Як СБУ впроваджує цензуру в Україні та покриває корупціонерів

13 травня 2025 року Держспецзв’язку за зверненням Служби безпеки України розпорядженням №281/3082 зобов’язала провайдерів заблокувати портал "АНТИКОР" (antikor.com.ua) без пояснень і повідомлення редакції. 5 червня заблоковано також дзеркало сайту. Судових рішень немає, хоча "АНТИКОР" – проукраїнське медіа, офіційно зареєстроване Національною радою з питань телебачення і радіомовлення в 2025 році, відоме розслідуваннями корупції топпосадовців на основі документів і фактів. Запити юристів порталу, які намагалися з’ясувати причину обмежень, з порушенням закону ігноруються.

Очевидно, блокування "АНТИКОРу" пов’язане саме з викриттям злочинів: портал став незручним для тих, хто прагне приховати корупцію, розкрадання бюджету, рейдерське захоплення землі чи нерухомості та зловживання владою, особливо в силових структурах, зокрема в СБУ.

СБУ, яка мала б бути гарантом національної безпеки, дедалі частіше опиняється в центрі корупційних скандалів і відвертого наступу на свободу слова. Замість захисту країни від внутрішніх і зовнішніх загроз, СБУ перетворилася на інструмент безкарного збагачення своїх посадовців і цензури, що нагадує методи російського Роскомнадзору. Посадовці СБУ, чиї імена регулярно спливають в корупційних розслідуваннях, не лише уникають покарання, але й використовують свої повноваження для залякування журналістів і блокування ЗМІ, які викривають їхні злочини. Відкрите «кришування» онлайн-казино, розкішне життя, яке не відповідає офіційним доходам, та систематичне переслідування медіа свідчать про глибоку кризу в структурі, яка мала б стояти на сторожі демократії, а не руйнувати її.

Корупція без покарання в СБУ та наступ на свободу слова

У ЗМІ все частіше висвітлюються корупційні скандали з посадовцями СБУ. Ось найгучніші випадки за останні два роки:

Артем Шило та «кришування» онлайн-казино

У квітні 2024 року НАБУ та САП затримали Артема Шила, ексрадника Офісу Президента та посадовця СБУ, за організацію схеми розкрадання 94,8 млн грн «Укрзалізниці» через закупівлю трансформаторів за завищеними цінами в 2022 році. Шило використовував свої зв’язки для просування підконтрольної компанії. Але це лише верхівка айсберга: у травні 2025 року «Українська правда» повідомила про вечірку на честь дня народження Костянтина Коломійця, пов’язаного з підсанкційною букмекерською конторою «Паріматч». На заході були присутні Шило, Ілля Вітюк та Анатолій Лойф, високопосадовці СБУ. Це свідчить про системне покривання нелегальних онлайн-казино, попри санкції Президента Зеленського. "АНТИКОР" опублікував розслідування про «кришування» з боку посадовців СБУ азартних ігор, і це могло стати однією з причин, чому антикорупційний портал заблокували. Слід зазначити: онлайн-казино російські спецслужби використовують як інструмент боротьби із ЗСУ та для з’ясування місцезнаходження військових, про що навіть є експертний висновок, який фігурує в суді. Невже посадовці СБУ, які «кришують» російські контори, можуть працювати на ворога?

А що з Шило, які наслідки? Справа ще не дійшла до вироку.

Генерал СБУ Ілля Вітюк, так звана боротьба з кіберзлочинністю: розкішне життя та тиск на журналістів

Ілля Вітюк, генерал та екскерівник Департаменту кібербезпеки СБУ, став символом безкарної корупції. У 2023 році його дружина Юлія придбала квартиру на Печерську за 12,8 млн грн, хоча ринкова ціна сягала 25,5 млн грн. Офіційні доходи Вітюка (1,8 млн грн на рік) не пояснюють таких статків. Журналісти «Слідство.Інфо» викрили цю схему, але замість відповіді Вітюк організував вручення повістки журналісту Євгенію Шульгату через ТЦК. Крім того, Вітюк очолював департамент кіберрозвідки, який мав доступ до блокування сайтів, включаючи незалежні ЗМІ, що викривали корупцію.

