Схема Снісаренків: як протягом десятиліть паразитувати на банкрутстві держпідприємств

Це історія про те, як сім’я уродженців Росії в трьох поколіннях майже 20 років заробляє на банкрутстві колишніх радянських заводів. Разом із такими ж партнерами. У співпраці з громадянами Росії та номіналами з окупованої території. Фальсифікують документи, вводять в оману журналістів та тероризують суддів, які виносять рішення не на їхню користь. Самі час від часу стають фігурантами кримінальних справ.

Знайомтесь з нашими «героями» -- сім’я Снісаренків: мама Наталія Вікторівна Снісаренко, 06.04.1961 р.н. (ІПН 2237621509), тато Ілля Володимирович Снісаренко 02.01.1960 р.н. (ІПН 2191641895) та сини -- Снісаренко Семен Ілліч 28.10.1988 р.н. (ІПН 3244313250) і Снісаренко Даніїл Ілліч 13.06.1986 р.н. (ІПН 3157520859) – адвокати. Згідно з паспортними даними, всі члени сім’ї народилися в Росії.

Першою жертвою сімейства став збанкрутілий Державний київський дослідний завод (ДКДЗ) «Дніпро», розташований за адресою Сурікова, 3 (зараз Дениса Монастирського, 3), директором якого в 2005-2007 роках була Наталія Снісаренко. 09.12.2005 завод продав кілька приміщень адміністративного корпусу № 37 (літ. М), ТОВ «Інпут-Стар» (978,4 кв. коштували всього 980 тис грн). 19.11.2007 за наказом Мінпромполітики № 640 почалась ліквідація підприємства та подальший продаж його активів. Ліквідатором заводу, а згодом і фірми «Інпут-Стар», яка скупила за бесцінь приміщення, став арбітражний керуючий Сергій Ільницький.

різне dxzzyqzdhyextyhzzzyzzqzytzzzyzzdhyzzkant

У 2008 році «Інпут-Стар» виграє в Господарському суді Києва справу № 12/163 проти заводу (представник якого навмисно не з’явився) про визнання дійсним договору купівлі-продажу майна часів мами Снісаренко. Представником «Інпут-Стар» у суді виступає Наталія Сенчугова. Запам’ятайте це ім’я і всі інші теж. Ми ще зустрінемся з цими персонажами далі.

Також Мінпромполітики наказом №349 від 25.06.2007 створює ДП «ДНІПРО-БЕТА» – начебто для виробничої діяльності з виготовленню корпусних меблів, директором якого призначається Ілля Снісаренко (чоловік Наталії Снісаренко). Туди теж виводиться частина майна заводу «Дніпро».

У 2009 році 978 кв.м.заводської нерухомості в «Інпут-Стар» купує ТОВ «Тайм-Груп», засноване ТОВ «Хортем-Трейд», засновником якого теж була… Наталія Сенчугова. Але згодом власник двох останніх фірм змінився - ним став Семен Снісаренко.

У 2015 році в офісних приміщеннях на Сурікова, 3 з’явились нові «квартиранти» -- підрозділ детективів Національного антикорупційного бюро. Вони придивились до документів описаної вище оборудки й 25.05.2016 порушили кримінальне впровадження №52016000000000162 проти посадових осіб Кабміну, Мінпромполітики і заводу «Дніпро», які з метою отримання неправомірної вигоди, використовуючи підроблені протоколи держустанови «Агентство з питань банкрутства», відчужили на користь ТОВ «Інпут-Стар» державне майно площею 3724 кв.м., спричинивши тяжкі наслідки інтересам держави.

На фірмах Снісаренків проходять обшуки. Детективи НАБУ також звертають увагу на ліквідатора Ільницького та виявляють купу підставних фірм, що вкрали майно Мінпрому.

Поки триває слідство, майже 2 тис. м.кв. заводських площ опиняються у власності створеного в 2017 році ТОВ «Р.У. Система», де засновницею є бабуся адвокатів Снісаренків - Марія Василівна Квиткевич, громадянка Росії. Частину цих приміщень (756,4 кв.м. технічного поверху та 491,6 кв. м. мансардного поверху в корпусі №37) «Р.У. Система» здає в оренду сім’ї російських бізнесменів Аківісонів, яким належать одеські готелі «Аркадія», «Моцарт», «Центральний» та «Одеса».

У 2022 році проти Ліни Аківісон, яка проживає в Санкт-Петербурзі і публічно підтримує збройну агресію, порушуються кримінальні справи. По одній з них №12022000000000281 готелі передають в управління АРМА, а квадратні метри на Сурікова, 3 арештовують.

