
Спроби встановити контроль над судовою владою непоодинокі – вони відбувалися з моменту набуття Україною Незалежності. Президенти розуміли цінність третьої гілки влади й намагалися в будь-який спосіб зробити її «кишеньковою». Мабуть, найбільше спроб було зроблено за часів президента-втікача Віктора Януковича. Втім, і його послідовник Петро Порошенко створив своїми реформами такий хаос в системі правосуддя, що в цій каламутній воді захотіли зловити рибу навіть пройдисвіти. Якщо не прямим впливом на ухвалення рішень на вищому рівні, то окремими важелями – такими, якими в судовій системі є, наприклад, адвокатура.
Будь-яка сторона, що бере участь в судовому процесі зацікавлена, щоб її інтереси представляли кваліфіковані адвокати, чий фах підтверджений адвокатським посвідченням. Наявність такого – вимога законодавства. Але, як виявилося, не усі українські адвокати мають справжні посвідчення. Частина з них – підробка. Отже, ця стаття про те, хто і як побудував схему видачі фейкових посвідчень.
Інна Рафальська
Саме ця особа протягом 2016-2019 років активно видавала незаконні свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Ціна питання - близько 30 тис грн.
Три роки знадобилося судам, щоб нарешті у 2020 році визнати: «Рафальська І.В. присвоїла повноваження голови Ради адвокатів м. Києва». Про це йдеться в Постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 8 жовтня 2020 року. Отже, суд визнав законним рішення конференції адвокатів м. Києва, ухвелене в жовтні 2016 року, про висловлення Рафальській недовіри. Тому можна вважати, що усі свідоцтва, підписані Рафальською після цього, – звичайна підробка.
Однак все ж маємо дослідити, як могло статися так, що Інні Рафальській вдалося створити велику мережу псевдоадвокатів? Тим більше, що їм видавалися не справжні свідоцтва, а фактично папірці без найменшого натяку на будь-який захист, передбачений рішенням Ради адвокатів України: ні голограм, ні мікротексту. Просто печатка і підпис Рафальської. Детальніше про це можна прочитати в розслідуванні Еспресо.
Водночас інші ЗМІ повідомляли, що своїми діями Інна Рафальська «чинила перешкоди роботі органів адвокатського самоврядування та завдала репутаційної шкоди адвокатурі». І це насправді так, адже деякі жертви афери до останнього не підозрювали, що вони банально не мають права надавати правову допомогу, і дізнавалися про це вже в суді.
Ще одна категорія людей, які стали жертвою злочинної схеми, – це чиновники різних рівнів, працівники правоохоронних органів, судді, прокурори й навіть депутати, які вважали адвокатське посвідчення ознакою статусу.
Позиція чинних органів адвокатського самоврядування
Справжній голова Ради адвокатів Києва Петро Рябенко ще у 2019 році зазначав, що вже тоді йому було відомо про 500 адвокатів, які стали жертвами схеми Рафальської й отримали підробні свідоцтва про право займатися адвокатською діяльністю (про це він повідомив в інтерв’ю Українським Новинам).
Процитуємо: «Ще 2016 року було виявлено, що кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури у Києві ніколи не була створена на підставі чинного закону про адвокатуру як орган адвокатського самоврядування. Натомість діяла громадська організація під назвою «Київська кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури», що привласнила функції допуску до адвокатської професії. Хоча ці порушення стали підставою не лише для створення нової законної кваліфкомісії адвокатури, але і для позбавлення посади голови Ради адвокатів та в подальшому і статусу адвоката Інни Рафальської, діяльність самої ГО триває. Внаслідок цього власниками несправжніх адвокатських документів стали тисячі осіб, серед них, наскільки відомо – люстровані судді та прокурори, чинні правоохоронці, яким закон взагалі не дозволяє суміщати адвокатуру та роботу в силових органах»
Важливою частиною схеми зі збагачення була громадська організація ТОВ «Центр стажування та підвищення кваліфікації адвокатів», яка фактично виступала в ролі «гаманця». Тоді її очолював соратник Рафальської, адвокат Ростислав Кравець.
«На це товариство з обмеженою відповідальністю перераховували гроші охочі стати адвокатами – за складання іспитів, за стажування, за документи, які б мали підтвердити право займатися адвокатською діяльністю. Це мільйони гривень від тисяч людей. І це тисячі людей, яким видані підробні документи, – насправді вони так і не стали адвокатами», — розповідав в інтрев’ю Петро Рябенко.
