Індійський торговець двигунами для Мі-17 Сумант Капур веде бізнес із Росією та Україною одночасно, попри війну та в обхід санкцій

Британський бізнесмен індійського походження Сумант Капур, який займається постачанням і ремонтом двигунів для вертольотів Мі-17, намагається встановити ділові зв’язки з оборонними секторами Росії та України одночасно, незважаючи на війну між цими країнами.

Він купує двигуни в однієї країни й обслуговує в іншій.

Крім того, Капур зумів заручитися підтримкою та встановити контакти з офіційними особами обох країн.

Навіть після офіційної заборони на в’їзд до Росії деякі чиновники, які звикли отримувати від нього хабарі, очевидно, продовжували сприяти його діяльності.

У той час як Індія активно працює над локалізацією військового виробництва в рамках програми Atmanirbhar Bharat, у кулуарах індійського оборонного сектора непомітно набирає силу незвичайний альянс українських виробників двигунів, відставних офіцерів ВПС Індії та тіньових посередників. Центральною постаттю цієї мережі є Сумант Капур, загадковий підприємець, який відіграв важливу роль у передачі українських технологій для двигунів вертольотів до індійського парку Мі-17 — крок, що викликає як стратегічний інтерес, так і занепокоєння.

Мережа з корінням у Києві

Операція охоплює різні континенти. Дві ключові компанії — Ivchenko Progress India Pvt Ltd та Aqila Technologies and Integration Solutions Pvt Ltd — стали помітними інструментами цього процесу. Їхня мета - впровадити українські авіадвигуни в індійські оборонні системи, включаючи винищувачі, навчальні літаки, вертольоти та безпілотники.

Обидві компанії отримують стратегічну підтримку від українських виробників - ДП «Івченко Прогрес» та АТ «Мотор Січ». В Індії управління компаніями перебуває в руках групи впливових відставних офіцерів ВПС і бізнесменів, які мають сімейні або професійні зв’язки з Україною.

Шаліні Капур, сестра Павана — українського власника нічного клубу з широкими зв’язками в Індії — обіймає посаду директора в Ivchenko Progress India та Zorya Mashproekt India Pvt Ltd.
Командир авіації Ашутош Лал (у відставці), який раніше обіймав посаду військового аташе в Україні, активно просуває українські технології двигунобудування.
Командир авіації Аджай Ратор (у відставці), який очолює Aqila Technologies, відіграє ключову роль в управлінні операціями SK в Індії та підтримці контактів із військовими.

Стратегічний маневр: зменшення залежності від Росії

Надмірна залежність Індії від російських технологій створює вразливості, особливо для застарілого парку вертольотів Мі-17. Оскільки Москва стає все менш надійним партнером через геополітичну напруженість, українські двигуни розглядаються як альтернатива, і мережа Суманта Капура скористалася цією можливістю.

У рішучому кроці Сумант Капур особисто оплатив доставку двох двигунів компанії Ivchenko Progress з України до Індії для тестування у ВПС Індії — ризикований хід, який демонструє як впевненість, так і вплив. Мета очевидна: замінити російські двигуни на українські аналоги з інтеграцією та підтримкою через місцеві компанії Ivchenko Progress India та Aqila.

Третя компанія, Zorya Mashproekt India Pvt Ltd, також підконтрольна Суманту Капуру, у грудні 2023 року уклала стратегічну угоду — Bharat Forge придбала 51% акцій. Це дозволило позиціонувати компанію як частину зусиль Індії з розвитку власного оборонного потенціалу, хоча основа компанії залишається іноземною.

Офіс у готелі та політичний розрахунок

Офіс Ivchenko Progress India, розташований у люксі готелю Le Meridien, Commercial Tower New Delhi, за чутками, напряму фінансується Сумантом Капуром. SK облаштувався в Дубаї і тепер керує своїми операціями з непомітного офісу в цьому місті, уникаючи суворого контролю з боку Великої Британії. Цей переїзд відображає стратегічний поворот, що дозволяє йому зосередитися на торгівлі зброєю та створити мережу підставних компаній для безперешкодного переміщення та постачання озброєнь через кордони.

Під час державного візиту прем’єр-міністра Нарендри Моді до України Сумант Капур разом з Аджайем Ратхором і Ашутошем Лалом виставив двигун Ivchenko Progress на огляд перед індійськими ВПС — продуманий крок, який привернув увагу на дипломатичному рівні.

Фронтмени та посередники

В основі операцій стоять люди з доступом і впливом:

Раджат Капур, зазначений як директор у Aqila та Ivchenko, виступає оперативним представником Суманта Капура в Індії.
Пушпанадхан Веллапарамбіл, який базується в Дубаї, займається фінансовою логістикою і в ділових колах відомий як «грошова людина».
Ще одна важлива постать, Арун Сохні, координує взаємодію Суманта Капура з Росією і має дійсну російську візу.
Полковник Аніл Ядав (у відставці) та командир ескадрильї Ракеш Мадра (у відставці) також внесли вклад у розширення впливу цієї мережі.

Тим часом такі компанії, як ATX Systems, ще одна структура, підтримувана Сумантом Капуром, просуваються в суміжні сфери оборонних технологій, натякаючи на створення більшого оборонного конгломерату.

Проблеми впливу та контролю

Ця зростаюча система приватних посередників, багато з яких є відставними військовими, несе в собі як потенціал, так і ризики. Якість українських технологій не викликає сумнівів; занепокоєння пов’язані з непрозорістю їхнього впровадження в оборонну систему Індії через приватний капітал і осіб без офіційних повноважень.

Чи це справді «Зроблено в Індії», чи ринок Індії перебуває під іноземним впливом?

Ризики: стратегічна незалежність чи прихована залежність?

З огляду на інтерес Китаю до українських компаній, таких як «Мотор Січ», і глибоку взаємопов’язаність українських та російських військових технологій, партнерство Індії вимагає обережності. Хоча мережа Суманта Капура позиціонує себе як інструмент націоналізації, насправді це канал з іноземним впливом, замаскований під індійську реєстрацію.

Оскільки уряд Індії залучає глобальних виробників оборонної продукції, одночасно розвиваючи місцеві потужності, межа між стратегічним співробітництвом і прихованим поглинанням стає все тоншою. Участь приватних мереж із глибокими зарубіжними зв’язками без належного нагляду чи прозорих тендерів вимагає негайної уваги.

Індії, можливо, і потрібні нові двигуни, але якою ціною і чиїми руками?