Департамент захисту національної державності СБУ як кийок влади для неугодних

У квітні 2025 року український інтернет-ресурс «Антикор» був заблокований за розпорядженням Держспецзв’язку на підставі листа СБУ. Лист з обвинуваченнями в тому, що сайт «містить тези російської пропаганди» та тому загрожує національній безпеці, підписав особисто голова СБУ Василь Малюк.

На сайті, за версією СБУ, містилися посилання на «російську пропаганду». Однак ні прокуратура, ні суд не ухвалили подібного рішення, а саме видання не отримувало за весь час своєї діяльності жодного попередження від Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, яка і повинна займатися подібними питаннями. Сама ж СБУ, окрім пропагандистської риторики, не навела жодного підтвердження своїм обвинуваченням.

Попри це, блокування було оформлено розпорядженням Держспецзв’язку від 13 травня 2025 року ніби то «в інтересах оборони та безпеки» — без будь-якого судового процесу чи публічних слухань. Складається враження, що голова СБУ Малюк особисто дав команду знищити «Антикор», прискорено підготувавши формальний документ без належної перевірки.

Санкції та блокування зручний механізм влади для очищення небажаних

Блокування «Антикора» — це позасудове рішення, яке дуже зручне для влади, оскільки оскаржити розпорядження Держспецзв’язку практично неможливо, тому що рішення ухвалювалося на підставі листа СБУ, у якому міститься інформація «з обмеженим доступом».

Це підтверджується як відповіддю, яку Департамент захисту національної державності направив на адвокатський запит щодо причин блокування, так і правозахисною практикою останніх років. Адвокати без доступу до державної таємниці здійснювати захист постраждалих від дій СБУ не можуть.

Те ж саме стосується й санкцій, які щедрою рукою роздає РНБО під керівництвом Зеленського. Електорату Зеленського санкції, звісно, подобаються, особливо якщо вони супроводжуються потужною пропагандистською кампанією у бік небажаних, але проблема в тому, що санкції та блокування, які неможливо оскаржити в судах, є не чим іншим, як загорнутою в гарну обгортку позасудовою розправою в дусі НКВС та революційних матросів.

І рано чи пізно під цей прес можуть потрапити всі, хто не сподобається якомусь корумпованому чиновнику. Таким способом влада просто розправляється з небажаними, прикриваючи свої протиправні дії псевдопатріотичною риторикою.

Маніпулювання «державною таємницею» та мобілізація адвокатів

Як уже згадувалося, блокування та санкції практично неможливо оскаржити. На це є ціла низка причин. По-перше, як уже згадувалося, отримати відповідь на причини блокувань і санкцій практично неможливо. Все приховується під покровом «державної таємниці». Якщо невідома причина – що тоді оскаржувати?

Відповідь адвокату «Антикора», наведена вище, - не виняток, а правило. Практику тиску на адвокатів озвучив партнер Адвокатського об’єднання Barristers Олександр Шадрін під час конференції «Бізнес vs санкції», на якій були й представники Мін’юсту. За його словами, у справах, де фігурує СБУ, на певному етапі з’являється секретна довідка або довідка з грифом «для службового користування», і тут виникає проблема прозорості накладення санкцій або блокувань.

На думку Шадріна, принцип повинен полягати в тому, щоб суспільству було зрозуміло, за що на людину накладено санкції, які їхні причини та докази. Але, як правило, ця інформація міститься в документах для службового користування або під грифом державної таємниці. На практиці це часто означає, що адвокат не може належним чином підготувати скаргу або позов, оскільки для того, щоб ознайомитися з такою довідкою, необхідний доступ до державної таємниці.

Але для тих адвокатів, які мають доступ до державної таємниці або ж отримали його, і намагаються виконувати свій професійний обов’язок, є інший механізм – мобілізація. Одразу після вступу адвоката в санкційну справу його насильно мобілізують і відправляють на найважчий участок фронту. Що, по суті, є квитком в один кінець.

Те ж саме стосується й адвокатів, які ведуть захист громадян від неправомірних дій ТЦК та СП. В таких умовах багато адвокатів просто відмовляються вести справи, пов’язані з конфліктом між владою і громадянином країни з усіма наслідками для постраждалих. В тому, що «мобілізація» небажаних адвокатів – звичайна в нашій країні практика, легко переконатися, проглянувши хоча б стрічку новин.

Мобілізацією тиск на адвокатів не обмежується – СБУ і ДБР неодноразово затримували юристів, звинувачуючи їх у «допомозі ухилянтам». Навіть якщо юрист діяв у рамках закону (представляв клієнта в суді, мав право оскаржити мобілізацію), це нерідко стає підставою для кримінального переслідування. Чи багато адвокатів погодяться в таких умовах захищати клієнта, якщо всім зрозуміло, що за обвинуваченням стоїть Офіс президента або представники СБУ?

Чому це зручно для влади

Введення санкцій РНБО або блокувань на основі листів СБУ практично не підлягає судовому оскарженню, а практика їх призначення носить вкрай непрозорий характер. Це — додатковий важіль для тиску на бізнес і опозиційні структури.

