Чому на ринку «Сьомий кілометр», який досі належить оточенню Януковича, безкарно б’ють військових

30 жовтня 2025 року біля одеського ринку «Сьомий кілометр» стався інцидент, який знову поставив очевидні питання, на які ніхто не дає відповіді – під час рейду працівників ТЦК натовп оточив військових, перекинув мікроавтобус, кількох бійців побили.

Відео швидко розійшлося мережею, супроводжене вигуками «ганьба» й закликами «виганяйте військкомів». Поліція відкрила справу, але вже за кілька днів інформаційна хвиля зійшла нанівець. Ні організаторів, ні замовників не встановили. Як і в попередні рази – напади на військових на ринку «Сьомий кілометр» стали регулярним явищем.

Офіційні джерела назвали це «емоційною реакцією людей», однак ті, хто роками досліджує історію «Сьомого кілометра», побачили у події знайомий сценарій — організовану провокацію. Надто вже добре злагоджено діяли нападники, надто швидко прибрали відео, що могло засвітити обличчя «координаторів». І надто потужні фінансові інтереси стоять за ринком, який десятиліттями контролювали люди з оточення Януковича.

Іванющенко, Аврамов, Галантерник — тіньова трійця і закриті кримінальні справи

«Сьомий кілометр» — це не просто базар. Це фінансовий монстр із щоденним оборотом у мільйони доларів. Структура власників ринку дуже заплутана, офіційні номінали регулярно змінюються, однак журналістські розслідування впевнено вказують на зовсім інших бенефіціарів — Юрія Іванющенка (Юру Єнакіївського), Івана Аврамова та Володимира Галантерника.

Після Революції Гідності Іванющенка звинуватили у розкраданні державних коштів і заволодінні частками у великих підприємствах, включно з ТОВ «Промринок» — тодішнім власником «Сьомого кілометра». У 2014–2016 роках журналісти оприлюднили документи, які свідчили: ринок перерахував 23,5 мільйона гривень на рахунки в «ЛНР» через так звану Луганську вуглезбагачувальну компанію. Фінансові документи підписав тодішній директор ринку Василь Мозгальський — людина, яка й сьогодні залишається у структурі підприємства.

Тоді, після публікації на сайті «Цензор.Нет», власники ринку подали до суду — і Дарницький райсуд Києва визнав інформацію «недостовірною». Та суд не спростував слів одного зі співвласників ринку, Дениса Волошина, який прямо заявив: гроші в «ЛНР» перераховувалися, і робив це саме Іванющенко через своїх людей. Цей факт ніхто офіційно не заперечив. Навпаки — після скандалу компанію «Промринок» почали реорганізовувати «шляхом приєднання» до нової юрособи — ТДВ «Сьомий кілометр», аби «змити» старі фінансові сліди.

Втім, через деякий час «реорганізацію» припинили – в ній відпала потреба, оскільки стало ясно, що ніхто нічого розслідувати не буде. Проте в розслідуваннях СБУ тоді фігурувало ім’я офшору Parroks Corporation Limited, як такого, що належав синові Іванющенка — Арсену. Саме на цей офшор було переоформлено 25 % ринку. Решта належала Борису Мельничуку (ще 25 %) — теж фігуранту публікацій про фінансування бойовиків.

Серед власників фігурує ще одне ім’я – Іван Аврамов, бізнес-партнер Іванющенка. Він у 2016 році отримав підозру від ГПУ у справі щодо незаконного заволодіння частками у «Промринку». Його прізвище з’являється майже в кожному матеріалі про тіньові активи колишніх «регіоналів».

Хоча до відповідальності за фінансування терористів його не притягнули, слідчі джерела описують Аврамова як «тіньового менеджера» мережі активів Януковича — саме він відповідав за збереження і перерозподіл власності після втечі колишнього президента.

Генеральна прокуратура у 2016 році повідомила про підозру Юрію Іванющенку та Івану Аврамову за ч. 5 ст. 191 ККУ — заволодіння частками в статутному капіталі ТОВ «Промринок» і завдання збитків колишнім власникам. Втім, у травні 2019 року прокуратура Одеської області закрила провадження без публічного пояснення мотивів.

У 2021 році, після низки корпоративних маніпуляцій, власником половини «Сьомого кілометра» оголосив себе Володимир Галантерник — одеський девелопер і неформальний партнер мера Труханова.

Сьогодні Галантерник — фігурант кримінальної справи НАБУ та САП: його підозрюють у розкраданні майна громади Одеси на 689 млн грн і відмиванні доходів. Саме Галантерник, за даними журналістів, контролює більшість фінансових потоків ринку — і не приховує, що «має партнерів», імена яких не називає.

У 2021 році ВАКС дозволив спеціальне досудове розслідування щодо Галантерника — його підозрюють у розкраданні майна одеської громади на 689 млн грн, легалізації доходів та участі у злочинній організації разом із мером Геннадієм Трухановим (справа № 52021000000000141). Втім, справа до суду так і не дійшла, що прогнозували реалісти ще в момент оголошення про її відкриття.

