Цифровий «Перл-Харбор» та вихід на Nasdaq: як «Київстар» обійшов українське правосуддя

У грудні 2023 року понад 24 мільйони українців раптом зрозуміли, що живуть у дуже крихкому світі. Їхні телефони, що були цифровим продовженням їхніх рук та вікном у світ, раптом перетворилися на холодні, бездушні шматки пластику. Це був не просто збій.

Про це пише «Аргумент».

Це був цифровий «Перл-Харбор», найзухваліша кібератака на телеком-оператора у світовій історії, люб’язно надана, за даними СБУ, російською військовою розвідкою. Вся країна спостерігала за паралічем «Київстару», який, іронічно, продавав іншим послуги з кібербезпеки, а сам виявився беззахисним.

Але поки інженери героїчно відновлювали зв’язок, у тихих кабінетах розгорталася набагато цікавіша драма. Бо ця атака була лише симптомом. Симптомом глибокої, системної хвороби, ім’я якій — структура власності.

Щоб зрозуміти, що сталося далі, потрібно пограти в гру «знайди росіянина». Правила прості. «Київстар» належить глобальному холдингу VEON. Найбільший шматок пирога у VEON, а це понад 45%, належить інвестиційній компанії LetterOne. А хто ж заснував LetterOne? Старі знайомі, підсанкційні російські олігархи Михайло Фрідман та його партнери, які з 2022 року перебувають під санкціями ЄС, Великої Британії та США.

dqxikeidqxiqqdant

Після повномасштабного вторгнення вони, звісно, з усіх посад пішли, активи заморозили, а компанія VEON почала так старанно відмиватися від російського сліду, ніби використала геополітичний Vanish. Штаб-квартиру перенесли з Амстердама в Дубай, російський бізнес продали, а в наглядову раду «Київстару» запросили колишнього держсекретаря США Майка Помпео — мабуть, як найдорожчий у світі оберіг від пристріту.

Проте, як кажуть, можна вивезти компанію з орбіти олігархів, але вивести олігархів з ДНК компанії набагато складніше. В Україні це розуміли. СБУ намагалася арештувати частку Фрідмана, а Національна комісія з цінних паперів просто відмовилася погоджувати будь-які операції з акціями «Київстару», ввічливо натякаючи, що «токсичних» пасажирів на борт не беруть. Здавалося, компанія опинилася у глухому куті.

І ось тут менеджмент VEON зробив хід конем, гідний сценарію голлівудського фільму. Якщо тобі не дають вийти через двері, потрібно збудувати власний ліфт на дах світу. Якщо український регулятор не дозволяє тобі рухати акції, потрібно просто зробити так, щоб його дозвіл став непотрібним.

План був настільки ж зухвалим, наскільки і геніальним: обійти українське правосуддя, загорнувшись у прапор американського капіталізму. Замість того щоб продавати акції самого «Київстару», VEON створив нову компанію-прокладку, передав їй український актив, а потім об’єднав її з американською SPAC-компанією — це такий собі фінансовий інструмент, що дозволяє швидко вийти на біржу без зайвої бюрократії. І вуаля! «Київстар» з’являється на американській біржі Nasdaq під патріотичним тікером KYIV.

Це був не просто вихід на біржу. Це була втеча. Втеча під захист найпотужнішої юрисдикції світу. Тепер будь-яка спроба української влади знову арештувати акції буде розцінюватися не як боротьба з російським впливом, а як наїзд на американських інвесторів. А серед них, як виявилося, є пенсійні фонди, Goldman Sachs та інші поважні джентльмени, сваритися з якими не захоче жоден український уряд, що залежить від західної допомоги. По суті, «Київстар», найбільший зберігач даних про українців, отримав американський паспорт і вступив у програму захисту свідків. Свідків, які свідчать проти інтересів безпеки власної країни.

І поки вся ця юридична магія відбувалася, в Україні «Київстар» продовжував будувати свою цифрову імперію. Навіщо бути просто оператором, якщо можна знати про людину все? Компанія купує Helsi, отримуючи доступ до медичних даних 29 мільйонів українців. Потім купує Uklon, отримуючи дані про те, хто, куди і коли їздить. На горизонті маячили Tabletki.ua. Телеком-дані, медичні дані, геолокація — все в одних руках. У руках компанії, чия структура власності настільки не влаштовувала СБУ, що та намагалася її арештувати.

Це не просто бізнес-стратегія. Це створення найбільшого в країні «медового горщика» з даними, який так і вабить хакерів, що вже одного разу довели, що вміють знаходити в ньому дірки. А ми вже знаємо, чим це закінчується.

15 серпня 2025 року стало моментом істини. Акції KYIV з’явилися на Nasdaq. Вечірки, шампанське, гучні заяви. Але потім відкрилися торги, і ринок виніс свій холодний, прагматичний вердикт. Інвестори, схоже, теж вміють грати в гру «знайди ризик». Акції, що стартували з $12,44, закрилися на позначці $11,52, впавши на 7,4%.

Волл-стріт, на відміну від деяких українських чиновників, не можна зачарувати патріотичним тікером. Фінансисти побачили те, що було на поверхні. Актив, що на 100% знаходиться у воюючій країні. Компанію, яка нещодавно пережила нищівну кібератаку. І, головне, ту саму складну і непрозору структуру власності, яка нікуди не поділася. Просто тепер вона загорнута в блискучу обгортку Nasdaq.

Що ж ми маємо в сухому залишку? «Київстар» блискуче виконав тактичне завдання. Він отримав імунітет від дій української влади. Але стратегічно проблема лише поглибилася. Зв’язок з російськими олігархами нікуди не зник, він просто став недоторканним. Концентрація даних в руках компанії з такими ризиками продовжується, але тепер вона підживлюється американськими інвестиціями.

Історія «Київстару» — це притча про те, як у сучасному світі глобальні корпорації можуть бути спритнішими за національні держави. Вони можуть міняти юрисдикції, як рукавички, і використовувати прапори одних країн, щоб захиститися від інших. А українцям залишається лише сподіватися, що наступного разу, коли система впаде, це буде просто технічний збій. Хоча, як показує ця історія, у великій грі за дані та вплив випадковостей не буває. Є лише стратегії, ризики та ціна, яку врешті-решт платить хтось інший.

Автор: Арсен Стороженко