Справу щодо цих метрів за позовом «Р.У. Система» (представник - Даніїл Снісаренко) у Печерському суді розглядає скандально відомий своїми одіозними рішеннями суддя Сергій Вовк, який всупереч вимогам закону № 2116-IX «Про основні засади примусового вилучення в Україні об’єктів права власності Російської Федерації та її резидентів» від 3 березня 2022 року не передає майно, що належить громадянці РФ Квиткевич, до АРМА.

Це дає змогу братам Снісаренкам у 2025 році, після того як російська бабуся померла, а «Р.У. Система» разом з майном перейшла у спадок їхній матері, добитись зняття арешту із цих приміщень.

Влітку 2025 року Наталія Снісаренко стає власницею «Р.У. Система», а директором з 2018 року є Наталія Юрис -- ФОП за КВЕДом «діяльність фітнес-центрів», співробітниця ТОВ «Фітнес Клуб «Галактика», де засновник - Семен Снісаренко. Юрис – головна номіналка в інший великій афері -- привласнення майна Київського радіозаводу.

Взагалі історія банкрутства держпідприємства ВО «Київський радіозавод» (КРЗ) цього року святкує сумний ювілей: у 1996-му у Господарському суді міста Києва за заявою «Промінвестбанку» було порушено справу 15/81. Постановою від 01.10.1997 судом затверджена сума кредиторських вимог -- 10,5 млн грн. На лютий 2002 року було продано майна на 3,96 млн грн і списані борги перед податковою (4,2 млн грн) та Пенсійним фондом (2,4 млн грн).

Здавалось, що майже всі борги погашені. Але ні. У 2005 році замість кредитора «Промінвестбанку» з боргом менше як 1 млн грн з’являється ПП «Лівобережна юридична група» (ПП «Л.Ю.Г.») із сумою боргу в понад 3 млн грн (ухвала Господарського суду Києва від 27.12.2005).

Це -- банальна фальсифікація. Насправді у ПП «Л.Ю.Г.» було всього 126 тисяч гривень заборгованості, що відповідає 126 голосам при голосуванні на засіданнях комітету кредиторів, а решта заборгованості – пеня і штрафи. Але попри норму закону, що право голосу має лише сума вимог, заявлених при порушенні справи про банкрутство, наш гравець приписує собі додаткові голоси за рахунок штрафних санкцій і отримує 3099 голосів, що й відображено у всіх наступних протоколах комітету кредиторів. Крім «Л.Ю.Г.», членами комітету кредиторів є ПП «Ексито» та ПАТ «Київенерго».

Якби не ця махінація, найбільшим кредитором ВО КРЗ було б ПАТ «Київенерго». До речі, як встановлено під час розслідування кримінальної справи №42016101040000209, підпис представника «Київенерго» на протоколі засідання комітету кредиторів від 27.06.2012 щодо продажу заводського майна також було підроблено. Це одна з багатьох кримінальних справ у цій історії.

Ліквідатори ВО КРЗ весь час змінювались, і у 2009 році з’являється вже знайомий нам пан Ільницький. Відпрацювавши з мамою Снісаренко на ДКДЗ «Дніпро», він дає «путівку в життя», а саме довіреність №1126 від 26.05.2010 на представлення інтересів ВО КРЗ, Даніїлу Снісаренку.

Далі за обкатаною на «Дніпрі» схемою починається привласнення майна збанкрутілого заводу. Комітет кредиторів голосує, ліквідатор Ільницький продає. Згодом його звільняють і 23.11.2015 арбітражним керуючим стає Олег Агафонов.

У 2016 році Агафонов проводить кілька аукціонів, на яких з численними порушеннями продає структурам Снісаренків десятки тисяч квадратних метрів заводських площ та об’єкти соціальної сфери – спортивний комплекс «Схід», стадіон зі стрілецьким тиром, Будинок культури і багато чого іншого.

Покупцями стають ТОВ «Київенергоком», ТОВ «Олет груп» (Снісаренки), ТОВ «Стінком» (Юрис), ТОВ «Саратекс» (Сенчугова). Цікаво, що ТОВ «Саратекс» деякий час мало одного й того самого директора з ПП «Л.Ю.Г» - такого собі Михайла Мітіна. Снісаренки викуповують майно ВО КРЗ за заниженою вартістю, а гроші від продажу виводять на свої ж структури під виглядом погашення кредиторської заборгованості.