Ще більш шокуючим є те, що Вітюк у 2014 році знімав розстріли протестувальників на Майдані з боку «Беркуту», але не передав відео слідству, заявивши, що його телефон вкрали. Це підтвердили Офіс Генпрокурора та екскерівник розслідувань справ Майдану Сергій Горбатюк.

Вітюка звільнили з посади 1 травня 2024 року, щоб зам’яти скандал, але він усе одно зберігає вплив у СБУ. НАЗК не виявило порушень в його декларації, що викликало звинувачення в упередженості. Покарання він уникнув.

Андрій Падалка: приховування майна

Завгосп СБУ Андрій Падалка, за даними «Громадського», не задекларував будинок вартістю $600 тис. Це вказує на спробу приховати статки, отримані, ймовірно, корупційним шляхом.

Наслідки: жодних офіційних звинувачень чи покарань.

Іван Калабашкін, кібербезпека: автопарк і нерухомість

Заступника керівника департаменту кібербезпеки СБУ Іван Калабашкін, за даними "АНТИКОРу", придбав автопарк і нерухомість на десятки мільйонів гривень. Його доходи не відповідають таким витратам. Розслідування триває, НАЗК веде перевірку, але покарань немає. Наголошуємо, Калабашкін курує відомство, що може без суду й слідства заблокувати будь-яке ЗМІ.

І це лише частина корупційних скандалів, в яких опинилися СБУ й про які повідомляли в медіа.

Усі згадані посадовці – Шило, Вітюк, Лойф, Падалка, Калабашкін – уникнули покарання. Арешти чи звільнення є косметичними заходами, адже НАЗК і суди часто заплющують очі на їхні злочини.

Аналог Роскомнадзору: цензура через Держспецзв’язку

СБУ в тісній співпраці з Держспецзв’язку перетворилася на інструмент цензури, що нагадує російський Роскомнадзор, який блокує сайти, які критикують владу чи викривають корупцію. Держспецзв’язку, створена для боротьби з російською пропагандою, нелегальними казино та порнографією, тепер стала рупором придушення свободи слова в Україні. У 2024–2025 роках відомство масово почало блокувати – увага! – західні видання та українські антикорупційні сайти без пояснень чи судових рішень. Наприклад, у 2025 році було заблоковано польське видання, яке підтримувало нового президента Польщі Навроцького, що взагалі може викликати дипломатичний скандал.

Ці блокування є прямим залякуванням ЗМІ. Незалежні медіа тепер змушені тричі подумати, перш ніж публікувати розслідування про корупцію в СБУ, адже їхні сайти можуть бути заблоковані за лічені години.

Корупційний скандал у Держспецзв’язку: деталі та імена

Держспецзв’язку, яке співпрацює з СБУ в блокуванні сайтів, саме загрузло в корупційних схемах.

У 2023–2024 роках журналісти виявили, що відомство закуповувало програмне забезпечення за завищеними цінами на суму 285 млн грн у 2021–2022 роках. Ключові фігури:

Юрій Щиголь, голова Держспецзв’язку, був звинувачений у лобіюванні контрактів для наближених компаній. Його родина придбала нерухомість і авто, які не відповідають офіційним доходам.
Володимир Трофименко, заступник Щиголя, підписував угоду на закупівлю, яка не використовувалася, але коштувала десятки мільйонів.

Цікаво, що судові документи справи корупціонерів з Держспецзв’язку, ймовірно, не без втручання з СБУ, були приховані у відкритому реєстрі.

Це, напевно, щоб українське суспільство не змогло дізнатися про корупцію в Держспецзв’язку в Україні. А в обмін на це – лояльність та придушення свободи слова та антикорупційних видань.

Переслідування журналістів: корупційне лобі в СБУ проти свободи слова

СБУ систематично переслідує журналістів, які викривають її корупцію. Ось ключові випадки:

Євгеній Шульгат («Слідство.Інфо»)

Після розслідування про квартиру Вітюка за 25,5 млн грн Шульгату вручили повістку в ТРЦ на Оболоні за вказівкою Олексія Біленка, співробітника СБУ. Відео з камер підтвердило, що це був цілеспрямований тиск.