Відсутність публічності та контролю: рішення ухвалюється на підставі закритих матеріалів, недоступних навіть адвокатам. Параліч захисту: адвокати без доступу до державної таємниці не можуть ефективно оскаржити блокування. Для особливо «недолугих» існує примусова мобілізація або кримінальні справи, які порушуються за дзвінком зацікавлених осіб.

Такий механізм — легкий інструмент для цензури та тиску, доступний СБУ і РНБО, які слухняно виконують команди з Офісу президента. Він вимагає мінімальних зусиль і зовсім не потребує якоїсь доказової бази – достатньо листа СБУ, яке є секретним і тому не підлягає розголошенню.

Департамент захисту національної державності СБУ як палиця для небажаних

Нижче — огляд підтверджених випадків незаконного тиску СБУ та її Департаменту захисту національної державності (ДЗНГ) на журналістів і розслідувачів. Додамо – малої частини. Оскільки і Департамент зокрема і СБУ загалом мають дуже погану славу в цьому плані.

Стеження за журналістами Bihus.info. Суть стеження за журналістами Bihus.info полягала в тому, що співробітники СБУ, а саме Департамент захисту нацдержавності, встановили приховані камери в готелі, де знаходилася команда редакції, включаючи приміщення для відпочинку і навіть сауну. Ця операція проводилася протягом кількох днів і включала стеження за приватним життям журналістів без санкції суду. Громадськість дізналася про це після публікації самими журналістами відповідних доказів.

СБУ пізніше звільнило голову ДЗНГ, Романа Семенченка, після публічного резонансу. Однак реакції системи виявилося недостатньо — Віталій Шабунін з Центру протидії корупції наголосив: «Звільнення — не покарання. Безкарне зло завжди стає сильнішим». Порушення кваліфікуються як «порушення свободи слова» журналістів, і «Репортери без кордонів» і парламент вимагали розслідування.

Євген Шульгат, журналіст-розслідувач проєкту «Слідство.Інфо», опублікував матеріал про корупцію в кібердепартаменті СБУ. Незабаром після цього він отримав повістку у військкомат, що розглядається як спроба тиску і залякування. Повістка була вручена без пояснень, у порушення процедур, що підтверджує підозру у зв’язку між його професійною діяльністю і діями ТЦК. Це стало частиною ширшої практики тиску на незалежних журналістів.

Юрій Ніколов, редактор «Наші гроші», після публікації розслідувань про корупцію в Міноборони зазнав тиску: у січні 2024 року невідомі вночі намагалися проникнути в його квартиру, погрожували та обклеїли двері листівками з образами. Майже відразу фотографії інциденту з’явилися у провладних Telegram-каналах. Поліція кваліфікувала дії як «хуліганство», ігноруючи професійну діяльність журналіста. Підозрювані були встановлені, але нікого не покарали. У СБУ заявили, що вона не причетна, однак у відкритих джерелах повідомляється, що саме СБУ стоїть за залякуванням Ніколова.

Редакція «Думської» у травні 2023 року зазнала тиску з боку СБУ і поліції: в офісі пройшов обшук, журналістів не пускали на робочі місця, техніку вилучили. Формально дії пояснювалися розслідуванням по справі про рейдерство, але журналісти вважають, що це стало відповіддю на їхні антикорупційні публікації. Головний редактор заявив про спробу залякування і втручання у професійну діяльність.

Антон Скиба, український журналіст і фотограф CNN, зазнав тиску з боку СБУ: його неодноразово викликали на «бесіди», наполягали на проходженні поліграфа, погрожували відмовою в акредитації. Тільки після втручання канадських дипломатів і громадського резонансу він отримав право продовжувати роботу. Скиба пов’язує це зі спробами обмежити доступ до чутливої інформації з фронту.

Хто наступний?

Блокування «Антикора» — яскравий приклад позасудової розправи. Санкційна машина РНБО функціонує за схожими принципами: без гласності, без судів, з повною концентрацією влади в виконавчій інстанції.

Юридична система й адвокатура не захищені. Механізми мобілізації юристів і закритих розглядів створюють атмосферу тотального страху. Сьогодні об’єктом тиску може стати будь-хто — завтра дійде до кожного, хто небажаний владі. З урахуванням того факту, що судова вертикаль повністю підконтрольна Офісу президента, так само як і силові структури, ситуація в країні склалася по-справжньому загрозлива.

Усі санкції, блокування сайтів, мобілізація адвокатів здійснюються не «в інтересах оборони», а на користь зміцнення вертикалі влади Зеленського. Система слабо захищена від зловживань, але здатна карати всіх, хто ризикує стати небажаним. Без справжнього правового імунітету ця практика приречена перерости в диктатуру.

Звісно, адептам Володимира Зеленського і тієї корупційної диктатури, яку він вибудовує в умовах воєнного стану і повної безконтрольності влади, пояснювати щось про те, що це шлях до національної катастрофи, безглуздо. Але будь-яка розумна людина повинна розуміти, що диктатура рано чи пізно зачепить усіх.