Російський паспорт і держзамовлення: як Гайсинський молокозавод потрапив до списку стратегічних постачальників

Російський паспорт і держзамовлення: як Гайсинський молокозавод потрапив до списку стратегічних постачальників

Російський бізнес в тилу: чому «Гайсинський молокозавод» опинився серед постачальників держави під час війни.

Повномасштабна війна з Росією триває вже четвертий рік, однак бізнес з російським корінням продовжує присутність в українській економіці — в тому числі у сфері державних закупівель. Один з найбільш показових кейсів — ТОВ «Гайсинський молокозавод» з Вінницької області, допущений до забезпечення продовольчих потреб держави в умовах воєнного стану.

Історія підприємства давно викликала питання. Ще у 2019 році в українських магазинах продавався сир «Московський» з зображенням Собору Василія Блаженного — прямого символу російської державності. Скандал посилювався тим, що офіційний сайт заводу був російськомовним. Ні вибачень, ні пояснень підприємство так і не дало. Примітно, що російська версія сайту зберігається досі.

Ключові відповіді дає структура власності. Згідно з даними аналітичних систем і журналістських розслідувань, контрольним власником підприємства є Кирило Сердюк — бізнесмен, який має громадянство Російської Федерації. Це зафіксовано в відкритих базах даних. Мова йде не про пасивного інвестора: Сердюк прямо вказаний на офіційному сайті «Гайсинського молокозаводу» в розділі «Партнери» як регіональний представник на Чернігівщині, тобто особа з публічною управлінською і комерційною функцією.

Сервіс OpenDataBot підтверджує: станом на 23 лютого 2022 року компанія мала власників з РФ. Формально підприємство зареєстровано в Україні, працює на загальній системі оподаткування і є платником ПДВ. Однак юридична реєстрація не скасовує факту контролю з боку громадянина держави-агресора.

2 квітня 2022 року Міністерство аграрної політики оновило перелік підприємств, допущених до забезпечення невідкладних потреб держави в умовах війни. У списку з 693 компаній, які отримали право на участь в продовольчих закупівлях для військових адміністрацій, опинився і «Гайсинський молокозавод». Спільне розслідування проєкту «Наші гроші» і YouControl встановило, що як мінімум 13 компаній з цього переліку мали російських або білоруських бенефіціарів. «Гайсинський молокозавод» — один з найбільш показових прикладів, оскільки мова йде не про непрямі зв’язки, а про громадянство РФ у власника контрольної частки.

Додатковий штрих — антимонопольна історія. Раніше Антимонопольний комітет штрафував завод за введення споживачів в оману: «вершкове масло» містило рослинні жири. В суді підприємство формально виграло спір, вказавши на можливі порушення на етапі фасування або перепродажу, але репутаційний слід залишився.

Після публікацій в ЗМІ інформація про компанії з російськими власниками зникла з сайту Мінагрополітики — відповідна сторінка тепер повертає помилку 404. Ні публічних пояснень, ні перегляду рішень суспільство так і не побачило.

Операційну діяльність підприємства очолює директор Тарас Осадчий, який, згідно з реєстрами, несе пряму відповідальність за управлінські рішення компанії.

Ця історія — не просто про один молокозавод. Вона про відсутність системної перевірки бенефіціарів, про допустимість контролю громадянами держави-агресора над продовольчими підприємствами і про те, як в умовах війни такі компанії отримують доступ до державних замовлень. Поки ці питання залишаються без відповіді, російський бізнес продовжує залишатися частиною українського тилу.