"Репортери без кордонів" засудили переслідування журналіста і закликали до розслідування. Жанна Кавельє, керівниця відділу RSF у Східній Європі та Центральній Азії, заявила:

«Ця справа є серйозною спробою залякування, спрямованою на те, щоб відмовити журналістів від публікації розслідувань через загрозу мобілізації. Українські розслідувальні ЗМІ відіграють важливу роль у країні як у справі воєнних злочинів, так і в боротьбі з корупцією. Хоча початок розслідування українською судовою системою є першим кроком, RSF закликає до його проведення незалежно, ретельно та прозоро, щоб виявити винних та гарантувати, що подібні загрози не повторяться».

Але завершилося нічим, «зам’яли», нікого не покарали.

Bihus.Info (2023–2024)

У цьому контексті варто згадати конфлікт між проєктом журналістських розслідувань Bihus.Info та Службою безпеки України, який розгорівся на початку 2024 року після публікації на маловідомому ресурсі «Народна правда» відео, де нібито окремі співробітники Bihus.Info вживають наркотики. Журналісти Bihus.Info провели власне розслідування і 5 лютого 2024 року оприлюднили матеріал «Ми їх знайшли. Спецоперація СБУ проти журналістів: обличчя, імена, наслідки», в якому стверджували, що за ними незаконно стежили співробітники Департаменту захисту національної державності СБУ. Вони виявили, що близько 30 осіб, зокрема оперативник Ігор Кравченко, встановлювали приховані камери в номерах та сауні комплексу. Це викликало значний резонанс, адже стеження за журналістами без судового рішення є незаконним.

СБУ відреагувала, заявивши, що операція стосувалася боротьби з наркозлочинністю, а одна з операторок Bihus.Info нібито була причетна до поширення наркотиків, хоча конкретних доказів чи судових рішень не оприлюднили. Після розголосу Президент Володимир Зеленський назвав тиск на журналістів неприпустимим, а керівника Департаменту захисту національної державності Романа Семенченка звільнили 31 січня 2024 року. Верховна Рада викликала голову СБУ Василя Малюка для звіту, а Офіс генпрокурора та Державне бюро розслідувань відкрили кримінальні провадження за статтями про незаконне стеження та порушення приватності. Розслідування Bihus.Info отримало нагороду на Національному конкурсі журналістських розслідувань, але журналісти наголосили на необхідності притягнення до відповідальності не лише виконавців, а й замовників операції.

Тоді «Бігус» зміг себе захистити через втручання президента і міжнародних організацій, але тенденція боротьби зі свободою слова була виявлена.

Юрій Ніколов («Наші гроші»)

У січні 2024 року невідомі вибивали двері квартири Ніколова, називаючи його «зрадником» після розслідувань корупції в Міноборони. У СБУ заявили, що вона не причетна, проте у відкритих джерелах повідомляється, що саме СБУ стоїть за залякуванням Ніколова.

А тепер СБУ почала блокувати антикорупційні сайти, і є ризик, що слідом за "АНТИКОРом" можуть бути обмежені інші ресурси, які публікують журналістські розслідування про корупцію та зловживання владою, зокрема в СБУ.

Але чи буде реакції на це на Заході? Чи захистять в Україні свободу слова?

Навіщо Держспецзв’язку бореться із західними та антикорупційними ЗМІ?

І дійсно, постраждав не лише "АНТИКОР": СБУ почала душити свободу слова, навіть посягаючи на провідну західну пресу. За останні пів року Держспецзв’язку блокує зазвичай не онлайн-казино чи російські сайти, а саме видання західних партнерів.

Аналіз цих обмежень викликає здивування: часто такі сайти хоча і мають власну аудиторію в ЄС, але є маловідомими в Україні, не містять кримінального чи пропагандистського контенту, засуджують російську агресію та загалом відповідають стандартам журналістики. Критика, наприклад, щодо НАТО, у цих виданнях стосується західних посадовців, а не безпосередньо України, а цитування російських політиків чи блогерів (як-от слова Путіна про операцію «Павутина») є журналістським прийомом, а не пропагандою. Українські медіа також цитують Пєскова чи інших російських діячів, але це не вважається підтримкою їхньої позиції.

