Знаменний момент і ризик для світу: чим ризикує Трамп, атакуючи Іран, — CNN

Знаменний момент і ризик для світу: чим ризикує Трамп, атакуючи Іран, — CNN

Рішення президента США Дональда Трампа завдати удару по іранських ядерних об’єктах стало одним із найризикованіших кроків його президентства, що може мати глибокі наслідки як для Близького Сходу, так і для позицій США в світі.

Вночі 22 червня американські стелс-бомбардувальники B-2 застосували надпотужні бомби GBU-57 для руйнування бункерів проти об’єктів в Ірані, які, за словами Трампа, загрожували безпеці Ізраїлю. Водночас експерти застерігають: якщо удари не призвели до повного знищення іранської ядерної програми, наслідки цієї кампанії можуть бути катастрофічними.

Політик, який знову прийшов до влади, обіцяючи покласти край війнам, схоже, почав ще одну, йдеться в аналітичному матеріалі старшого політичного оглядача CNN Стівена Коллінсона.

"Американські авіаудари є безжальним і одностороннім проявом військової могутності США і президентської влади, а також вражаючим кульмінаційним моментом 45 років отруєних відносин США з Іраном після Ісламської революції 1979 року.

Але почати нові війни легко, а от закінчити їх набагато складніше. Особливо на Близькому Сході тактичні припущення американських президентів про те, що вони можуть стримати наслідки військових дій "шоку і трепету", часто виявляються трагічно наївними", — вказує автор.

Небезпечний прецедент

На тлі конфлікту, який може швидко перерости у повномасштабну війну, аналітики відзначають, що Трамп поставив на карту не тільки свою політичну спадщину, але й регіональну стабільність. Хоча президент переконаний у доцільності атаки, остаточні результати військової операції ще не відомі — зокрема, не ясно, чи були знищені всі запаси збагаченого урану, які Іран, ймовірно, міг приховувати.

Як зазначає Коллінсон, Трамп ухвалив рішення без згоди Конгресу, без залучення союзників і без достатньої підготовки суспільства до потенційних наслідків. Його звинувачують у тому, що він почав нову війну, незважаючи на свої попередні обіцянки припинити американські збройні кампанії на Близькому Сході.

Попередники Трампа відмовлялися від подібних ударів саме через відсутність гарантій того, що військові дії не призведуть до ескалації. Однак Трамп, який неодноразово виступав проти обмежень президентської влади, вдався до односторонніх дій, не обнародувавши жодних доказів того, що Іран був на порозі створення ядерної зброї.

Колишній американський дипломат і радник з питань Близького Сходу Бретт МакГерк в ефірі CNN говорив, що ніхто поки не може передбачити, до чого призведуть дії США. Він підкреслив, що будь-які припущення про розвиток подій — як позитивні, так і негативні - є лише спекуляцією.

Як може відповісти Іран

Найближчим часом основну увагу буде прикуто до того, чи готовий і здатний Іран відповісти на американські авіаудари, завдані по його ядерній програмі. Насамперед, йдеться про потенційні атаки по військовим базам США, їх персоналу або інтересам на Близькому Сході, а також у суміжних регіонах.

Хоча Дональд Трамп оголосив про "успішне знищення" іранської ядерної інфраструктури, залишається невідомим, чи всі об’єкти із збагаченим ураном дійсно були виявлені та знищені. Якщо Тегеран зміг приховати частину запасів, теоретично він все ще може використати їх для створення простого ядерного пристрою в майбутньому. Ця невизначеність і є причиною, чому попередні президенти США утримувалися від прямого військового втручання.

Зазначається, що йдеться не тільки про можливі наслідки для регіональної безпеки. Адміністрація Трампа підкреслює, що не вважає ці авіаудари порівнянними з вторгненням США до Іраку чи Афганістану, які призвели до десятиліть воєн. Водночас саме Іран тепер опинився в ролі сторони, яка повинна вирішити: обмежитися політичною реакцією чи ж відповісти силою, втягаючи Вашингтон у повномасштабну війну.