Досить швидко аукціонами зацікавилась київська прокуратура. Як випливає з тексту офіційного повідомлення, «упродовж 2016 року арбітражний керуючий, якого призначили ліквідатором «ВО «Київський радіозавод», здійснив незаконний продаж 14 об’єктів нерухомого майна (нежитлових будівель та приміщень), за ціною, заниженою у 5 і більше разів». Проти Агафонова порушується кримінальна справа за №42016101040000209 від 18.11.2016 року, а його адвокатом стає один з братів Снісаренків.

Тоді ж, у 2016-му, з’являється ТОВ «Вардингс», де засновником та керівником призначається вітчим Наталії Юрис Ігор Петрович Бездольний (23.04.1963 року народження, паспорт ЕМ830572, місце проживання: м. Луганськ, вулиця Заводська, 25).

В інтерв’ю журналістам у грудні 2025 року Даніїл Снісаренко розповідав, що познайомився з Бездольним у 2016 році, а коли спілкувався в останній раз, точно не пам’ятає – десь у 2021 році. Він також стверджував, що начебто Бездольний якимось чином опинився в 2022 році у звільненому Куп’янську, і називає його «дуже багатою людиною, яка має у власності 15 тис кв метрів нерухомості» на радіозаводі. Всі ці твердження – брехня.

Згідно з відповіддю Держприкордонслужби (№19/57847-25-Вих від 16.07.2025 на виконання ухвал Господарського суду міста Києва від 16.06.2025), з 08.11.2017 по 28.03.2024 Бездольний державний кордон та лінію розмежування з окупованою територією не перетинав.

За весь час начебто володіння ТОВ «Вардингс» він приїздив в Україну двічі: 02.10.2016 о 03 год 30 хв через пункт перетину "Гоптівка" автобусом SETRA, назад 23.10.2016 о 23 год 26 хв знову через Гоптівку теж автобусом SETRA. І вдруге тим самим маршрутом і на тому ж автобусі SETRA 08.11.201 о 22 год 01 хв -- в Україну і 12.11.2016 о 22 год 51 хв назад до Луганська.

Та й у 2022 році Бездольний ніяк не міг бути в Куп’янську, бо 29.11.2022 «вступив в ряди незаконних військових формувань, точніше - до так званого «Управління державної служби охорони МВД ЛНР», а 30.08.2023 перейшов на службу до філіалу федерального державного унітарного підприємства «ОХРАНА» Федеральної служби військ Національної гвардії РФ по Ростовській області, отримавши рос. громадянство. Все це є в судовому рішенні про обшук в Юрис.

Насправді Бездольний був потрібен Снісаренкам лише для одного – щоб ліквідатор Агафонов 17 жовтня та 10 листопада 2016 року уклав з ТОВ «Вардингс» в його особі 8 договорів купівлі-продажу майна радіозаводу, посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ларисою Чорноног.

І серед них – три договори №810; №811; №812, предметом яких є електромережі та підстанції, що забезпечують електроенергією численні виробництва, розташовані на території радіозаводу. До 01.04.1998 вони були на балансі ДП «ВО «КРЗ», потім, згідно з наказом Міністерства машинобудування від 17.10.1996 №206Д «Про утворення ДП ЕЗ «Енергетик», були передані цьому ДП, що в результаті корпоратизації та приватизації перетворилось на ПрАТ «Енергетичний завод «Енергетик».

Кілька років тому ЗМІ вже писали про цю історію в статті «Рейдери зібралися відрізати від енергомереж сотню київських підприємств».

Цитата: "У 2016 році свої права на енергетичне обладнання оголосило ТОВ «Вардингс». Це товариство надало документи про начебто проведення аукціону з продажу енергетичного обладнання. Аукціон нібито провів арбітражний керуючий Київського радіозаводу, який перебував на стадії банкрутства (мається на увазі Агафонов, - автор). Було складено документи по продаж майна, яке вже двадцять років як належало «Енергетику». «Вардингс» проводить нову реєстрацію чужого майна через «чорного нотаріуса» (це Чорноног, - автор) і намагається захопити обладнання".

Втім, в цій історії одним «чорним нотаріусом» не обійшлось. Є ще приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іващенко Наталія Володимирівна, до якої Снісаренко періодично возив підписувати документи номінальних власників та директорів підконтрольних фірм.

Саме вона 19.03.2024 посвідчила акт приймання-передачі 100% частки в статутному капіталі ТОВ «Вардингс» від Бездольного до Юрис. 23.03.2024 Іващенко реєструє створення ТОВ «Енергетик» (клон реального ПрАТ «Енергетик» за тією ж адресою та з аналогічним КВЕД, власниця і директорка - Юрис), куди 27.03.2024 передається майно від «Вардингса», навколо якого вже кілька років триває судова суперечка. А щоб не підписувати акт прийому-передачі майна між Юрис (ТОВ «Вардингс») та Юрис (ТОВ «Енергетик»), акт прийому передачі від імені «Вардингса» підписує … Снісаренко.