Так, разом з "АНТИКОРом" одним розпорядженням були заблоковані такі західноєвропейські ресурси, як weltnetz.tv і zeitpunkt.ch. Якби були офіційні роз’яснення, чому ці медіа вирішили обмежити, питання не виникли б. Проте поверховий огляд указаних ЗМІ викликає здивування: що протиправного було знайдено?

Zeitpunkt.ch не заборонений в Швейцарії, де він зареєстрований як незалежний культурно-аналітичний журнал. Видання має альтернативні погляди, зокрема скептицизм щодо головних медіа, НАТО та західних політиків, але чи не є це свободою слова у власному сенсі, коли можна вільно висловлювати критику? Публікації спрямовані на критику війни взагалі як феномену та висловлюють пацифістські ідеї. А в статті від 22 травня 2025 року засуджується воєнна агресія Росії проти України.

Ще один сайт, який фігурує в одному списку з "АНТИКОРом", – це weltnetz.tv. Він повністю легально діє в Європі, назвати його відверто антиукраїнським було б перебільшенням на основі доступних даних, оскільки прямих доказів систематичної ворожої кампанії проти України чи її влади на сайті немає. Лише одна стаття за 2022 рік може сприйматися як проблемна в українському контексті, яка стосується чутливої теми вшанування історичних постатей, що асоціюються з нацистською Німеччиною.

Також заборонили польські ресурси, серед яких dorzeczy.pl і wpolityce.pl. Вони транслюють позицію партії «Право і Справедливість», до якої належав колишній президент Польщі Дуда, і яка підтримала нинішнього – Навроцького. Назвати ці сайти антиукраїнськими навряд чи можливо, хоча вони й можуть публікувати критичні матеріали, особливо щодо історичних питань (наприклад, Волинської трагедії).

Підтримка Росії цими сайтами не транслюється, оскільки PiS і Навроцький мають антиросійську позицію через геополітичні загрози.

Це лише деякі західні медіа, які були заблоковані Держспецзв’язку без будь-яких пояснень, але за пів року їх зафіксовано десятки, зокрема новинні сайти: болгарські, румунські, угорські, німецькі, польські.

Питання до Заходу: як поставляться наші партнери – Німеччина, Польща, Швейцарія, Румунія, Болгарія – до блокування їхніх ЗМІ в Україні? Чи вважатимуть вони це проявом демократії, коли польське видання, що підтримує Навроцького, потрапляє під бан без пояснень? Чи не підірве це довіру до України як партнера?

Окрім західних ЗМІ, які в цілому засуджують російську агресію, почали блокувати й антикорупційні сайти, а також ті, які містили критичні матеріали щодо певних посадовців, наприклад, "Укррудпром". Публікації на сайті засуджують російську агресію та підтримують Україну. Одна з них, наприклад, стосується того, що молодь «ДНР» мріє про втечу в Україну, оскільки не має жодних перспектив на окупованих територіях.

Так що, невже фіксується боротьба зі свободою слова, коли без суду і пояснень можуть обмежувати будь-які незручні ЗМІ, як західні, так і українські? І невже на цьому тлі вирішено блокувати антикорупційні видання?

На Заході б’ють на сполох: свобода слова в Україні під загрозою

Тенденції обмеження свободи слова в Україні спостерігалися давно, про що неодноразово повідомляли міжнародні організації, українські журналісти та авторитетні західні видання, зокрема The New York Times.

Global Voices (globalvoices.org), міжнародний багатомовний портал, створений спільнотою письменників, перекладачів, блогерів і активістів з цифрових прав, застерігав ще в 2014 році, що в Україні можуть з’явитися обмеження свободи слова на законодавчому рівні, які нагадують кремлівський підхід до боротьби зі ЗМІ.