Наразі офіційними бенефіціарами «Сьомого кілометра» значаться Крістіна Мікаїліду (Кіпр) та Віллем Шалк Ван Геерден (ПАР) — очевидні номінали, за якими ховаються ті самі старі власники.

Зверніть увагу, що директор не змінився – керує ринком все той же Мозгальський, який підписував документи про перерахування 23,5 мільйона гривень на рахунки в «ЛНР».

Гроші йдуть в Росію

Журналісти неодноразово доводили: фінансові потоки ринку мають виразний «східний» вектор. Після 2014 року частина компаній-орендарів продовжувала сплачувати «податки» бойовикам у Луганську й Донецьку, що зафіксовано у фінансових документах, «злитих» із так і не закінчених розслідувань прокуратури.

Попри це, жодної реальної конфіскації активів не відбулося. У 2019-му прокуратура Одеської області закрила справу проти Іванющенка — без пояснень. Тим часом як писав Sud.ua, один із колишніх співвласників ринку, Борис Мельничук, був знайдений мертвим у вересні 2023 року. Його смерть стала черговим нагадуванням: ринок — не просто торгівельна площа, а нервовий вузол старих кримінальних зв’язків. Мельничук був фігурантом журналістських матеріалів про фінансування бойовиків і перехід часток ринку під контроль Іванющенка.

За кілька місяців до цього в Одесі з’явилися чутки про спроби перерозподілу власності. Джерела у правоохоронних органах неофіційно говорили: після смерті Мельничука частку намагалися переоформити на компанії, пов’язані з російськими капіталами. Це лише зміцнило версію, що «Сьомий кілометр» — один із каналів готівкових потоків, які можуть слугувати сірим фінансуванням російських структур.

Чому держава мовчить?

Виникає очевидне питання: якщо держава змогла зачистити російську агентуру в Лаврі, чому не торкається ринку, який роками фігурує у справах про фінансування тероризму?
Відповідь проста — гроші. «Сьомий кілометр» годує занадто багато людей. Він — один із найбільших джерел тіньової готівки в країні. Після 2014-го ці потоки ніхто не перекрив, лише замаскували. І сьогодні прибутки ринку все ще йдуть туди, де колись формувався політичний і кримінальний кістяк епохи Януковича — у Москву, Ростов, на Кіпр і в Дубай.

Експерти з фінансової розвідки припускають, що через мережу офшорів ринок може бути частиною гібридної економічної операції Росії — використання старих українських активів для наповнення «чорних» фондів. Той факт, що в структурі власності лишаються сліди осіб, пов’язаних із російським криміналом і спецслужбами, лише посилює ці підозри.

Побиття військових — симптом, не інцидент

Якщо подивитися на історію «Сьомого кілометра» ширше, стає зрозуміло: напад на військових — це не спалах емоцій, а сигнал від старої системи. Вона досі жива, досі має ресурси й може диктувати правила навіть під час війни. Коли громадський гнів і страх перед мобілізацією накладаються на фінансові інтереси колишніх «регіоналів» та їхніх московських кураторів, наслідком стають організовані провокації. І ринок стає зручною сценою для таких постановок.

А суспільство, яке бачить те, що часто витворяють з мовчазного дозволу вищої влади не зовсім адекватні представники ТЦК, те, як саме відбувається мобілізація і як та кого саме мобілізують до армії, не просто толерує спротив мобілізаційній політиці, а все частіше вітає такі дії. Чим, безумовно, користуються проросійські сили в Україні.

В ситуації з побиттям військових на ринку «Сьомий кілометр», якщо відкинути емоційну частину, то в сухому підсумку ми маємо відвертий напад на військовослужбовців ЗСУ, який вчинили громадяни України. Під яким би «благородним» соусом це не подавалося у ЗМІ.

Результат цих дій дуже розчарує учасників нападу – як завжди, на лаву підсудних сядуть ті, хто бив солдатів та трощив техніку, «повівшись» на підбурювання ляльководів. Але ті, хто це робив їхніми руками, залишаться безкарними. І продовжать і далі розпалювати громадянську війну в і так знесиленій країні.

Ринок, який треба повернути державі

Після того як факт фінансування власниками рикну проросійських сил став незаперечним, логічним кроком було б націоналізувати «Сьомий кілометр». Його історія — це ілюстрація, як старі клани зберегли свої імперії під прикриттям торгівлі.
Ринок, який свого часу переказував гроші бойовикам, сьогодні годує бізнесменів, підозрюваних у співпраці з російськими структурами. І поки держава відвертається, з цього ж ринку б’ють її військових.

Україна може виграти війну на фронті, але програє її всередині, якщо не закриє такі «чорні дірки» у власній економіці. Бо «Сьомий кілометр» — це не просто базар. Це — останній бастіон «руського міра» Одеси, який досі живе за законами мафії та годує своїх господарів — тих, хто давно втік, але нікуди не зник.