Оскільки Бездольний у Луганську, Іващенко всупереч закону засвідчує документи без його присутності. Все це переоформлення знадобилось тому, що луганський росгвардівець більше не міг брати формальної участі в судових справах, оскільки восени 2023 року набув чинності закон про обов’язкову реєстрацію та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (ЄСІТС). А щоб отримати доступ до ЄСІТС йому потрібно бути в Україні. Що не можливо через порушену проти нього кримінальну справу № 12024000000001270 від 21.06.2024 за статтею "зрада Батьківщини". Саме в рамках цієї справи в Юрис вдома і проводився обшук, на якій вона скаржилась у замовному телесюжеті на власній кухні з третьою дитиною на руках.

Що далі? Бездольний та ще один «квазі-директор», Роман Декарчук - під кримінальними справами. «Урядовий кур’єр» від 29 квітня 2025 року опублікував інформацію про виклик Бездольного на допит та оголошення підозри.

Кримінальне впровадження по Агафонову вже в суді. Іващенко начебто позбавили свідоцтва нотаріуса. Нарешті «прокинулося» Мінекономіки і вимагає через суд повернення тих об’єктів, які були продані Агафоновим у 2016 році за фіктивним рішенням комітету кредиторів.

Стосовно активів КРЗ тривають суди. У січні 2024 року ПРаТ «Енергетик» вчергове звернулося до Господарського суду з новим позовом до ТОВ «Вардингс», ТОВ «Енергетик» та ВО КРЗ про визнання права власності на майно (електромережі та підстанції), яким воно володіє з 1998 року, та усунення перешкод у його користуванні.

Ця справа розглядалась по суті 24.12.2025 суддею Господарського суду Києва Леонідом Омельченком, який частково задовольнив позов. Незалежний ліквідатор ВО КРЗ, обраний через автоматизовану систему, переглянув рішення попередників і офіційно визнав нікчемність правочину щодо продажу майна (електромереж), оскільки воно з 1998 року вже не належало збанкрутілому заводу.

Не маючи переконливих юридичних аргументів у суперечці, Снісаренки почали тероризувати суддю Омельченка фальшивками, що він начебто має акції Митищинського заводу в РФ (це теж – маячня). Та «качають тему» російських бенефіціарів ПРаТ «Енергетик», хоча рішенням суду в справі 910/7700/19 вже встановлено, що його кінцевими власниками є виключно громадяни України.

Для тиражування компроматів було залучено ГО «Стоп корупції», про яке впливове видання «Лівий Берег» у 2024 році опублікувало велике розслідування під назвою «Стоп Корупції»: зразкові агенти впливу «на замовлення», де прорахувало російський слід антикорупціонерів та їхній зв’язок із зрадником Деркачем.

Статтю на інфопорталі «СтопКор» від 11 лютого від назвою «Зв’язки судді та енергетичний завод: що стоїть за поверненням підстанцій «Енергетику» прокоментував Даніїл Снісаренко, який разом з братом начебто тікає від ТЦК, бо обоє мають повістки (журналіст запитував Даніїла про це, але він ухилився від прямої відповіді).

Суддя Омельченко в розмові з журналістами повідомив, що подав заяву Генеральному прокурору про втручання в здійснення правосуддя. В ній він підкреслив, що Снісаренки є представниками відповідачів у 13 справах за позовами Міністерства економіки України (Фонду держмайна) про визнання недійсними результатів торгів 2016 року та повернення майна у держвласність, які наразі перебувають у його впровадженні. Таким чином, розповсюдження завідомих неправдивої інформації про «мытищенские акции РФ» є способом тиску з метою отримати бажаний результат за наслідками розгляду цих справ.

P. S. Що в підсумку? Маємо сімейне угрупування з російським корінням, яке десятиріччями «харчується» з банкрутства українських державних заводів. Вони підробляють підписи, фальсифікують документи, мають доведений бізнес з росіянами та купу кримінальних справ на різній стадії завершення, привласнюють кошти, призначені для розрахунку з кредиторами і в результаті тільки на ВО КРЗ отримують у власність 50 тис кв..м. нерухомості. На питання, скільки десятків мільйонів від їхньої діяльності втратила держава і коли настане час відплати, мають дати відповідь правоохоронні органи.