Портал «Права людини в Україні» у 2018 році також бив на сполох – свобода слова в Україні під загрозою через надання широких можливостей блокувати сайти без суду.

Організація «Репортери без кордонів» (Reporters Without Borders, RSF) неодноразово критикувала тенденції обмеження свободи преси, зокрема за позасудові блокування. Організація назвала їх «драконівськими» й «серйозним ударом по свободі інформації в Україні».

Freedom House, міжнародна неурядова організація, заснована в 1941 році в США, яка займається моніторингом стану демократії, свободи слова, прав людини та політичних свобод, у своїх звітах за 2019–2023 роки вказувала, що позасудові блокування сайтів в Україні, зокрема за розпорядженнями СБУ, створюють загрозу свободі преси та довірі до державних інституцій. Організація критикувала закон про медіа (2022) за надання Нацраді з питань телебачення і радіомовлення надмірних повноважень, які можуть використовуватися для позасудового блокування.

Авторитетне видання The New York Times також висловлювало занепокоєння щодо необґрунтованого блокування медіа в Україні.

Amnesty International, міжнародна організація із захисту прав людини, в своїх звітах, зокрема за 2021–2024 роки, висловлювала занепокоєння щодо обмежень свободи слова та преси в Україні, включно з позасудовими заходами.

Але замість того, щоб прислухатися до західних партнерів, Держспецзв’язку та СБУ об’єдналися для справжнього терору проти свободи слова, придушуючи незалежні ЗМІ за антикорупційні розслідування.

Чи законно блокувати сайти в Україні без суду і пояснень? Чи відповідає це європейським стандартам?

Загалом, критика з боку західних правозахисних організації та журналістів позасудового блокування сайтів в Україні зосереджена на тому, що така практика суперечить статті 10 Європейської конвенції з прав людини, які гарантують свободу вираження поглядів і доступ до інформації. Розпорядження, як-от від Держспецзв’язку чи СБУ, часто не супроводжуються публічними обґрунтуваннями чи доказами, що ускладнює оскарження. Без судового нагляду такі дії можуть використовуватися для придушення критики влади чи незалежних медіа. Блокування за IP-адресами може зачіпати легітимні ресурси. Також позасудові механізми порівнювали з російськими практиками цензури, що викликає занепокоєння в умовах демократичного розвитку України.

Така практика викликає критику через невідповідність Конституції України та європейським стандартам. Стаття 34 Конституції гарантує свободу слова, допускаючи обмеження лише за законом і за пропорційною необхідністю, а стаття 15 забороняє цензуру. Блокування сайтів без судового рішення та без можливості оскарження порушує принципи верховенства права (стаття 8) і право на судовий захист (стаття 55). Європейська конвенція з прав людини (стаття 10) вимагає, щоб обмеження свободи вираження були чітко передбачені законом, пропорційними та підлягали судовому контролю, чого бракує в українській практиці.

Блокування Національного антикорупційного порталу "АНТИКОР" за заявою СБУ без судового рішення та пояснень ставить під сумнів принципи свободи слова в Україні. Невже СБУ перетворилася на корумповану машину, яка не лише грабує країну, а й придушує свободу слова, блокуючи ЗМІ та залякуючи журналістів? Шило, Вітюк, Лойф, Падалка, Калабашкін, Скрипкін (список можна продовжувати й продовжувати) – ці імена стали символами безкарності. Корупція в СБУ та Держспецзв’язку процвітає, а їхні дії проти медіа нагадують методи авторитарних режимів та Роскомнадзору. Міжнародна спільнота – CPJ, RSF, Amnesty International, Le Monde, POLITICO – б’є на сполох, але українська влада обмежується косметичними заходами. Якщо корумповане лобі в СБУ продовжить цей шлях, Україна ризикує втратити довіру партнерів, таких як Німеччина, Польща чи Швейцарія, які не терпітимуть цензуру своїх ЗМІ. Час припинити безкарність і повернути СБУ до її справжньої місії – захисту України, а не корупціонерів.

"АНТИКОР" залишається символом боротьби за правду, і його доля – це тест для демократичних цінностей України.

Автор: Олександр Мізін