуються у виробництві артилерійських мін за стандартами НАТО.

Програмою співробітництва передбачено, що компанія BIEM, яка є імпортером продукції «ЮДТ», передає її VMZ разом із підривниками та порохом, а VMZ, своєю чергою, на замовлення BIEM споряджає корпуси вибухівкою та передає BIEM повністю готові вироби у ящиках виробництва «ЮДТ».

Надалі BIEM продає готові боєприпаси компаніям зі США, Великобританії, Польщі, Румунії та Чехії, які, своєю чергою, постачають їх ЗСУ як у рамках комерційних контрактів, так і в рамках державних програм міжнародної технічної допомоги для України. Така схема виробництва дозволяє досягти угоди з BIEM, що корпуси мін українського виробництва повернуться до країни у вигляді готових виробів, але якою ціною. Чому не можна укласти контракт безпосередньо з VMZ та не збільшувати кінцеву вартість боєприпасів, переміщаючи їх по всьому світу? Чи це вимога компанії BIEM та/або міжнародних партнерів?

Крім того, у зверненні до Держекспортконтролю Хавхун назвав головну причину, яка не дозволяє організувати в Україні повноцінне виробництво артилерійських мін, – критичний дефіцит підривників М6 та М12, а також зарядів і порохів для їхнього виробництва. Додатково він зазначив, що в країні є підприємства, спроможні виконувати такі корпуси за «радянською» документацією, але вони ніяк не можуть отримати державні замовлення.