Найгостріша загроза полягає в тому, що навіть після декількох днів атак з боку Ізраїлю, незважаючи на можливу дестабілізацію всередині країни, Іран все ще зберігає потенціал для організації збройних нападів — як безпосередньо, так і через лояльні проксі-групи. Американські військові бази, персонал, а, можливо, і цивільні об’єкти в регіоні, можуть стати ціллю в разі ескалації.

При цьому духовний лідер Ірану, аятола Алі Хаменеї зазнав серйозного іміджевого удару. Право Тегерана на збагачення урану, яке він довгий час вважав фундаментом національного суверенітету та основою міжнародного статусу, було поставлено під сумнів. Тому припустити, що керівник, який уособлює революцію 1979 року, залишить авіаудари без відповіді — щонайменше наївно.

Зі свого боку Трамп попередив, що у разі спроби помсти Іран "відповість на свій страх і ризик".

Удари Ірану посилять побоювання щодо владних ігор Трампа всередині США

Операція проти Ірану лише посилила побоювання критиків Трампа, які бачать у його діях прагнення до концентрації влади поза межами конституційної системи. Президент оголосив про початок збройного конфлікту в момент, коли Іран не становив прямої військової загрози Сполученим Штатам.

Коллінсон пише, що серійна брехня з боку Трампа, підрив авторитету розвідувальних структур і пряма конфронтація з елементами системи стримувань і противаг у США викликають сумніви в щирості його мотивів навіть у частини електорату. Сумнівна правомірність ухваленого рішення і відсутність консультацій з Конгресом лише додають підозр.

Крім того, цей удар створює небезпечний міжнародний прецедент. Використовуючи приклад США, авторитарні режими в інших частинах світу можуть посилатися на дії Вашингтона як на легітимний приклад одностороннього застосування сили. Це може підірвати міжнародні норми, засновані на багатосторонньому підході і міжнародному праві.

У внутрішньополітичному вимірі Трамп також випробовує межі лояльності власного електорату. Один із ключових постулатів його політичної програми — "США більше не будуть воювати на Близькому Сході на основі сумнівної розвідувальної інформації" — тепер фактично зруйнований. Після авіаударів по Ірану в русі MAGA (Make America Great Again) намітилися тріщини. Однак сам Трамп неодноразово підкреслював, що не дозволить Тегерану створити ядерну зброю — і цей принцип, за його словами, залишається незламним.

Перемога Ізраїлю — і грунт для дій Трампа

Зате для прем’єр-міністра Ізраїлю Беньяміна Нетаньягу дії США є стратегічним проривом. Протягом десятиліть він вимагав від союзників військового знищення ядерної інфраструктури Ірану. Минулого тижня Ізраїль фактично розпочав власну війну проти Тегерану, усвідомлюючи, що самостійно не здатний знищити захищені підземні об’єкти. США, які мають бункеробійні бомби, взяли на себе вирішальну роль у цій операції.

"Нетаньягу правильно розрахував, що після того, як Ізраїль виведе з ладу іранську протиповітряну оборону, Трамп скористається шансом, щоб раз і назавжди знищити іранську ядерну програму", — підкреслив Коллінсон.

Демократична критика

Рішення президента США викликало миттєву хвилю обурення серед демократів. Якщо лідери республіканців - зокрема спікер Палати представників Майк Джонсон і лідер більшості Том Еммер — публічно підтримали авіаудари, то в таборі Демпартії реакція була кардинально протилежною.

Сенатор від Вірджинії Марк Ворнер, голова Комітету з питань розвідки, зазначив, що адміністрація діяла без належного інформування Конгресу, без чітко визначеної стратегії і без пояснень для суспільства.

"Цей удар відбувся без консультацій з Конгресом, без урахування висновків розвідки і без пояснення американському народу, що поставлено на карту", — підкреслив Ворнер.