Такі факти спричинили резонанс, і згодом за фактами порушень законодавства й розкрадання коштів були відкриті кримінальні провадження (чим вони завершилися, розповімо трохи згодом), але найважливішим стало створення прецеденту з умовною назвою «відвід через Рафальську». Зрозуміло ж, що адвокат із посвідченням «від Рафальської» захищати когось і брати участь у судових засіданнях не міг, тому на початку 2020-х років в судах і з’явився відповідний прецедент.
Причому такі відводи заявлялися не лише в Києві, де підробні, а відтак і недійсні адвокатські свідоцтва видавалися, а мало не по всій Україні та ще й у різних юрисдикціях – кримінальній, цивільній, адміністративній, господарській. Псевдоадвокатів не просто виставляли за двері — суди були змушені вивчати матеріали й ухвалювати відповідні рішення, а це час, який, як відомо, ресурс невідновлюваний, а тому дуже дорогий. Ось тільки деякі судові рішення, з яких кілька, ухвалені лише декілька місяців тому. А це означає, що актуальність проблеми фейкових посвідчень, виданих Інною Рафальською, нікуди не поділася.
Як бачимо, свідоцтва за підписом Інни Рафальської видавалися майже до кінця 2019 року. Абсурдність цієї ситуації у тому (насамперед, для отримувачів таких «послуг»), що на той момент вже було точно відомо, що Інна Владиславівна не тільки не є головою Ради м. Києва, а навіть сама втратила статус адвокатки.
Нагадаємо, що Рафальська І.В. була відкликана з посади голови Ради адвокатів міста Києва конференцією адвокатів міста Києва 06 - 08 жовтня 2016 року (законність підстав проведення цієї конференції підтвердив Верховний Суд своїм рішенням від 28 листопада 2018 року, справа № 761/582/17-ц). Рішенням дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вінницької області від 17 серпня 2017 року право на заняття адвокатською діяльністю Рафальської І.В. зупинено з 17 серпня 2017 року по 17 лютого 2018 року. Рішенням дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області від 26 січня 2018 року право на заняття адвокатською діяльністю зупинено з 26 січня 2018 року по 26 липня 2018 року. Рішенням дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вінницької області від 13 лютого 2018 року право на заняття адвокатською діяльністю зупинено з 13 лютого 2018 року по 13 лютого 2019 року. Детальніше про це писало ЛІГА.ЗАКОН
Врешті-решт, рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Чернігівської області № 11-5/18 від 08 листопада 2018 року право на заняття адвокатською діяльністю Рафальської І.В. було взагалі припинено.
Насправді «жертв» афери можна зрозуміти, адже пані Рафальська достатньо прискіпливо займалася своїм іміджем. Тому й створила кілька громадських організацій, назви яких співзвучні з законними органами адвокатського самоврядування.
Простий пошук в YouControl дозволяє дізнатись про ті організації, де Рафальська є директором та/або засновницею:
Погодьтесь, список не просто переконливий і справляє потужне враження! Особливо, коли вам відрекомендуються директором «Ради адвокатів України» (не уточнюючи й не вдаючись у подробиці, що йдеться всього лише про ГО).
Прикриваючись такою кількістю громадських організацій, Інна Рафальська не лише спробувала підмінити легітимні органи адвокатського самоврядування, а знищити їх.
У 2018 році вже справжня Рада адвокатів України ініціювала притягнення Інни Рафальської до дисциплінарної відповідальності за поширення дезінформації серед судових і правоохоронних органів. Називаючи себе головою Ради адвокатів Києва, Інна Рафальська надсилала всюди (в буквальному значенні цього слова – у Верховну Раду, в Адміністрацію президента, в різні суди) листи, у яких ставила під сумнів повноваження керівництва Національної асоціації адвокатів України і достовірність даних Єдиного реєстру адвокатів України. До речі, згодом виявилося, що у цих листах містилася неправдива інформація про те, що статус органів адвокатського самоврядування в ЄДРПОУ мали тільки РАР, яку нібито очолює Рафальська, і КДКА м. Києва. Детальніше - за посиланням.
26 квітня 2019 року до Ради адвокатів України звернувся голова Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вилков С.В. з проханням дати правову оцінку діям Рафальської І.В., адвоката Трускавецького Р.С., адвоката Корнієнко О.П. та проханням вжити всіх можливих заходів в межах компетенції для усунення порушень прав і гарантій діяльності голови ВКДКА та членів ВКДКА.
