
На фронті загинула українська художниця, волонтерка та парамедикиня Маргарита Половінко. Їй було лише 31 рік.
Про це повідомили митці Інга Леві та Нікіта Кадан, а також сестра мисткині в InstaStories. Поховання Маргарити відбудеться 11 квітня в її рідному місті – Кривому Розі, на центральному кладовищі на Алеї Слави.

Маргарита Половінко народилася 24 березня 1994 року. Вона здобула художню освіту в Дніпропетровському театрально-художньому коледжі, а згодом в Національній академії образотворчого мистецтва та архітектури, де спеціалізувалася на станковому живописі. До війни працювала над темами постіндустріального суспільства, маргіналізації та людської самотності. Її героями були міфологічні "щезники" – символи людей на периферії суспільства.
З початком повномасштабного вторгнення мисткиня не залишалася осторонь. Спочатку вона волонтерила, відвідувала Миколаївщину та Херсонщину, допомагала відбудовувати зруйновані будинки. Згодом долучилася до роботи на евакуаційних екіпажах, вивозячи поранених бійців з найгарячіших точок фронту, а потім вступила до Другого механізованого батальйону 3-ї окремої штурмової бригади.

У воєнний період її мистецтво трансформувалося: вона почала вести щоденник і малювати простим олівцем, пізніше – навіть кров’ю, розповідала художниця в інтерв’ю Secondary Archive. У своїх роботах Половінко зображувала смерть як постійного супутника – не як жах, а як тінь, що завжди поруч і навіть допомагає.
"Я хотіла б дати можливість людям стирати кров з цих робіт, так щоб залишився лише слід, який не вимивається. Коли я починаю малювати, кров яскраво-червона. Так само і спогад про травму. Згодом робота тьмяніє, стає коричневою чи навіть зеленою. Спогад про травму теж залишається, але змінює свою насиченість, свій колір", – говорила мисткиня.

Своє рідне місто Кривий Ріг Маргарита вважала глибоким джерелом натхнення. Її місто, оточене червоними від руди кар’єрами, вона називала "кров’ю землі" – образом, що набув особливого символізму в її творчості під час війни.