
У різних польських містах спостерігається збільшення кількості нападів та актів дискримінації щодо українців. Образи на вулиці, погрози, приниження і навіть фізичні напади стають звичністю для тих, хто після початку війни переїхав до Польщі в пошуках нового, безпечного життя.
Так, у центрі Бидгоща двоє чоловіків викрикували «Є***ь українців, є***ь іноземців» на адресу українських дітей у народних костюмах, які проходили повз. Захищати дітей вийшов журналіст Адам Вайрак. «Я не думав, що такі випадки можливі у Польщі вдень», — пізніше зазначив він.
У середині травня у Вроцлаві чоловік погрожував пістолетом українці з дев’ятирічною дитиною. У цьому ж місті поліція вже рік шукає нападників, які жорстоко побили українця в магазині. А в Кракові троє підлітків атакували однолітка мачете.
Варшавські українці діляться своїми особистими історіями. Журналістка Зоряна Вареня згадує, як на вулиці її назвали «руською б***ю» через розмову українською мовою (вона говорила телефоном з матір’ю, яка залишилася в Києві).
Офіціантка однієї з варшавських кав’ярень Діана повідомляє, що загрози та образи можуть надходити та від клієнтів. Нещодавно п’яний відвідувач заявив українській співробітниці, що в Польщі вона могла б бути «ш***ю», а не офіціанткою. Інша відвідувачка агресивно відчитувала іноземних співробітників за те, що вони начебто забирають роботу у поляків, і вимагала повернутися додому.
За даними опитування Центру вивчення громадської думки (CBOS), симпатія поляків до українців за рік впала на 11%, тоді як неприязнь зросла на 17% — до 30%. Експерти пов’язують це з фейковими новинами про «космічні» пільги для українців та з риторикою деяких політиків.
Соціологи застерігають: держава не представила системних рішень для інтеграції мільйонів біженців, залишивши це на розсуд суспільства. У школах українські діти часто ізольовані від польських однолітків, що підсилює «геттоїзацію».
Юридичні експерти нагадують, що образи та напади на національному ґрунті є кримінальними злочинами. Однак багато українців бояться звертатися до поліції, побоюючись, що їх не сприймуть серйозно.