Виявилось, що 23 квітня 2019 року о 10 год. 09 хв. у соціальній мережі Facebook, у групі «РАДА АДВОКАТІВ УКРАЇНИ», за наступним посиланням, користувач Ігор Іванов розмістив допис стосовно проєкту рішення ВКДКА про припинення або зупинення його адвокатської діяльності. Під згаданим дописом було розміщено коментарі учасників групи «РАДА АДВОКАТІВ УКРАЇНИ», зокрема: користувачка Інна Рафальська розмістила коментар: «Игорь, пора убивать»; «у вас извращенное восприятие:) Убивать законно»; користувач Роман Трускавецкий розмістив коментар: «все вірно. Потрібно винищувати пришвейду з адвокатської спільноти, як всякий бур’ян та непотріб!!!»; користувачка Ольга Корниенко розмістила коментар: «ужас в чем? Я лично вижу ужас в жажде крови своих же коллег идиотами из НААУ, возомнивших себя владычицей морскою».
Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури в особі голови Вилкова Сергія Валентиновича відреагувала на погрози: до Головного управління Національної поліції у місті Києві була подана заява про вчинення кримінального правопорушення за вих. №570 від 24 квітня 2019 року. Втім, це, на жаль, не призвело до жодного результату.
Власне, як і кримінальне справа за провадженням №42016101070000148, хоч там перелік «досягнень» Інни Рафальської був значно більшим.
Зі ЗМІ відомо, що це кримінальне провадження відносно Інни Рафальської було відкрито 22 серпня 2016 року за ознаками злочинів, передбачених багатьма статтями Кримінального кодексу: ч. 2 і ч. 3 ст. 362 (несанкціоноване перехоплення або копіювання комп’ютерної інформації, вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони заподіяли істотної шкоди); ч. 2 ст. 191 (привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем); ч. 4 ст. 358 (використання завідомо підробленого документа); ч. 1 ст. 358 (підроблення посвідчення або іншого документа); ч. 1 ст. 364-1 (умисне, з метою одержання неправомірної вигоди зловживання повноваженнями); ч. 2 ст. 361 (незаконне втручання в роботу автоматизованих електронно-обчислювальних машин, якщо воно заподіяло істотної шкоди, або вчинено повторно, або за попередньою змовою групою осіб); ч. 2 ст. 206-2 (протиправне заволодіння майном підприємства, установи, організації, вчинене повторно або за попередньою змовою групою осіб).
Однак покровителі з орбіти правоохоронних органів, вочевидь, ті, кому вона раніше видала фейкові свідоцтва, робили все, аби «спустити цю справу на гальмах». В результаті в Реєстрі судових рішень пощастило знайти аж одну ухвалу по цьому провадженню -https://reyestr.court.gov.ua/Review/69412290.
Єдине, що ще раз вдалося зробити ЗМІ, – це наприкінці 2019 року підняти хоч якийсь розголос.
Тоді з відповіді Генпрокуратури стало відомо, що досудове розслідування стосовно колишньої голови Ради адвокатів Києва Інни Рафальської було передано новому слідчому.
"На вимогу Генеральної прокуратури 25 липня розслідування кримінального провадження доручено іншому слідчому", – було вказано в документі.
На сьогодні так і невідомо, чи просувається справа, чи вона давно вже тихо «спочила» в чиємусь сейфі. Причому припущення про «поховання» справи здається дуже вірогідним, адже про Рафальську свого часу говорили як про людину, яка «мала прихильність координатора судової реформи Олексія Філатова - заступника глави Адміністрації президента Петра Порошенка, й була активним учасником його робочої групи (зокрема, готувала нову редакцію закону про адвокатуру).
Зауважимо, що згаданий законопроєкт дійсно міг не лише легітимізувати тисячі підробних свідоцтв, виданих Рафальською, а й врешті-решт допомогти їй «розрахуватися» з усіма своїми опонентами. Лише неймовірний опір адвокатської спільноти й реакція народних депутатів не дозволили цьому стати реальністю.
Здавалося б, після цього Інна Рафальська змирилася з поразкою й продовжувала воювати лише в «своїй» групі у Фейсбук під гучною, але вкраденою назвою «Рада адвокатів України». Однак, справжня війна проти України, яку розпочала Росія, як не дивно, відкрила нові можливості для неї, хоча тепер вона поводиться значно обережніше: використовує лише окремих діячів, адвокатів, блогерів «в темну» або за винагороду.
Подейкують, що саме таким для Рафальської зараз став колишній адвокат, а нині «кабінетний» військовий в Міноборони Ілля Костін, який разом із журналісткою Іриною Федорів кричить про нібито наявність зрадників і запроданців в українській адвокатурі. Доказів, звісно, не надають, але з періодичністю один раз на декілька тижнів свої меседжі ретранслюють. Очевидно, що систематичні публікації в ЗМІ – розвага недешева, тобто це комусь не тільки треба, а ще й вигідно. Ось і виникають підозри, що ллється ця вода виключно на млин імені Рафальської, яка й досі мріє, якщо й не «з’їсти» українську адвокатуру, то хоча б «понадкушувати».