Суд у Миколаєві відмовився засуджувати адвокатку, яка вивозила сина знайомої з ТЦК

Центральний районний суд міста Миколаєва відмовився затвердити угоду про визнання винуватості в справі щодо перешкоджання законній діяльності Збройних сил України.

Про це повідомляє «Судовий репортер» з посиланням на ухвалу від 18 серпня.

Влітку 2024 року до адвокатки звернулася її подруга і попросила допомоги, тому що її сина, якому ще не виповнилося 25 років, у Київській області затримали працівники ТЦК та СП і перевезли в Миколаїв.

Адвокатка приїхала у військову частину, представилася родичкою хлопця і зустрілася з ним під приводом передачі речей. Згодом вже мобілізований на військову службу хлопець сів у її автомобіль, і вона забрала його з собою.

У 2024 році задокументовано ще п’ять випадків, коли адвокатка надавала чоловікам послуги, пов’язані з їхнім призовом на військову службу. За версією обвинувачення, адвокатка давала клієнтам незаконні вказівки та поради, як ухилитися від мобілізації, симулюючи симптоми хвороби, а також під приводом догляду за членом сім’ї.

Крім того, в адвокатки є син 2002 року народження, який неодноразово намагався перетнути державний кордон України: 10.02.2025 в пункті пропуску «Грушів», 13.02.2025 в пункті пропуску «Краківець», 14.02.2025 в пункті пропуску «Устилуг» та 14.02.2025 в пункті пропуску «Ягодин».

Відповідно до рішень Державної прикордонної служби України, хлопець був тимчасово обмежений у праві виїзду з України через відсутність необхідних документів, що підтверджують підставу для виїзду за кордон або мету поїздки.

Мама-адвокатка дала 1500 доларів військовослужбовцю прикордонного загону за вплив на співробітників, щоб ті дозволили її сину виїхати за кордон.

У підготовчому судовому засіданні жінка розповіла, що її син одружений з дівчиною, яка у 16-річному віці перебувала на окупованій території, важко захворіла і потребувала лікування за кордоном.

Мама-адвокатка вважає, що син мав законні підстави виїхати, щоб доглядати дружину, що він, зрештою, і зробив. Але раніше йому кілька разів без пояснень відмовляли, а неофіційно говорили, ніби син уклав фіктивний шлюб задля виїзду за кордон. Коли син постійно отримував такі безпідставні відмови, вона почала шукати способи «виходу», і таким їй видалося надання неправомірної вигоди. Наразі вона щиро розкаюється.

Щодо інших епізодів обвинувачена пояснила, що як адвокатка давала клієнтам поради, виходячи з інформації, яку ті їй повідомляли.

У випадку з сином знайомої, то місце, де його утримували, не було схожим на розташування військової частини, а більше нагадувало якусь покинуту садибу. Від хлопця вона почула, що жодних документів про його причетність до військової служби не складалося. Військового квитка або іншого документа, що підтверджує призов на військову службу, у нього не було, тому вона просто забрала його звідти.

Обвинувачена сказала, що кається, адвокаткою більше працювати не хоче і діяла так ще й з огляду на те, що її цивільний чоловік загинув у лавах Збройних Сил України.

Вислухавши ці пояснення, суд відмовився затвердити угоду про визнання винуватості.

Суд вважає, що син обвинуваченої дійсно мав право виїзду за кордон, і це підтверджується хоча б тим, що далі він все-таки законно виїхав. Тому суд не вбачає умислу на організацію незаконного переправлення особи через державний кордон. А отримання прикордонником від обвинуваченої неправомірної вигоди, на думку суду, має стійкі ознаки провокації злочину.

Надання адвокатом консультацій клієнтам щодо певних дій у відносинах з органами військового командування не заборонено жодним законом. Навпаки, саме це адвокат і повинен робити під час надання правової допомоги. А наведення в обвинувальному акті змісту консультацій є, на думку суду, вочевидь, неприйнятним і грубим порушенням адвокатської таємниці.

Адвокатці висунули звинувачення в тому, що її клієнти неправомірно уникали військової служби. Суд побачив у цьому ототожнення адвоката з клієнтом і зазначив, що закон забороняє наділяти адвокатів і їхню діяльність ознаками, що притаманні діям їхніх клієнтів.